Рішення № 31407271, 27.05.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 213/2454/2012 Провадження № 22-ц/772/1287/2013Головуючий в суді першої інстанції:Мочульська Л.Т.Категорія: 51 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі Богацькій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Липовецької районної ради та Липовецької районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, -

встановила:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що розпорядженням голови Липовецької районної ради № 31 від 30 листопада 2012 року її звільнено з посади начальника комунального підприємства «Липовецька районна аптека» Липовецького району Вінницької області з 30 листопада 2012 року за згодою сторін. При звільненні їй була невиплачена заробітна плата в сумі 9 225, 07 грн. та компенсація за невикористану відпустку в сумі 6 883, 64 грн.

Посилаючись на те, що відповідачі відмовляються виплатити їй належні суми при звільненні, ОСОБА_2, з урахуванням змінених позовних вимог, просила стягнути з Липовецької районної державної адміністрації на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7 863 грн. та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Липовецького районного суду від 26 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Липовецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5 820 грн.

Стягнуто з Липовецької районної державної адміністрації на користь держави судові витрати по справі.

У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Липовецька районна державна адміністрація, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду й ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Задовольняючи частково позов та стягуючи кошти з Липовецької районної державної адміністрації, суд першої інстанції виходив із того, що в день звільнення позивачу не були виплачені всі суми, що належать їй від підприємства. При цьому час затримки розрахунку складає за період з 01 грудня 2012 року по 14 лютого 2013 року, тобто два з половиною місяця.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає; суд не визначив коло осіб, які беруть участь у справі, не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушив норми як процесуального, так і матеріального права.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Судом установлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді начальника комунального підприємства «Липовецька районна аптека» Липовецького районну Вінницької області з 19 листопада 2011 року.

Згідно статуту комунальне підприємство «Липовецька районна аптека» є юридичною особою.

Розпорядженням голови Липовецької районної ради № 31 від 30 листопада 2012 року позивача звільнено з посади начальника комунального підприємства «Липовецька районна аптека» Липовецького району Вінницької області з 30 листопада 2012 року за згодою сторін. При звільненні ОСОБА_2 була невиплачена заробітна плата в сумі 9 225, 07 грн. та компенсація за невикористану відпустку в сумі 6 883, 64 грн.

15 лютого 2013 року ОСОБА_2 повністю виплачені всі суми належні їй при звільненні.

Ухвалюючи рішення про стягнення з Липовецької районної державної адміністрації на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5 820 грн., суд першої інстанції виходив із того, що розпорядником коштів комунального підприємства «Липовецька районна аптека» є Липовецька райдержадміністрація, якій рішенням 17 сесії 5 скликання № 208 від 29 травня 2008 року делеговані повноваження комунального підприємства «Липовецька районна аптека» щодо фінансового забезпечення та здійснення контролю за використанням виділених коштів.

Разом із тим, як встановлено матеріалами справи, трудові відносини виникли саме між позивачем та комунальним підприємством «Липовецька районна аптека» і саме ліквідаційна комісія цього підприємства надавала ОСОБА_2 довідку про заборгованість по заробітній платі, та 15 лютого 2013 року виплатила позивачу зазначену заборгованість.

У судовому засіданні пояснила, що заробітна плата їй нараховувалась та виплачувалась комунальним підприємством.

При цьому комунальне підприємство «Липовецька районна аптека» не було притягнуто до участі в справі як відповідач і відповідні вимоги до підприємства не заявлялись.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не повністю визначив коло осіб які беруть участь у справі, належним чином не з'ясував хто повинен нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні та дійшов помилкового висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з Липовецької районної державної адміністрації.

Оскільки Липовецька районна рада є засновником комунального підприємства «Липовецька районна аптека», трудові відносини виникли саме між позивачем та комунальним підприємством «Липовецька районна аптека», яке не було притягнуто до участі в справі як відповідач, то підстави для задоволення позову відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Липовецької районної ради та Липовецької районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.К. Медвецький

Судді: В.В. Оніщук

В.І. Чорний

З оригіналом вірно :