Рішення № 31406869, 24.05.2013, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1299/13-ц

Номер провадження 2/629/563/2013

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2013 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - Торенко Ю.П., прокурора Урядко М.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі комунального підприємства "Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" до ОСОБА_2 про розірвання договору про надання довгострокового кредиту на будівництво житла на селі та стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду 26 березня 2013 року з позовом про розірвання договору про надання довгострокового кредиту на будівництво житла на селі та стягнення заборгованості за договором, посилаючись на те, що до Лозівської міжрайонної прокуратури звернулося комунальне підприємство "Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" з метою захисту інтересів держави через загрозу їх порушення внаслідок невиконання цивільно-правових зобов"язань з боку ОСОБА_3. Підставою представництва Лозівською міжрайонною прокуратурою у суді інтересів держави стало порушення державних інтересів, так як дана організація є комунальною установою, яка дотується з місцевого бюджету, несвоєчасна сплата сум кредиту призводить до ненадходження у державний та місцеві бюджети коштів, звідки фінансується установа. 25.05.2001 року між КП "Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" та ОСОБА_2 укладено договір про надання довгострокового кредиту на придбання житла № 0196/2001 на суму 40 000 грн. на 17 років. У зв"язку з порушеннями відповідачем своїх зобов"язань, Фонд в односторонньому порядку вимушений розірвати кредитний договір і використати своє право, передбачене пунктами 2.2.6, 3.4 кредитного договору та вимагати від відповідача сплати заборгованості за рахунок бюджетних коштів станом на 11.03.2013 року в сумі 18850,14 грн., сплати відсотків за використання кредиту в розмірі 3 % станом на 11.03.2013 в сумі 5325,13 грн., сплати пені за прострочення повернення кредиту в розмірі 6802,52 грн., штрафні санкції за прострочення вводу об"єкту в експлуатацію, згідно вимог п. 3.2 договору станом на 11.03.2013 року в сумі 188,50 грн..

Прокурор Урядко М.М. в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, які вказано в позові, оскільки відповідачем не виконано взятих на себе зобов»язань за кредитом.

Представник Комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», ОСОБА_4 в судове засідання 24 травня 2013 року не з»явився, однак подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримання позовних вимог прокурора у повному обсязі. В свою чергу, будучи присутнім у судовому засіданні 15 травня 2013 року, ОСОБА_4, пояснив, що на його точку зору, позов прокурора підлягає повному задоволенню, оскільки, позивач у добровільному порядку, уклала вищевказаний кредитний договір. Тобто, взяла на себе певні зобов»язання. Поручителем по вказаному кредитному договору був ОСОБА_5. однак, дана особа померла, тому позов позивачем пред»явлено лише до відповідача. Відповідач звернулася у 2000 році до фонду з метою заключити відповідний договір, про що подала свою заяву. Їй, під особистий підпис, було вручено письмову відповідь із зазначенням переліку документів, які їй необхідно подати до Фонду щоб оформити відповідний кредит. Вказані нею документи було зібрано, про що свідчать матеріали кредитної справи, наявні у Фонді. В свою чергу, відповідачем, від свого імені було складено у сільраді довіреність на ім»я своєї матері на вчинення всіх необхідних дій. Тому, посилання відповідача на те, що вона ні чого особисто не підписувала і ні яких будівельних матеріалів не отримувала, не відповідають дійсності. Оскільки, підпис, який наявний в накладних і той, який її матір поставила в довіреності, є ідентичними. Тай сама відповідач у судовому засіданні підтвердила, що вона практично нічого не знає, зо там її мати робила і що отримувала від фонду за вказаним договором, так як та, їй майже нічого не говорила. Що стосується, посилання відповідача на те, що в усьому винуватий громадянин ОСОБА_6, то це особиста думка відповідача. Оскільки, як повідомила сама відповідач, про громадянина ОСОБА_6, вона дізналася із газети «голос Лозівщини», в якому, як вона стверджує було розміщено оголошення від вказаного громадянина. Вона сама йому зателефонувала, сама з ним про щось домовлялася і написала до Фонду декілька заяв, про те, що будівельні матеріали вона буде отримувати не особисто, а саме через цього ОСОБА_6 Посилання відповідача на те, що ОСОБА_6, працював у Фонді, не відповідають дійсності, оскільки, даний громадянин ні коли не перебував у трудових чи у будь-яких договірних відносинах із Фондом, про що до суду було подано відповідний документ. Крім того, стає не зрозумілим, чому відповідач весь цей час не намагалася захищати свої права у суді від громадянина ОСОБА_6. Те, що їй було винесено Ухвалу суду про повернення позовної заяви у зв»язку з тим, що вона не виконала вимоги суду, це не свідчить про те, що за її позовом винесено рішення по справі і ОСОБА_6, зобов»язано щось вчинити, бо визнано, що є його вина. Як стверджує сама відповідач, вона усно домовилась із ОСОБА_6, що він буде надавати їй якісь послуги. Будь-якого договору, вони не підписували. Вона навіть не знає, чи він був зареєстрований як підприємець. Не подано відповідачем і доказів того, що вона зверталася до Фонду за розірванням договору чи повідомленням про те, що в неї клалася така ситуація. Не подано і відповідачем доказі в підтвердження того, що ними виготовлена технічна документація (проект) н вказаний будинок і що ці документи, начебто, її мати передала громадянину ОСОБА_6 Взагалі, є досить не зрозумілим відносини, які виникли у сім»ї відповідача з її матір»ю, Бо як стверджує відповідач, мати їй практично нічого не розповідала, про те, що вона робить від імені своєї доки за цим кредитним договором. Тому, на думку представника позивачуа ОСОБА_4, позов повинен бути задоволеним в повному обсязі.

