Постанова № 31403966, 22.05.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2059/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіШевчука О.П. при секретарі Заїці О.В. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2013 року форми "В4" №0000141702, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2013 року форми "В4" №0000141702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач дійшов помилкових висновків про завищення в січні 2013 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2012 року на підставі укладених договорів перевезення при транспортуванні вантажу від пункту завантаження до пункту розвантаження, а також на підставі придбання та встановлення акумуляторів на автомобіль. Позивач вважає, що затрати на паливно - мастильні матеріали, які були здійсненні під час пробігу до місця завантаженню не підлягають нарахуванню в податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, яка визначається виходячи з їх договірної вартості товару. На думку позивача Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби неправомірно встановила порушення норм Податкового кодексу України, зазначені в акті № 1140/17-2/НОМЕР_1, на підставі якого відповідачем прийняте оскаржуване рішення, яке на думку позивача підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що при проведенні документальної перевірки відповідачем встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 порушення Податкового кодексу України в грудні 2012 року занизив базу оподаткування з поставки транспортних послуг на митній території України, а також щодо придбання та встановлення двох акумуляторів на автомобіль, який був реалізований позивачем, що призвело до заниження ним зобов`язання щодо сплати до бюджету ПДВ в загальній сумі 3961,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби 29.03.2013 року на підставі наказу від 25.02.2013 року №475 та направлень від 11.03.2013 року № 003704 та № 003705 проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт № 1140/17-2/НОМЕР_1 від 29.03.2013 року.

Під час проведення перевірки відповідач встановив, що позивач в порушення п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, абз.5 п.188.1 ст.188, п. 200.3, абз. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищив залишок від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року на 3961,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 1140/17-2/НОМЕР_1 відповідачем 10.04.2013 року прийняте податкове повідомлення - рішення форми "В4" №0000141702, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за січень 2013 року зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 3961,00 грн., в зв`язку із безпідставним віднесенням до податкового кредиту з ПДВ в грудні 2012 року по господарським операціях щодо надання транспортних послуг по перевезенню та доставці вантажів автомобільним транспортом, в тому числі і в міжнародному сполученні, в частині віднесення до витрат паливно - мастильних матеріалів, які пов`язані з доставкою автотранспорту до місця завантаження, а також віднесення до витрат придбання та встановлення двох акумуляторів на автомобіль, який проданий позивачем.

Суд встановив, що позивач в грудні 2012 року відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суму в розмірі 3428,00 грн., по господарським операціям щодо надання транспортних послуг по перевезенню вантажів замовникам.

Позивач із замовниками послуг на міжнародні перевезення укладав однотипні договори, згідно яких перевізник (ФОП ОСОБА_3.) забезпечує перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту від місця завантаження до місця розвантаження, а також може надавати інші додаткові послуги (митне оформлення, тимчасове зберігання) про надання яких сторони дійшли згоди в заявці чи додатковій угоді.

При виконанні заявок та договорів в грудні 2012 року, позивачем списано дизпалива на суму 20568,63 грн. та віднесено до складу податкового кредиту грудня 2012 року суму в розмірі 3428,00 грн.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечувався факт використання та списання дизпалива підтверджено свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів за позивачем, шляховими листами та актами списання дизпалива, які знаходяться в матеріалах справи.

Як стверджує відповідач в акті перевірки від 29.03.2013 року №1140/17-2/НОМЕР_1 про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та як наслідок в подальшому завищення бюджетного відшкодування з ПДВ стало те, що згідно умов укладених договорів позивач здійснював пробіг без вантажу (холостий пробіг) до місця завантаження та від місця розвантаження - за який не отримував дохід.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що холостий пробіг є ризиком пов'язаним із веденням господарської діяльності і являється неоподаткованими операціями в межах господарської діяльності.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з п. 198.3, ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, відповідно до акту про результати документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 відповідачем встановлено, що господарські операції мали реальний характер. Податковим органом було досліджено податкові накладні та інші первинні документи необхідні для визначення сум сплачених податків, формування податкового кредиту, тобто факт реальності операцій з перевезення вантажу та отримання за це прибутку відповідачем підтверджено в актах перевірки, а також під час розгляду справи.

Листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 31.08.2009 р. N 9/12-1308, визначено Методичні рекомендації щодо визначення вартості та трудомісткості робіт з перевезення будівельних вантажів власним автомобільним транспортом будівельних організацій при складанні договірної ціни та проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт. Так, відповідно до Розділу І Методичних рекомендацій, прямі витрати визначаються за такими статтями:

- енергоносії (бензин, дизельне паливо, стиснений і зріджений газ, газодизельна суміш);

- мастильні матеріали;

- заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні, ремонті та технічному обслуговуванні;

- амортизаційні відрахування;

- вартість матеріальних ресурсів на заміну пневматичних шин;

- вартість матеріальних ресурсів при ремонті та технічному обслуговуванні;

- інші прямі витрати.

