Рішення № 31399005, 27.05.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/14123/2012

Провадження № 2/344/1311/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Сивухіної Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про розірвання угоди та повернення коштів, стягнення моральної шкоди та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про визнання недійсним договору № 209620 від 30.08.2008 року та застосування двохсторонньої реституції, стягнення грошових коштів в розмірі 23 089 грн. 19 коп., відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат.

В процесі розгляду справи позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила розірвати договір № 209620 від 30.08.2008 року укладений між нею та відповідачем, застосувати двохсторонньої реституцію та повернути грошові кошти на її користь в розмірі 23 089 грн. 19 коп., стягнути з відповідача на її користь 10 000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просить в задоволенні позову відмовити та просив розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивачки, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

30 серпня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «АІСЕ Україна», після зміни організаційно-правової форми ПрАТ «АІСЕ Україна», було укладено Угоду № 209620 з Додатком № 1 (анкета учасника) та Додатком № 2 (Правила функціонування «Автоплану») (а.с.7-16).

Відповідно до умов Угоди та Додатків до неї предметом договору є надання Учаснику послуг системи Автоплан, спрямованих на придбання автомобіля.

Угода складається з основного тексту Угоди, Додатку № 1 (анкети учасника) та Додатку № 2 (Правила функціонування «АВТОПЛАНу»). Всі додатки підписані сторонами і є невід'ємними частинами Угоди.

За умовами Угоди, АІСЕ, є компанією яка надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів Учасниками системи. Як зазначено в статті 1 Угоди, послуги АІСЕ структуровані в системі придбання в групах, мають назву АВТОПЛАН. При цьому предметом Угоди є надання Учаснику послуг системи АВТОПЛАН спрямованих на придбання автомобіля. Правила ж функціонування АВТОПЛАНу містяться у Додатку № 2 до цієї Угоди. Також у вищевказаній статті Угоди зазначено, що терміни, що використовуються у цій угоді, мають значення, визначене в Додатку № 2 до Угоди.

Згідно із додатком № 1 до Угоди №209620 від 30.08.2008 року з метою тримання автомобіля «Cherry QQ» поточною вартістю 34740,00 грн. позивачка взяла на себе зобов'язання вносити на рахунок відповідача щомісячні внески, передбачені Угодою, що складаються з чистого внеску у розмірі 1,00% від ціни автомобіля в поточному місяці та щомісячних внесків в оплату послуг фірми у розмірі 0,35% від ціни автомобіля, а також 3%+ ПДВ, як плата за право отримання автомобіля.

В свою чергу, відповідач, відповідно до ст. 3 Угоди взяв на себе зобов'язання надати учаснику системи послуги, які викладені в правилах функціонування системи Автоплан. В тому числі: включити Учасника системи до групи для придбання автомобіля, здійснювати відповідні процедури та проводити відповідні акти з метою надання учаснику Права на отримання автомобіля через механізми, визначені в додатку № 2 до Угоди, здійснювати адміністративні процедури, необхідні для передачі автомобіля учаснику, який одержав Право на отримання автомобіля, сформувати фонд для повернення коштів тим Учасникам, що розірвали Угоду та тим, з якими Угоду розірвано АІСЕ, перераховувати страховій компанії, з якою укладено договір страхування, страхові платежі.

Оплата внесків за Угодою, що передбачені у Додатку № 1 до Угоди № 209620 здійснювалася позивачкою своєчасно та в повному обсязі відповідно покладених на неї зобов'язань.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать про сплату позивачкою на розрахунковий рахунок відповідача щомісячних внесків, які зазначені в Додатку № 1 Угоди. (а.с.23-53).

Початком функціонуванням системи для цієї Угоди є момент формування групи до якої включено Угоду. Початком функціонування групи вважається перший день місяця, в якому підлягає сплаті перший повний внесок у групі, до якої належить Учасник системи (п. 3.1. Додатку № 2 до Угоди).

Угоду було включено до Групи № 720 та надано порядковий номер 104 у цій групі.

Як вбачається з наданих позивачкою документів, позивачка повідомила відповідача про розірвання укладеної угоди та прохання повернути сплачені за угодою грошові кошти чисті внески у розмірі розрахованому в порядку п. 16.3 статті 16 Додатку № 2 до Угоди.

