Ухвала суду № 31400611, 13.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р.Справа № 2-а-11331/10/1570

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Падаакс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 22 лютого 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Падаакс» звернулось до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2010 року № 0008532301/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17 747 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 8 873,50 грн., про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2010 року № 0008542301/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14 197 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7 098,50 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права оскільки оскаржене судове рішення не містить обґрунтувань доводів суду, а висновки судового рішення не відповідають дійсним обставинам справи. Інші доводи апеляційної скарги дублюють письмові заперечення податкового органу на позов.

ТОВ «Падаакс» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало, але в судовому засіданні представник ТОВ «Падаакс» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Падаакс» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 29 березня 2001 року, що підтверджено свідоцтвом А01 №508156 (а.с.129), на податковий облік взято 02 квітня 2001 року.

З 23 липня по 05 серпня 2010 року головними державними податковими ревізорами інспекторами ДПІ Єфімкіною Н.І., Чумаковим П.К. проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Падаакс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складений акт №285/23-213/31431764 від 10 серпня 2010 року ( а.с.11-40).

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до вступної частини Акту, позапланова виїзна перевірка проведена на підставі направлення від 19 липня 2010 року №1028, наказу ДПІ №1028 від 19 липня 2010 року на виконання постанови слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі О.В.Яценко від 05 березня 2010 року відповідно до ст.114 КПК України та ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу» (а.с.11).

На підставі Акту №285/23-213/31431764 від 10 серпня 2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 19 серпня 2010 року прийняла податкові повідомлення-рішення №0008542301/0 (а.с. 10), за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21 295,5 грн. - 14 197 грн. за основним платежем, 7 098,5 грн. штрафна (фінансова) санкція, за встановлені перевіркою порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та №0008532301/0 (а.с. 9), за якими визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 26 620,5 грн. - 17 747 грн. за основним платежем, 8 873,5 грн. штрафна (фінансова) санкція, за встановлені перевіркою порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції встановив, що позивач оскаржив податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області (а.с. 125-128, 107-111), та за результатами розгляду скарг прийняті рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси - №46991/10/25-012 від 22.10.2010 року, ДПА в Одеській області - №42026/10/25-0007 від 18.11.2010 року, яким податкові повідомлення рішення від 19 серпня 2010 року залишені без змін, а скарги без задоволення (а.с. 112-119, 51-55).

За наслідками розгляду скарг позивача ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2010 року №0008542301/1, від 03 грудня 2010 року №0008542301/2, за яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21 295,5 гривень (14 197 грн. за основним платежем, 7 098,5 грн. штрафна (фінансова) санкція), та від 29 жовтня 2010 року №0008532301/1, від 03 грудня 2010 року №0008532301/2, за якими позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 26 620,5 гривень (17 747 грн. за основним платежем, 8 873,5 грн. штрафна (фінансова) санкція) (а.с. 96-99).

Суд першої інстанції встановив, що згідно акту перевірки податковим органом встановлені порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 17 747 грн.; та порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ на 14 147 грн. В Акті зазначено, що перевіркою відображеного у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених, у 04.11" показників за період з 01 січня 2007 року по 01 грудня 2009 року у загальній сумі 700 875 грн. встановлено, що ТОВ «Падаакс» здійснював операції з придбання запасних частин до кранових, грейферних вагів, придбання послуг оренди.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оскільки підприємством до складу валових витрат віднесено витрати по придбанню послуг по виготовленню та установці віконних відливів у ТОВ «Керван Д» у сумі 14 048,0 грн. та придбання перетворювачів ваги для кранових ваг та запасних частин у ТОВ «Укрмет плюс» у сумі 56 940 грн., угоди яких відповідно до п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (а.с.17).

Також в акті перевірки зазначено, що операції ТОВ «Падаакс» з ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс» носили безтоварний характер, в обґрунтування чого перевіряючі посилаються на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс», оскільки діяльність цих підприємств була направлена на незаконне формування податкового кредиту з ПДВ шляхом проведення безтоварних операцій між підприємствами з метою надання можливості діючим СПД послуг з мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ перед державним бюджетом України. Також перевіряючі посилаються на відсутність трудових ресурсів, виробничого та транспортного обладнання, матеріалів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Падаакс» та ТОВ «Керван Д» був укладений договір №01/08/08-2 від 01 серпня 2008 року з додатковою угодою №1 від 01 серпня 2008 року про виготовлення та установку віконних відливів із рідкого каменю у кількості 53 шт. (13,82 кв.м) (а.с. 74-78), та між ТОВ «Падаакс» та ТОВ «Укрмет плюс» - договір від 17 червня 2008 року про виготовлення та постачання перетворювачів ваги для кранових ваг та товару (а.с. 62-65, 71).

