Рішення № 31407326, 27.05.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 232/2187/2012 Провадження № 22-ц/772/1003/2013Головуючий в суді першої інстанції:Саблук С.А.Категорія: 37 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Шемети Т.М., Чорного В.І.,

при секретарі Богацькій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2013 року по справі за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -

встановила:

У листопаді 2012 року Вінницька міська рада звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці помер ОСОБА_4

У день його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що спадкоємці за законом або за заповітом до державної нотаріальної контори не зверталися, то Вінницька міська рада просила визнати спадщину відумерлою та передати у власність територіальної громади м. Вінниці в особі Вінницької міської ради.

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці помер ОСОБА_4

Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

17 грудня 2010 року ОСОБА_4 заповів їй все своє майно. Спадкоємицею за законом є її мати ОСОБА_5

Посилаючись на те, що на момент смерті вона проживала однією сім'єю зі своїм дядьком ОСОБА_4, ОСОБА_2 просила встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом (заповітом).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2013 року позов Вінницької міської ради задоволено повністю.

Визнано спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - відумерлою.

Передано спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_6, у власність територіальної громади м. Вінниці в особі Вінницької міської ради Вінницької області.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду й ухвалити нове, про задоволення зустрічного позову.

Зазначала, що на момент смерті дядька вона проживала разом із ним, доглядала його та відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснив, що позивач постійно проживала з ОСОБА_6, так як останній хворів і не міг самостійно рухатись.

Також представник позивача вказав, що у позовній заяві була допущена помилка, тому просив визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Відповідач ОСОБА_3 просила задовольнити апеляційну скаргу, позовні вимоги ОСОБА_2 визнає та просить їх задовольнити.

Представник Вінницької міської ради просила відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Задовольняючи позов Вінницької міської ради, суд першої інстанції виходив із того, що у встановлений законом строк спадщина померлого ОСОБА_6 спадкоємцями не прийнята, а відтак визнав спадщину відумерлою.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, місцевий суд виходив із того, що позивач не довела факт проживання однією сім'єю разом із спадкодавцем.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає; суд не заслухав пояснення всіх осіб, які беруть участь у справі, не допитав свідків та не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушив норми як процесуального, так і матеріального права.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці помер ОСОБА_4

У день його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Спадкоємицею за заповітом після смерті спадкодавця є ОСОБА_2, яка у встановлений законом строк не прийняла спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Частина 2 цієї статті визначає, що заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову Вінницької міської ради, місцевий суд виходив із того, що в спірній квартирі ніхто не зареєстрований, а спадкоємці спадщину не прийняли.

Разом із тим, вирішуючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції належним чином не з'ясував всі обставини справи, не перевірив коло спадкоємців ОСОБА_6, факт прийняття після його смерті спадщини та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Матеріалами справи встановлено, що 17 грудня 2010 року ОСОБА_4 розпорядився всім своїм майном, заповівши його племінниці ОСОБА_2 (а.с.32-33).

Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначала, що як до смерті так і після смерті спадкодавця проживала і проживає в спірній квартирі, утримує її в належному стані.

При цьому позивач на підтвердження своїх доводів просила допитати свідків.

Суд першої інстанції не звернув уваги на доводи позивача, не заслухав пояснення відповідача ОСОБА_3 та показання свідків.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили, що на час відкриття спадщини ОСОБА_2 постійно проживала разом із спадкодавцем, доглядала його, так як він за станом свого здоров'я не міг самостійно себе доглядати.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємиць, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Із матеріалів справи, позовної заяви та доводів апеляційної скарги видно, що на момент смерті ОСОБА_4 разом із ним в квартирі АДРЕСА_1 проживала і проживає до цього часу його племінниця ОСОБА_2 Це підтверджується і наявністю у позивача правовстановлюючих документів на квартиру, довідки та свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с.34-41).

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 подавала заяву про відмову від спадщини, а відтак відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового, про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно та про відмову в задоволенні позову Вінницької міської ради про визнання спадщини відумерлою.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України,

колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2 постійно проживала з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в

м. Вінниці.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 січня 2011 року, виданого виконкомом Вінницької міської ради.

У задоволенні позову Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.К. Медвецький

Судді: Т.М. Шемета

В.І. Чорний