Ухвала суду № 31399738, 23.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15793/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.07.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.07.2012 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 березня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 06.07.2012 року №0005662202.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 06.07.2012 року №0005652202.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактстрой» за результатами якої 20.06.2012р. складено акт №402/22-2/31811588 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Авертус» (код ЄДРПОУ 37270359) за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р.

Актом перевірки встановлено порушення ст. 185, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ яка підлягає сплаті до державного бюджету на суму 272 061грн., за березень 2011 року - 59 514грн., квітень 2011 року - 142 842грн., травень 2011 року - 69 705грн. та ст. 185, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення ПДВ на суму 81 987грн., в тому числі: травень 2011 року - 81 987грн., яке згідно декларації з ПДВ за травень 2011 року зараховано: у зменшення суми податкового боргу з ПДВ - 76 145грн. та до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду - 5 842грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 06.07.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0005662202, яким за порушення ст. 185, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.10 статті 201 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 81 987грн. та №0005652202, яким за порушення ст. 185, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.10 статті 201 ПК України позивачу збільшено ПДВ у розмірі 272 062грн., у тому числі основний платіж 272 061грн. та штрафні санкції - 1грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення №0005662202 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 1грн. скасовано.

Судом першої інстанції також встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Компанія Авертус» (код ЄДРПОУ 37270359) (Постачальник) укладені договори №17-02/2011 від 17.02.2011р., №01-04/2011 від 01.04.2011р. поставки, предметом яких є: Постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність Покупцю будівельні матеріали згідно Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар - у порядку і на умовах, передбачених Договором.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Компанія Авертус» (код ЄДРПОУ 37270359) виписані видаткові та податкові накладні: №65 від 01.03.2011р., №96 від 23.03.2011р., №255 від 18.05.2011р., №315 від 22.04.2011р., №319 від 26.04.2011р., №320 від 27.04.2011р., №321 від 28.04.2011р., №322 від 29.04.2011р. всього на суму 2 124 290,27грн.

Позивачем на підставі вказаних податкових накладних задекларовано податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Авертус».

Податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 354 048грн. на підставі того, що ДПІ у Шевченківському районі м.Києва проведено перевірку ТОВ «Компанія Авертус» за результатами якої складено акт про результати невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період січень, лютий, березень, квітень, травень 2011 року №1723/23-04/37270359 від 27.07.2011р.

В ході перевірки встановлено, що однією із засновників ТОВ «Компанія Авертус», є громадянка ОСОБА_2, яка будучи опитаною пояснила, що вона не має відношення до діяльності підприємства. Громадянина ОСОБА_3, який підписав договори та податкові накладні від імені ТОВ «Компанія Авертус», не призначала.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що операції між позивачем та ТОВ "Компанія Авертус" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення договорів ТОВ "Компанія Авертус" мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Відповідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції вірно притримувався позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Компанія Авертус" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ "Компанія Авертус", з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "Компанія Авертус" податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 185, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ яка підлягає сплаті до державного бюджету на суму 272 061грн., за березень 2011 року - 59 514грн., квітень 2011 року - 142 842грн., травень 2011 року - 69 705грн. та ст. 185, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення ПДВ на суму 81 987грн., в тому числі: травень 2011 року - 81 987грн., яке згідно декларації з ПДВ за травень 2011 року зараховано: у зменшення суми податкового боргу з ПДВ - 76 145грн. та до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду - 5 842грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 06.07.2012р. №0005662202 та №0005652202, є безпідставними та неправомірними.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень, натомість, позивачем було надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 28 травня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.