Суд першої інстанції встановив, що податковий орган в акті перевірки не заперечує проти того, що у ТОВ «Падаакс» наявні всі документи (розрахунки, платіжні документи, накладні, акти виконаних робіт та інші), які підтверджують віднесення до валових витрат витрати, які стосуються операцій з ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс». В бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі. При цьому в акті перевірки не спростована та обставина, що всі первинні документи, на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках господарські операції позивача за спірний період відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції встановив необґрунтованість посилання податкового органу на порушення позивачем п.5.1, п.п.5.21 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оскільки з боку позивача вимоги вказаних норм Закону виконані в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначене в Акті перевірки, як на обґрунтування висновків, посилання на відсутність трудових ресурсів, виробничого та транспортного обладнання, матеріалів для здійснення фінансово-господарської діяльності, оскільки наявність або відсутність трудових ресурсів, виробничого та транспортного обладнання, матеріалів саме у ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс» не може достовірно свідчити про відсутність здійснення фінансово-господарської діяльності цими суб'єктами господарювання.

Суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки перевіряючі не спростували того факту, що у перевіряємий період ТОВ «Падаакс» сплатило контрагентам суми ПДВ у зв'язку з придбанням у них товарів (послуг), суми ПДВ включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Суд першої інстанції встановив, що висновки податкового органу про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість за період, який перевірявся, фактично ґрунтуються на тому, що відносно посадових осіб ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс» порушено кримінальну справу, внаслідок чого укладені між позивачем та його контрагентами правочини мають ознаки нікчемності.

Суд першої інстанції встановив, що не виконання податкових зобов'язань ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс» не може свідчити про порушення податкових зобов'язань позивачем, оскільки жодна норма Закону України «Про податок на додану вартість» не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Суд першої інстанції встановив, що договори, укладені позивачем з контрагентами відповідали вимогам ст.180 ГК України та були виконані сторонами, а твердження відповідача про нікчемність укладених договорів з посиланням на укладення їх з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, є необґрунтованим припущенням податкового органу, оскільки у відношенні посадових осіб ТОВ «Падаакс» кримінальна справа не порушувалась, відповідач не надав жодного доказу того, що роботи не були здійснені, що зміст наявних актів виконаних робіт не відповідають дійсності, що товари не придбані та не використані у господарській діяльності позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив необґрунтованість доводів позивача стосовно неправомірності здійснення позапланової перевірки на підставі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу України», результати якої стали підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ТОВ «Падаакс», розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З 23 липня по 05 серпня 2010 року головними державними податковими ревізорами інспекторами ДПІ Єфімкіною Н.І., Чумаковим П.К. проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Падаакс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складений акт №285/23-213/31431764 від 10 серпня 2010 року ( а.с.11-40).

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного розгляду скарг позивача, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті оскаржені податкові повідомлення рішення від 19 серпня 2010 року № 0008532301/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17 747 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 8 873,50 грн., та від 19 серпня 2010 року № 0008542301/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14 197 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7 098,50 грн.

Суд першої інстанції правильно встановив, що висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтується на бездоказових припущення про нікчемність угод, укладених між ТОВ «Падаакс» з ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс».

Матеріалами справи підтверджена реальність, платність предметність угод, використання їх у господарській діяльності позивача - угодами (а.с. 62-65, 71, 74-78) розрахунками, платіжними документами, накладними, актами виконаних робіт (а.с. 56-57, 58-59, 60-61, 66, 67, 69, 70,72, 73,7985, 86, 87, 88, 89, 90, 91) які підтверджують віднесення до валових витрат витрати, які стосуються операцій з ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс». Також в бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі, та при цьому в акті перевірки не спростована та обставина, що всі первинні документи, на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках господарські операції позивача за спірний період відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог п.5.1, п.п.5.21 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оскільки з боку позивача вимоги вказаних норм Закону виконані в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Оскільки в акті перевірки не спростований факт сплати за перевіряємий період ТОВ «Падаакс» своїм контрагентам суми ПДВ, у зв'язку з придбанням у них товарів (послуг), суд першої інстанції правильно встановив, що суми ПДВ включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Оскільки висновки податкового органу про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість за період, який перевірявся, фактично ґрунтуються на тому, що відносно посадових осіб ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс» порушено кримінальну справу, внаслідок чого укладені між позивачем та його контрагентами правочини мають ознаки нікчемності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що не виконання податкових зобов'язань ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс» не може свідчити про порушення податкових зобов'язань позивачем, оскільки жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку, натомість контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

В акті перевірки зазначено, що позивач, як платник податку на додану вартість мав господарські відносини з контрагентами - ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс», угоди з якими, згідно з частинами 1,5 ст. 203, пунктами 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України підпадають під визначення нікчемних, оскільки у контрагентів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за місцем реєстрації.

З урахуванням вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Апеляційний суд зауважує на неприпустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків та складання актів з такими висновками, що вже визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податків, в тому числі не включення ними до податкової декларації сум податкових зобов'язань по вчиненим правочинам, не сплата сум ПДВ до державного бюджету та вчинення інших податкових порушень, не свідчить про відсутність у них цих податкових зобов'язань та не є підставою для позбавлення позивача права на включення нарахованих та сплачених ним сум податків на додану вартість до податкового кредиту.

Порушення податкової дисципліни ТОВ «Керван Д» та ТОВ «Укрмет плюс» не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Аналогічні висновки містяться також й у судових рішеннях Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року у справі № 21-593во06, від 11 грудня 2007 року в справі № 21-1376во06, від 09 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року в справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року в справі № 21-47а10.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав всі передбачені законом умови щодо включення сум до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 17 травня 2013 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О. Кравець

суддя Л.П.Шеметенко