Ухвала суду № 31409301, 14.05.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1304/4825/12 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/2531/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої судді: Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г.,

при секретарі: Брикайло М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту на рішення Галицького районного суду м.Львова від 13 грудня 2012 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до Військової частини Т0110, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено частково в дольовому порядку. Стягнуто з Військової частини Т 0110 (ідентифікаційний номер 33252672, 79000, м. Львів, вул. Листопадового Чину,10) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» ( п/р 265093014654 в АБ «Старокиївський банк», м. Києва, МФО 321477, ЄДРПОУ 23734213) по 1500 грн. 00 коп. з кожного сплаченого страхового відшкодування; з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2) 6224 грн. 34 коп. Стягнуто пропорційно з Військової частини Т 0110, ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» по 50 грн. 00 коп. з кожного сплаченого судового збору; з ОСОБА_2 - 114 грн. 60 коп. сплаченого судового збору. В частині відшкодування витрат за представництво - відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач, Об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту, просить таке скасувати в частині стягнення з військової частини Т0110 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» 1500 грн. 00 коп. сплаченого страхового відшкодування та 50 грн. 00 коп. сплаченого судового збору і ухвалити нове рішення, яким в позові Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до військової частин Т0110 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення в частині стягнення з військової частини Т0110 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» 1500 грн. 00 коп. сплаченого страхового відшкодування та 50 грн. 00 коп. сплаченого судового збору прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Мотивує тим, що нормами законодавства чітко встановлений суб'єкт відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, по даній судовій справі з урахування вироку військового суду та постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 07.07.08 року це - Відповідач - 2 - гр. ОСОБА_2 Посилання суду першої інстанції на вирок Військового місцевого суду Львівського гарнізону від 15.08.2008 року в частині, що стосується встановлення відсутності належного контролю за проходження військової служби та виконанням своїх службових обов`язків військовослужбовцями строкової служби збоку командування військової частини та безпосередніх командирів як на умову відшкодування шкоди відповідачем -1 є безпідставним з огляду на заявлений в межах кримінальної справи цивільний позов про стягнення з відповідачів -2, 3 на користь відповідача -1 заподіяної шкоди в розмірі 16937 грн. 94 коп. Судом не вказано, в чому полягає недбалість відповідача -1. Крім того, відповідач -1, Військова частина Т0110, не є власником транспортного засобу, яким заволоділи відповідачі -1, 2, і така не є юридичною особою.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з`явилися представник апелянта, представник позивача, ОСОБА_4, відповідач, ОСОБА_3 Відповідач, ОСОБА_2, в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справу заслухано у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта в підтримання вимог апеляційної скарги, представника позивача, ОСОБА_4, який заперечує проти апеляційної скарги, відповідача, ОСОБА_3, який з рішенням суду погодився, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.07.2007 року між ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та Управлінням державної служби охорони при УМВС України у Львівській області був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №ЛБ.ДМт06-01.389 (а.с.7-14), відповідно до якого в період з 19.07.2007 року по 18.07.2008 року під страховим захистом знаходився автомобіль «SKODA RABIA», н/з НОМЕР_2.

Встановлено, що 11.06.2008 року на пр. Свободи в м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки «ГАЗ -3110», н/з НОМЕР_1, що належить в/ч Т 0110, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «SKODA FABIA», н/з НОМЕР_2, що належить страхувальнику, під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були військовослужбовцями строкової служби військової частини Т0110.

Згідно з довідкою ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Львова та автомобільно-технічної інспекції при ГУМВС України у Львівській області від 11.06.2008 року, причиною ДТП виявилось порушення водієм ОСОБА_2 п.п.2.9., 10.9 Правил дорожнього руху України, який, керуючи автомобілем марки «ГАЗ -3110», н/з НОМЕР_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, заднім ходом здійснив зіткнення з стоячим автомобілем марки «SKODA FABIA», н/з НОМЕР_2 (а.с. 18).