06.10.2011 року відповідач повідомив позивачку про розірвання угоди за заявою у відповідності до ст. 10 Угоди ст. 16,п. 16.1 Додатка № 2 до Угоди. Поверненню підлягають чисті внески, розраховані у відповідності до положень статті 16, п. 16.3 Додатка № 2 до Угоди.

Також, відповідач повідомив позивачку листом, що у разі розірвання угоди, повернення чистих внесків буде відбуватися згідно до положень п. п. 16.4.1, 16.4.2, 16.4.3, 16.4.4. статті 16 Додатка № 2 до Угоди.

Позивачка зазначає, що відповідач всупереч умовам Угоди не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув грошові кошти, як це передбачено умовами договору.

Статтею 16 Додатку № 2 до Угоди передбачено, що Учасник системи, який не отримав автомобіль, може розірвати Угоду за власним бажанням. Для цього він повинен повідомити АІСЕ про своє рішення у письмовій формі. Пунктами 16.2., 16.3. встановлено, що за згодою Учасника системи, наданою АІСЕ в статті 6 п. 6.5 цих правил, з першого дня строку існування групи АІСЕ створює Фонд для повернення коштів, що складається з 5% від загальної суми, яка надходить щомісяця до Фонду групи у вигляді Цілих Чистих внесків та Половинних Чистих внесків. Цей фонд призначено для повернення Учасникам системи, які розірвали Угоду суми сплачених ними Цілих Чистих внесків та/або Половинних Чистих внески, розмір яких вираховується відповідно до Поточної ціни автомобіля дійсної в місяці, коли такий Учасник повідомив АІСЕ про розірвання Угоди, за вирахуванням відступного за відмову від Угоди у розмірі 2 (двох) Цілих Чистих внесків.

Відповідно до п.16.4 Додатку № 2 до Угоди із Фонду для повернення коштів АІСЕ повертає зазначені кошти.

Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 17 Додатку № 2 до Угоди № 209620 встановлено, що невиконання зобов'язань за Угодою регулюються умовами Угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 4 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків. Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на належну якість продукції. Відповідно до ст. 8 цього ж Закону, споживач в разі придбання товару неналежної якості, який має суттєві недоліки, має право на свій розсуд в тому числі на розірвання договору та стягнення сплачених грошових коштів.

У разі розірвання договору відповідно до п. 3 ст. 9 цього ж Закону, споживачу мають бути повернено грошові кошти у день розірвання договору, а в разі неможливості -в інший термін за домовленістю сторін, але не пізніше семи тижнів.

Отже, з врахуванням викладеного та того, що відповідач у своєму листі не заперечив проти розірвання Угоди № 209620, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки про розірвання угоди та повернення коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум ВСУ в п.3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на матеріали справи, а також на фактичні обставини, суд вважає, що позивачкою не представлено доказів, які підтверджують факт спричинення їй моральної шкоди, глибину фізичних та душевних страждань, існування безпосередніх винних дій відповідача у їх спричиненні, причинний зв'язок між їх діями та спричиненою шкодою,

Відтак, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає з підстав недоведеності такої вимоги та відсутності вини відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати.

На підставі наведеного, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, ст. ст. 6, 8, 9 п.3, 10 ч. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 626 ч. 1, 651, 1167 ч. 1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60 ч. 3, 61 ч. 1, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про розірвання угоди та повернення коштів, стягнення моральної шкоди та судових витрат задовольнити частково.

Угоду № 209620 укладену 30 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «АІСЕ Україна», назву якого змінено на ПАТ «АІСЕ Україна» розірвати.

Стягнути з ПАТ «АІСЕ Україна», місцезнаходження якого 01601, м. Київ, вул. Воровського, 24 корпус 1, 3-й поверх, р/р 26002000335000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь», МФО 300379, код ЄДРПОУ 21691356 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 внесені нею грошові кошти в сумі 23 089 грн. 19 коп. (двадцять три тисячі вісімдесят дев'ять гривень 19 коп.) та 338 грн. 19 коп. витрат по оплаті судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27.05.2013 року

Суддя Бабій О.М.