Постанова № 3140772, 19.02.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа №

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

м. Севастополь

За адміністративним позовом –Севастопольського державного підприємства «Атлантика», м. Севастополь,

до відповідача –Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, м. Севастополь,

за участю Прокурора міста Севастополя, м. Севастополь,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Суддя С. М. Альошина

при секретарі П.О. Гуменному

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –Михайлов Д.В. –представник по довіреності № 141 від 30.12.2008 р. (довіреність у справі), Майницький М.І. –керуючий санацією, ухвала господарського суду міста Севастополя у справі № 20-4/653-9/486-2/149-5/174-9/138-12/212 від 10.06.2008 р. (к/копія ухвали у справі)

Від відповідача –Новікова І.В. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність № 11/10-013 від 23.04.2008 р.; Шамрей Д.В. –перший заступник начальника, довіреність № 8/10-013 від 11.03.2008 р. (к/копії довіреностей у справі)

Від прокурора –Шульга А.М. –старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, посвідчення № 574

Суть спору:

Севастопольське державне підприємство «Атлантика», м. Севастополь, звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, м. Севастополь, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 16.10.2008 р. № 0002392310/0 та № 0002402310/0.

12.12.2008 р. прокурор міста Севастополя повідомив суд про вступ прокурора в процес у даній справі в інтересах держави на стороні Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, м. Севастополь.

16.02.2009 р., до розгляду справи у засіданні суду, позивач передав через канцелярію господарського суду міста Севастополя додаткове пояснення № 81 від 13.02.2009 р., в якому додатково обґрунтував позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодились з мотивів, викладених у запереченні № 3092/9/10-020 від 13.11.2008 р. проти адміністративного позову та доповненні № 3189/9/10-020 від 01.12.2008 р. до вказаного заперечення, та надали суду заперечення від 19.02.2009 р. на вищезазначене додаткове пояснення позивача від 13.02.2009 р., в якому відповідач з доводами, викладеними позивачем у цьому поясненні не погодився, і просив позов залишити без задоволення.

Представник прокурора у судовому засіданні підтримав доводи відповідача та доводи прокуратури міста Севастополя, викладені у поясненні № 05-3-1239 від 25.12.2008 р., залученому до матеріалів справи, і просив у позові відмовити.

Згідно зі ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, дійсним Кодексом і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду та вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд -

В С Т А Н О В И В :

Розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації у місті Севастополі від 09.01.1992 р. Севастопольське державне підприємство «Атлантика», м. Севастополь, зареєстроване як юридична особа, про що видане відповідне Свідоцтво.

У період з 18.08.2008 р. по 26.09.2008 р. працівниками Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, м. Севастополь, було проведено виїзну планову документальну перевірку Севастопольського державного підприємства «Атлантика», м. Севастополь, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2008 р.

У ході перевірки були встановлені порушення п. 3.1. ст. 3, п.п. 5.2.10 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 і п. 10.1. ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами), п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами, в редакції, яка діяла у перевіряємий період), що виразилося у неправомірності відображення валових витрат, до яких віднесені:

- ремонт спортивного клубу «Атлантика», який не амортизувався у податковому обліку та не використовувався у господарській діяльності підприємства за перевіряємий період;

- комісійна винагорода, нарахована та виплачена ТОВ «Миркос Групп»- комісіонеру, за вчинення правочину, направленого на виконання ремонтно-будівельних робіт спортивного клубу «Атлантика»,

та неправомірності включення до складу податкового кредиту суми за податковими накладним, направленими на виконання ремонтних робіт на об’єкті спортклуб «Атлантика»та оплату комісійної винагороди ТОВ «Миркос Групп»на суму 463 850 грн., оскільки придбання даних послуг не було пов’язано з їх подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Севастопольського державного підприємства «Атлантика», м. Севастополь.

За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією був складений відповідний акт № 4463/23-123/00463088/45 від 03.10.2008 р.

На підставі вищевказаного акту Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя, м. Севастополь, були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002392310/0 від 16.10.2008 р. про визначення Севастопольському державному підприємству «Атлантика»податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 336 772,60 грн., у тому числі 234 164,00 грн. за основним платежем та 102 608,60 грн. по штрафних (фінансових) санкціях;

- № 0002402310/0 від 16.10.2008 р. про визначення Севастопольському державному підприємству «Атлантика»податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 695 775,00 грн., у тому числі 463 850,00 грн. за основним платежем та 231 925,00 грн. по штрафних (фінансових) санкціях.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Перевіряючими в акті перевірки № 4463/23-123/00463088/45 від 03.10.2008 р. зазначено, що Севастопольським державним підприємством «Атлантика», м. Севастополь, укладені договори комісії з ТОВ «Миркос Групп»(комісіонер), згідно із якими комісіонер зобов’язується за дорученням та за рахунок комітента за комісійну винагороду вчинити від свого імені правочин, спрямований на виконання ремонтно-будівельних, санітарно-технічних робіт на об’єкті –спортивний клуб «Атлантика», розташований у м. Севастополі по вул. Корчагіна, 1А, який належить Севастопольському державному підприємству «Атлантика», м. Севастополь.

Згідно з даними податкового обліку до складу валових витрат і в розрахунок амортизаційних відрахувань включені суми по об’єкту –Спортивному клубу «Атлантика»в розмірі 2 272 299 грн., які не призвели до отримання доходу, що не відповідає вимогам податкового законодавства, а саме, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 8.1.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами) не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Перевіряючими в акті вказано на те, що відповідно до установчих документів Севастопольського державного підприємства «Атлантика», м. Севастополь, основним видом діяльності підприємства є вилов риби, у зв’язку з чим віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, що стосуються утримання Спортивного клубу «Атлантика», взагалі є неправомірним.