Представник Комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», ОСОБА_7 в судове засідання 24 травня 2013 року також не з»явився, про те подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Про те, у судовому засіданні, 15 травня 2013 року, він повністю підтримав позов позивача та прохав вимоги прокурора, задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись при цьому на те, що її вини в тому, що вона не повертає кредит не має. В усьмо винуватий громадянин ОСОБА_6. При цьому відповідач вказала, що вона дійсно заключила з Фондом кредитний договір, підписала його. Потім, у газеті «Голос Лозівщини» прочитала оголошення, про те що саме цей ОСОБА_6 надає послуги від імені Фонду у наданні громадянам за кредитними договорами, що укладені з Фондом, у продажу будівельних матеріалів. Хоча на даний час, ця газета не збереглася. Вона йому особисто зателефонувала, за номером, який було вказано у газеті і домовилася про зустріч з ним. Він приїхав, показав свій паспорт. Вона прочитала, що він дійсно ОСОБА_6. Інших документів, вона в нього не запитувала. Вони домовилися, що він буде привозити їй всі необхідні будівельні матеріали для будівництва будинку на ті кошти, які їй буде перераховувати Фонд. Для цього, потрібно, лише, щоб вона написала на нього відповідну заяву до Фонду з зазначенням, що він буде їх отримувати. Що вона і зробила. Декілька раз, він дійсно привозив їм будівельні матеріали - цеглу та цемент. Її мати, розписувала у накладних. Право на це, вона надала їй, довіреністю, яку було посвідчено у сільраді. Плисове. Однак, потім, перестав це робити. Вона йому неодноразово телефонувала з приводу цього. А потім, вирішила поїхати до нього і все з»ясувати. Він з початку їй пообіцяв все привезти, а потім в загалі зник. І де він знаходиться, вона не знає. Вона зверталася до міліції з заявою про шахрайські дії ОСОБА_6. Про те, їй надали Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6, за ст.190 КК України. Дану Постанову вона не оскаржувала. Потім, вона подала позов до суду на ОСОБА_6 Однак, суддя Панікар Р.Ф,. повернула їй позов у зв»язку з тим, що при поданні позову до суду, було порушено вимоги закону. Дану Ухвалу вона також не оскаржувала, бо не мала на це часу і грошових коштів. До неї додому, від імені Фонду, приїздили робітники КРУ, які склади відповідний Акт, про те, які будівельні матеріали в неї є. На тому, все і закінчилося. Вона не може повернути Фонду таку суму кредиту, оскільки не працює і не має грошей. Її поручитель по справі, ОСОБА_5, не може також допомогти їй, оскільки вже давно помер. Вона дійсно отримувала вимоги від Фонду про необхідність сплати борг за кредитом. Про те вона їх не виконувала, бо не має на це грошей.

У судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що 20 січня 2000 року, відповідач звернулася до Харківського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі за текстом Фонд) з заявою про надання їй договстрокового кредиту для будівництва житла (а.с.№79).

