Постанова № 31406054, 20.05.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1466/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Моцун О.П.

представника відповідача - Близнюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство "Компанія "Агро-Лайф" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень.

В обґрунтування позовних вимог позичав посилався на те, що відповідачем протиправно зроблено висновок в акті перевірки про порушення Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" та винесено податкові повідомлення-рішення, оскільки під час проведення перевірки та винесення спірних рішень відповідачем не було взято до уваги належним чином оформлений договір, податкові та видаткові накладні та банківські виписки. Крім того, в акті перевірки відповідачем безпідставно зазначено, що контрагент ТОВ "Сільгосппродукт" - Приватне підприємство "Компанія "Агро-Лайф" відсутнє за місцем знаходження, оскільки на час здійснення господарських операцій вказане підприємство було включено до ЄДР.

Ухвалою суду від 25 квітня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "Компанія "Агро-Лайф".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.2.6 п. 7.2 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Стверджував, що позивачем під час проведення перевірки не було надано товарно - транспортні накладні. Крім того, посилався на те, що перевіркою Приватного підприємства "Компанія "Агро-Лайф", встановлено, що його діяльність була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

До суду повернуся конверт який направлявся третій особі за адресою, яка згідно матеріалів справи вказана, як її місцезнаходження.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (ідентифікаційний код 13958710) зареєстровано 31.03.1993 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 10.09.2012 № 200068377.

В період з 07.06.2012 по 13.06.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" з питань взаємовідносин з ПП "Компанія "Акгро-Лайф" за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 у зв'язку з неповним наданням пояснень та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 10.04.2012 № 7076/10/22.

За результатами перевірки складено акт від 20.06.2012 № 1854/22-309/13958710, яким зафіксовано порушення позивачем п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 108 700,62 грн. та п.п. 7.2.6 п. 7.2 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39 527,50 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 10.07.2012 № 0010122301/924 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 49 409,38 грн. та № 0010112301/923 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 135 875,78 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПС у Полтавській області та ДПС України.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС у Полтавській області та ДПС України прийняті рішення від 24.09.2012 № 2417/10/10-215 та від 02.11.2012 № 4660/0/61-12/10-2115 відповідно, якими податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -Закон) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Преамбулою Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на викладене для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Представник позивача в судовому пояснив, що ТОВ "Сільгосппродукт" в 2009 та 2010 роках здійснювало закупівлю сої у ПП "Компанія "Агро-Лайф".

На підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з вказаним підприємством позивачем до суду надано накладні № 2/1 від 05.07.2010, № 1/1 від 16.06.2010, № 29 від 01.12.2009, податкові накладні № 2/1 від 05.07.2010, № 1/1 від 16.06.2010, № 29 від 01.12.2009, рахунки № 2/1 від 05.07.2010, № 1/1 від 16.06.2010, № 29 від 01.12.2009 та банківські виписки.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочинну по придбанню сої у ПП "Компанія "Агро-Лайф", надано рахунки, податкові накладні, видаткові накладні та банківські виписки.

Досліджені в судовому засіданні видаткові накладні, податкові накладні та рахунки не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх підписали та не містять повну інформацію про суб'єктів господарювання, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та адреси їх місце знаходження. У рахунках та накладних вказано лише найменування позивача та його контрагента. У накладній № 2/1 від 05.07.2010 не вказано серію номер та дату видачі довіреності на підставі якої відбулось отримання товару.

Податкові накладні не відповідають вимогам абзацу д п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, а саме: не містять повної інформації про місце розташування юридичної особи. У податкових накладних мається лише інформація про населений пункт у якому знаходиться юридична особа.

Позивачем, а ні з власної ініціативи, а ні на вимогу суду не надано доказів транспортування придбаного товару, приймання-передачі товару від продавця до покупця, доказів зберігання придбаного товару та відображення у бухгалтерському обліку товариства.

Акти контрольної перевірки сої від 01.12.2009, від 16.06.2010 та від 05.07.2010, відповідно до ст. 70 КАС України не можуть вважатися неналежними доказами, оскільки не містять інформації про господарську операцію по придбанню позивачем сої у ПП "Компанія "Агро-Лайф". Крім того, позивачем не надано суду доказів надходження сої придбаної у ПП "Компанія "Агро-Лайф" на склад товариства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про не підтвердження реальності господарської операції по придбанню сої у ПП "Компанія "Агро-Лайф".

Договори купівлі-продажу та поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні надані позивачем до суду, в якості доказів подальшого використання сої придбаної у ПП "Компанія "Агро-Лайф" у власній господарській діяльності є неналежними доказами, оскільки з їх змісту не можливо встановити, що соєва олія та макуха соєва, які були реалізовані ТОВ "Арредо груп" та ТОВ "Черкаська птахофабрика" виготовлялися саме з сої придбаної у ПП "Компанія "Агро-Лайф".

Разом з тим, висновок акту перевірки № 1854/22-309/13958710 від 20.06.2012 щодо здійснення нікчемного правочинну між позивачем та ПП "Компанія "Агро-Лайф" ґрунтується на матеріалах перевірки ПП "Компанія "Агро-Лайф".

За результатами перевірки ПП "Компанія "Агро-Лайф" встановлено, що останнім перераховувались та отримувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Крім того, на момент проведення перевірки за результатами вжитих заходів первинних документів до перевірки не надано. Тобто підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не уявляється можливим.

Враховуючи, що надані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання придбаного товару не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, та не надано доказів транспортування придбаного товару, його прийняття від продавця та зберігання, відсутні докази відображення господарської операції по придбанню сої у ПП "Компанія "Агро-Лайф" в бухгалтерському обліку товариства суд приходить до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товарів та послуг у ПП "Компанія "Агро-Лайф" до складу податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2013 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Суддя С.С. Бойко