Витрати на енергоносії та трудозатрати розраховуються для кожного типу автомобіля окремо за спеціально виведеними формулами, де при визначенні трудомісткості робіт при перевезенні будівельних вантажів власним автотранспортом підрядних будівельних організацій зазначається загальний пробіг автомобіля, що враховує рух автомобіля з вантажем, нульовий і холостий пробіг.

Таким чином, витрати на "холостий пробіг" автомобіля повинні включатись у прямі витрати не лише при здійсненні перевезення будівельних вантажів.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що оплата контрагентом послуг наданих ФОП ОСОБА_3 покрила повністю витрати на «холостий пробіг» транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, операції з перевезення є господарськими операціями та являються підприємницькою діяльністю, оскільки отримується прибуток, і як наслідок змінюється фінансовий стан позивача.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що процес надання автомобіля під завантаження, транспортування, розвантаження вантажу та доставка автомобіля від пункту розвантаження до місця його зберігання є діями, які супроводжують одну господарську операцію і без наявності хоча б однієї із них, господарська операція відбутись не може, таким чином оподаткуванню підлягають всі дії з моменту відбуття транспортного засобу до пункту завантаження до моменту його повернення в пункт зберігання або відбуття від місця розвантаження в інший пункт завантаження для здійснення іншої господарської операції. Тобто, завантаження, транспортування та розвантаження вантажу, проте без доставки транспортного засобу під завантаження, господарська операція з транспортування фізично не може відбутись.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит в грудні 2012 року в сумі 3428,00 грн. при наданні послуг під час перевезення.

Крім того, в грудні 2012 року позивач відніс до податкового кредиту з ПДВ суму 533,34 грн., в зв`язку із придбанням та заміною на автомобілі акумуляторів, загальною вартістю 3200,00 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 придбав у ТОВ "Агротек" два акумулятори 640400080 Stz на суму 3200,02 грн. в т. ч. 533,34 грн. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0001623 від 11.09.2012, банківською випискою на підтвердження оплати за придбанні акумулятори, податковою накладною №59 від 11.09.2012 року.

Позивач 10.09.2012 року видав наказ про заміну акумуляторних батарей, згідно якого наказано зняти з автомашини НОМЕР_2 акумуляторні батареї у яких скінчився термін експлуатації, придбати та встановити нові акумуляторні батареї.

Факт зняття акумуляторів № 6 ст-225093Х7252VTECMAXX BOSCH з машини 3394 підтверджується актом № Т-00000592 від 11.09.2012 року.

Придбані акумулятори були використанні позивачем у своїй господарській діяльності, а саме: встановлені на транспортний засіб, що підтверджується накладною на внутрішнє переміщення №К-00000051 від 11.09.2012 року, актом встановлення на машину - 3394 від 11.09.2012 року № Т-00000017.

При цьому, знятті з транспортного засобу № 3394 акумулятори переданні на зберігання на склад позивача, що підтверджується накладною позивача на внутрішнє переміщення №К-00000052 від 11.09.2012 року.

Після заміни акумуляторів на вказаному транспортному засобі на підставі договору купівлі - продажу №22/11/12-10 від 22 листопада 2012 року він був проданий позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3.", що підтверджується договором купівлі продажу, рахунком - фактури №1275 від 23.11.2012 року, довідкою - рахунком № 770166 від 23.11.2012 року, видатковою накладною №1275 від 23.11.2012 року, податковою накладною №1275 від 23.11.2012 року, довіреністю ОСОБА_3." №45 від 23.11.2012 року на отримання ТМЦ та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З врахуванням вказаного, суд вважає, що позивачем правомірно у відповідності до вимог п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1., п. 198.2.,п. 198.3,п.198.6. ст. 198 , п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 533,34 грн., по господарській операції по придбанню та встановленню двох акумуляторів на власний транспортний засіб.

Пунктом 200.1 статті 200, ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, оскільки судом встановлено правомірність віднесення позивачем у грудні 2012 року до податкового кредиту з ПДВ суму 3961,00 грн., тому висновки відповідача в акті перевірки № 1140/17-2/НОМЕР_1 від 29.03.2013 року щодо завищення ФОП ОСОБА_3 від`ємного значення різниці, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ( р.20.2 Декларації за грудень 2012 року) в сумі 3961,00 грн., не відповідає дійним обставинам справи та чинному податковому законодавству України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення форми "В4" від 10.04.2013 року №0000141702, а тому позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 94,158 - 163, 186,254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби від 10.04.2013 року форми "В4" №0000141702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судові витрати в сумі 114 ( сто чотирнадцять) грн. 70 коп., шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2013 року

Суддя/підпис/О.П. Шевчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.П. Шевчук