25 травня 2001 року між КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та відповідачем було укладено договір про надання довгострокового кредиту на придбання житла № 0196/2001 на суму 40 000 гривень строком на 20 років. (а.с.№ 10-12)

Згідно даного договору та відповідно «Правил надання довгострокових кредитів для будівництва індивідуального житла на селі», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1597 від 05.10.1998 року, Фонд зобов»язаний надати довгостроковий кредит під 3 % річних для придбання будинку. На виконання своїх зобов»язань Фондом було надано відповідачу ОСОБА_2 кредит на загальну суму 40 000 гривень, а Забудовник зобов»язалася повернути борг в повному обсязі, враховуючи відсотки по ньому, в сумі 52599 гривень до 05 жовтня 2020 року.

Згідно до ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Уклавши кредитний договір, сторони взяли на себе певні зобов"язання.

Від імені відповідача, до Фонду було подано письмові заяви від 04.06.2001 (а.с.№69, 72, 73) та 07.06.2001 року (а.с.№76,77), про можливість оплати рахунки на отримання громадянином ОСОБА_6 будівельних матеріалів цемент, цеглу селікатну, цеглу білу, дошки, оскільки такі матеріали знаходяться в місті Лозова Харківської області, А вона в свою чергу, зобов»язується прийняти даний товар.

З боку Фонду, за вищевказаними заявами відповідача, на ім»я ОСОБА_6 перераховано такі суми за платіжними дорученнями №102 від 18.06.2001 року 5250,06 грн.; №243 від 30.08.2001 року 5600,16 грн. (а.с.№74).

За відповідними Рахунками-фактурами №29 від 04.2001 року (а.с.№68) та №28 від 04.06.2011 року, відповідачем, на вказані суми було отримано будівельні матеріали.

Посилання відповідача на те, що вона нічого від ОСОБА_6. нічого не отримувала, бо це не її підписи у рахунках, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Оскільки, судом було з»ясовано, що відповідач, 10.04.2001 року, надала письмову довіреність на ім.»я своєї матері ОСОБА_8, на вчинення останньою, від її імені підписів, в усіх документах, що стосуються отримання матеріалів на будівництва будинку (а.с.№78). Дана довіреність посвідчена секретарем виконавчого комітету Плисівської ради народних депутатів Шевченко С.Г. (а.с.№78). В свою чергу, відповідачу,судом було роз»яснино її права та обов»язки у судовому засіданні, що до подання доказів та доведення обгрунтованості з приводу заперечень на позовну заяву, тобто, положення ст.10,11, 27, 57,50 ЦПК України. Однак, відповідач даним правом не скористалася і не заявила з приводу цього, жодного клопотання.

Тобто, у зв»язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов»язань, у неї виникла заборгованість перед позивачем, яка склала відповідно до позовної заяви позивача - 31166,29 гривень, яка складається з наступного:

- 18850 (вісімнадцять тисяч вісімсот п»ятдесять) гривень 14 копійок - заборгованість за рахунок бюджетних коштів;

- 5325 (п»ять тисяч триста двадцять п»ять) гривень 13 копійок - заборгованість по відсоткам за використання кредиту;

- 6802 (шість тисяч вісімсот дві) гривень 52 копійки - заборгованість по пені за використання кредиту;

- 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 50 копійок - штраф за прострочення вводу об»єкту в експлуатацію.

-

Із пояснень самого відповідача та поданих до суду письмових попереджень, у судовому засіданні було з»ясовано, що від імені Фонду на адресу відповідача, неодноразово надходили вимоги з необхідністю повернути кредит (а.с.№82). Однак, як зазначено позивачем та самим відповідачем, дані вимоги, залишилися без задоволення з боку відповідача. Як пояснила сама відповідач, вона читала дані вимоги, однак, борг не погашала, бо в неї не має таких коштів, адже вона не працює.

В ході розгляду справи, судом було з»ясвоано, що за вищевказаним кредитним договором у відповідача був поручитель ОСОБА_5. З яким, від імені Фонду та за участі відповідача, було укладено Договір поруки за кредитним договором (а.с.№12). Однак, згідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть та запису акту про смерть №05 від 14.11.2003 року, з»ясовано, що поручитель по справі, помер 12.11.2003 року (а.с.№102,103). Тобто, позивач скористався своїм правом на звернення до суду в порядку ст.540 ЦК України. На пояснення відповідача, судом було також з»ясовано, що громадянин ОСОБА_6, у період з 20.01.2000 року по 16.05.2013 року у трудових та у договірних відносин з Фондом не перебував і не перебуває. Про свідчать письмові відомості надані Фондом (а.с.№90).