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 07.07.2008 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.ст.124,130 КпАП України, та позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки (а.с.20).

Згідно з вироком Військового місцевого суду Львівського гарнізону від 15 серпня 2008 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст.69 КК України, позбавлено його волі строком на 1 рік; ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст.69 КК України, позбавлено його волі строком на 1 рік. Скоєнню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 даного злочину в значній мірі сприяла відсутність неналежного контролю за проходженням військової служби та виконанням своїх службових обов'язків військовослужбовцями строкової служби збоку командування військової частини та безпосередніх командирів.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував вирок Військового місцевого суду Львівського гарнізону від 15 серпня 2008 року та постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 07.07.2008 року і прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки, а саме автомобілем марки «ГАЗ -3110», н/з НОМЕР_1, автомобілю «SKODA FABIA», н/з НОМЕР_2, що належить Приватному акціонерному товариству «Українська охоронно-страхова компанія».

Крім того, судом вірно взято до уваги обставину здійснення Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» виплат страхового відшкодування страхувальнику - Управлінню державної служби охорони при УМВС України у Львівській області в розмірі 9224 грн. 34 коп.

Визначену суму страхового відшкодування в розмірі 6224 грн. 34 коп., яка має бути стягнута з ОСОБА_2, та ОСОБА_3 - в розмірі 1500 грн. 00 коп., відповідний розмір сплаченого судового збору, стягнутого з останніх, апелянт не оспорює.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, що стосується стягнення з Військової частини Т0110 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» 1500 грн. 00 коп. та 50 грн. 00 коп. сплаченого судового збору, апелянт посилається на ч.3 ст.1187 ЦК України і вважає, що не є відповідальною особою за заподіяну шкоду.

Так, відповідно до ч.3 ст.1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Апелянт, враховуючи факт неправомірного заволодіння чужим автомобілем особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зазначає, що останні, а не Військова частина, зобов`язані відшкодувати шкоду.

Однак, такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.4 ст.1187 ЦК України, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції вірно взято до уваги те, що вина Військової частини Т 0110 є доведеною вироком Військового місцевого суду Львівського гарнізону від 15 серпня 2008 року, в якому зазначено, що скоєнню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 даного злочину в значній мірі сприяла відсутність неналежного контролю за проходженням військової служби та виконанням своїх службових обов'язків військовослужбовцями строкової служби збоку командування військової частини та безпосередніх командирів.

Дані обставини недбалості встановлені вищезгаданим вироком, який набрав законної сили, та мають преюдиціальне значення для вирішення цивільної справи.

Посилання апелянта на те, що Військової частини Т 0110 не є власником транспортного засобу, яким неправомірно заволоділи, та не є юридичною особою, з якої пропорційно стягнули суму страхового відшкодування та сплачені судові витрати, є необґрунтованими.

Як зазначає в апеляційній скарзі апелянт, згідно зі ст. 19 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту», майно, що закріплене за Державною спеціальною службою транспорту, є державною власністю, що перебуває у сфері управління центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, і належить їй на правах оперативного управління, тобто військова частина не являється власником даного транспортного засобу.

Проте з резолютивної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суму страхового відшкодування в розмірі 1500 грн. 00 коп. та 50 грн. 00 коп. сплаченого судового збору стягнуто з Військової частини Т 0110 із зазначенням ідентифікаційного коду 33252672, що, згідно з Довідкою АА №060667 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, належить 1 Об`єднаному загону Державної спеціальної служби транспорту.

Відтак, з даної юридичної особи, яка є володільцем в особі Військової частини Т0110 автомобіля марки «ГАЗ -3110», н/з НОМЕР_1, вірно стягнуто суму страхового відшкодування та сплачені судові витрати, визначні відповідно до ступеня вини.

Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: Береза В.І.

Судді: Федоришин А.В.

Штефаніца Ю.Г.