Висновки, викладені перевіряючими у вищезазначеному акті перевірки № 4463/23-123/00463088/45 від 03.10.2008 р. є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 1.32. ст. 1 вказаного Закону № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З наведеного вбачається, що господарською є діяльність, яка направлена на отримання саме доходу.

При цьому вказаний Закон не містить в собі визначення поняття «доход».

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 визначено, що доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Поняття прибутку як суми, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати наведене у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р.

Таким чином отримання суб’єктом підприємницької діяльності доходу не обов’язково має наслідком отримання ним прибутку.

Відповідно до п.п. 2.2.8 Статуту Севастопольського державного підприємства «Атлантика»підприємство здійснює задоволення суспільних потреб у роботах, послугах та реалізації соціальних та економічних інтересів робітників підприємства на засадах одержаного прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, Севастопольське державне підприємство «Атлантика», м. Севастополь, у перевіряємий період, здійснювало господарську діяльність та проводило господарські операції, пов’язані зі спортивним клубом «Атлантика», за період з жовтня 2006 р. по березень 2008 р., у зв’язку з чим одержало доход від діяльності спортивного клубу «Атлантика»у сумі 45 071,48 грн., що знайшло своє підтвердження у відповідних прибуткових касових ордерах, банківських виписках та інших документах, копії яких залучені до матеріалів справи.

Рішення про передачу Спортивного клубу «Атлантика»з державної до комунальної власності прийнято не було.

Статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

вільного найму підприємцем працівників;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

З викладеного випливає, що утримання Севастопольським державним підприємством «Атлантика», м. Севастополь, об’єкту Спортивний клуб «Атлантика»пов’язано з веденням господарської (виробничої) діяльності позивача.

Відповідач ані в акті перевірки, ані у ході розгляду справи не зазначив, порушенням яких норм чинного законодавства є неотримання в результаті господарської діяльності підприємства прибутку.

Таким чином, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про те, що утримання Севастопольським державним підприємством «Атлантика», м. Севастополь, об’єкту Спортивний клуб «Атлантика»не пов’язано з господарською діяльністю підприємства є необґрунтованими.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Проте, положенням пунктів 5.3. - 5.7. зазначеного Закону (із змінами та доповненнями) не передбачено обмежень щодо включення до складу валових витрат підприємства сум витрат, понесення яких не призвело до отримання підприємством прибутку.

Відповідно до пункту 5.11. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З наведеного слідує, що до складу валових витрат платника податку на прибуток включаються, у числі інших, витрати, пов’язані з господарською діяльністю такого платника податку, але їх понесення не призвело до отримання підприємством прибутку, у зв’язку з чим висновки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя щодо завищення позивачем валових витрат у зв’язку з включенням у валові витрати витрат на утримання об’єкту Спортивний клуб «Атлантика»є необґрунтованими.

Згідно з п. 3.1. статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі (п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями).

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами).

До групи 1 основних фондів згідно з п.п. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами) відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Підпунктом 8.1.4. пункту 8.1. статті 8 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами) передбачено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:

капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;

капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

Тобто у випадку, якщо основні фонди не використовуються у господарській діяльності підприємства, вони відносяться до невиробничих фондів, амортизаційні відрахування на які не нараховуються.

Відповідно до п.п. 8.4.5. п. 8.4. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР (із змінами) від 28.12.1994 р. у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

У ході розгляду справи судом встановлено, що об’єкт Спортивний клуб «Атлантика»з експлуатації не виводився, до складу невиробничих фондів не передавався, використовується у господарській діяльності Севастопольського державного підприємства «Атлантика», м. Севастополь, у зв’язку з чим доводи податкового органу про те, що об’єкт Спортивний клуб «Атлантика» відноситься до невиробничих фондів, та, відповідно, про порушення пункту 4.9. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., є також необґрунтованими.

Враховуючи викладене суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на даний об’єкт, зменшують оподатковуваний прибуток підприємства відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР.

Таким чином суд дійшов висновку про неправомірність визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0002402310/0 від 16.10.2008 р.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя у сумі 3 грн. 40 коп. на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови з повідомленням представників прокурора та сторін про виготовлення постанови суду у повному обсязі 23.02.2009 р. о 16 годині 00 хвилин.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 23.02.2009 р.

У зв’язку з викладеним, керуючись ч. 1 ст. 94, ст. ст. 122, 158-163, ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1). Позов задовольнити повністю.

2). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя № 0002392310/0 від 16.10.2008 про визначення Севастопольському державному підприємству «Атлантика», м. Севастополь, податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 336 772,60 грн., у тому числі 234 164,00 грн. за основним платежем та 102 608,60 грн. по штрафних (фінансових) санкціях.

3). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя № 0002402310/0 від 16.10.2008 р. про визначення Севастопольському державному підприємству «Атлантика», м. Севастополь, податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 695 775,00 грн., у тому числі 463 850,00 грн. за основним платежем та 231 925,00 грн. по штрафних (фінансових) санкціях.

4). Стягнути з Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598, або з інших розрахункових рахунків) на користь Севастопольського державного підприємства «Атлантика»(99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10, ідентифікаційний код 00463088) 3,40 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 258 КАС України виконавчий лист буде виданий після набрання постановою господарського суду міста Севастополя законної сили, за заявою особи, на користь якої ухвалена постанова.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. М. Альошина

РОЗСИЛКА:

1. Севастопольському державному підприємству “Атлантика” –99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10;

2. Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя –99014, м. Севастополь, вул. Пролетарська, 24;

3. Прокуратурі міста Севастополя –99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1.