В свою чергу, судом було вивчено і Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 від 26 січня 2007 року на підставі п.2 ст.6КПК України (а.с.№54) за ст.190 КК України. Як з»ясовано із пояснень відповідача, дану Постанову вона не оскаржувала. В свою чергу, судом було оглянуто і Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.01.2007 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2, до ОСОБА_6, яка визнана чудом не подано та повернута позивачеві (а.с.№52). Як пояснила сама відповідач, більше вона ні до яких органів не зверталася за захистом своїх прав з приводу дій ОСОБА_6. І вище вказану Ухвалу суду, вона також не оскаржувала, бо не мала ні часу ні грошових коштів. Тобто, у судовому засіданні встановлено, що на даний час, тобто час ухвалення Рішення по даній цивільній справі, відсутні будь-які рішення (Рішення суду, Вирок суду), за позовом відповідача до ОСОБА_6. чи притягнення останнього до кримінальної відповідальності за даним видом правовідносин, в обґрунтування її правової позиції за позовом прокурора до неї.

Відносно вищевикладеного, необхідно зазначити, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст.530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач, взяті на себе зобов"язання не виконала, в результаті чого у неї утворилася заборгованість по кредиту та іншим платежам, які передбачені в договорі.

Відповідно до ст.610 ЦК України - порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В Розділі 3 Майнова відповідальність в п. 3.4. Договору визначено, що за прострочку повернення кредиту або відсотків по ньому відповідно до графіку забудовник сплачує Фонду пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми невнесеного або не в строк внесеного платежу за кожний день прострочки після дати щорічного розрахунку та дати кінцевого повернення допомоги. (а.с.№11)

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь

одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з Договору про надання довгострокового кредиту на будівництво житла на селі, умови сплати пені за прострочку повернення кредиту, зазначені в Договорі, який підписаний сторонами з зазначенням місцезнаходження та реквізитів.

Отже, на підставі викладеного, суд знаходить позовні вимоги позивача в цій частині, такими, що підлягають задоволенню.

У позові позивачем заявлено також і про дострокове розірвання кредитного договору, який укладено між позивачем та відповідачем ОСОБА_2.

Щодо заявленої позовної вимоги, суд знаходить її такою що підлягає задоволенню, виходячи з наступного: відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно до ч.2 ст.652 ЦК України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору до відповідності з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони - змінений за рішенням суду.

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору. Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 38, 44, 57, 60, ч.1 ст.88, 169, 209, 212-214, 215, 217, 218, 223 ЦПК України; ст.11, 14, 258, 526, 530, 540, 610-612, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі комунального підприємства "Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" до ОСОБА_2 про розірвання договору про надання довгострокового кредиту на будівництво житла на селі та стягнення заборгованості за договором, - задовольнити.

Розірвати кредитний договір №0196/2001 від 25 травня 2001 року, укладений між КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Плисова, Лозівського району, Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», код ЄДРПОУ 30234289, р/р 260092357 в ПАТ «Мегабанк» м. Харків, код ЄДРПОУ 09804119 МФО 351629

суму заборгованості за кредитним договором № 0196/2001 від 25 травня 2001 року в розмірі 31166 (тридцять одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 29 копійок, яка складається з: 18850 (вісімнадцять тисяч вісімсот п»ятдесять) гривень 14 копійок - заборгованість за рахунок бюджетних коштів;

5325 (п»ять тисяч триста двадцять п»ять) гривень 13 копійок - заборгованість по відсоткам за використання кредиту;

6802 (шість тисяч вісімсот дві) гривень 52 копійки - заборгованість по пені за використання кредиту;

188 (сто вісімдесят вісім) гривень 50 копійок - штраф за прострочення вводу об»єкту в експлуатацію.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 311 (триста одинадцять) гривень 66 копійок, перерахувавши: (Одержувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31219206700015, код бюджетної класифікації 22030001).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст Рішення суду виготовлено 27 травня 2013 року.

Головуючий

у судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд