Ухвала суду № 31394497, 20.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Київ К/9991/63911/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2012

у справі № 1570/1290/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ і Ко»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ і Ко» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0002912350 від 07.12.2011.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «СМ і Ко» з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Модуль» за період квітень 2011 року, складено акт № 8537/23-5/32933080 від 24.11.2011, в якому зафіксовано порушення п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2011 року в розмірі 103 994,35 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 07.12.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002912350 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 103 995, 35 грн., в т.ч.: 103 994,35 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як зазначено в акті перевірки, заниження суми ПДВ відбулося на підставі того, що актом ДПІ у м. Іллічівську про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Модуль» від 22.07.2011 № 1688/23-0304/31786358 встановлено, що ПП «Модуль» вигодоформуючий суб'єкт - суб'єкт господарювання, який значиться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу. ПП «Модуль» не надано до ДПІ у м. Іллічівську первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з контрагентом ТОВ «СМ і Ко». В акті перевірки зазначено, що ПП «Модуль» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагента - покупця ТОВ «СМ і Ко» в розмірі 103 994,35 грн. Актом ДПІ у м. Іллічівську встановлено, що в ході перевірки податкового кредиту не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства - постачальника за квітень 2011 року, що свідчить про те, що правочин між ПП «Модуль» та підприємством - постачальником здійснений без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, ТОВ «СМ і Ко» у квітні 2011 року штучно сформовано основну частину податкового кредиту за рахунок ПП «Модуль», яке є вигодонабувачем.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2011 між ТОВ «СМ і Ко» (покупець) та ПП «Модуль» (постачальник) укладено договір постачання № 0101-11, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити металопрокат та будматеріали, що в подальшому іменуються товар за ціною згідно рахунку-фактури.

Факт виконання вказаного договору судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з розрахункових рахунків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту у квітні 2011 року сум податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних контрагентом за результатами здійснення господарських операцій, що мають реальний характер.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку реального здійснення господарських операцій згідно договору, укладеного між ТОВ «СМ і Ко» та ПП «Модуль», та правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в квітні 2011 року на основі податкових накладних, виданих контрагентом - ПП «Модуль», який на момент укладення договору та видачі податкових накладних, був зареєстрований платником податку на додану вартість, суди дійшли вірного висновку про безпідставність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний