Рішення № 3139285, 12.06.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 38/105

12.06.08

За позовом

Заболоцького Володимира Івановича

До

Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»

Про

визнання права власності та стягнення 41500 грн.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивача

Заболоцький В.І.

Від відповідача

Білецька Н.С., Бірюков О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про визнання за Позивачем права власності на частку в статутному фонді ВАТ 0,085317% станом на 10. 1 2004р. та стягнення 30500 грн. вартості акцій, 26000 грн. упущеної вигоди, 10000 грн. моральної шкоди, 1000 грн. не виплачених дивідендів за 1998-1999 роки з індексацією.

Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. Відповідач порушив права Позивача як акціонера, не надав інформації щодо діяльності та зміни в статутному фонді, не виплатив дивідендів, шахрайським способом зменшив долю Позивача у 800 раз та виключив Позивача з числа акціонерів товариства, не відшкодувавши вартості акцій.

Відповідач заперечив проти задоволення заявленого Позивачем позову з огляду на наступне. Твердження Позивача не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на поданих доказах. Позивач не посилається у поданому позові на підставі яких рішень Відповідач здійснював дії щодо акцій Позивача, в той час як у відповідності до діючого законодавства України, всі питання, що пов’язані з правами акціонерів, розглядаються та погоджуються акціонерами, шляхом ухвалення рішення загальних зборів.

Відповідно до п.2.3. рекомендацій Вищого господарського суду України при вирішенні корпоративних спорів, суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішення органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше.

Ухвалою від 21.03.08р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 10.04.08р.

Ухвалою від 10.04.08р. розгляд справи був відкладений на 13.05.08р., у зв’язку з неподанням Позивачем всіх витребуваних документів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Ухвалою від 13.05.08р. розгляд справи був відкладений на 27.05.08р., у зв’язку з неявкою представника Відповідача, неподанням Відкритим акціонерним товариством «МФС»витребуваних документів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Ухвалою від 27.05.08р. розгляд справи був відкладений на 12.06.08р., у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про результати сертифікатного аукціону від 15.12.97р. Позивач є власником 61 акції акціонерного товариства ДАЕК «Київобленерго», код ЄДРПОУ 23243188, що підтверджується витягом з вказаного протоколу, залученим до матеріалів справи.

Згідно з протоколом аукціонної комісії №1-20КS про підведення послуг спеціалізованого сертифікатного аукціону №20 було встановлено коефіцієнт деномінації 200. Цим же протоколом встановлений номінал акцій 0,05 грн. Рішення про деномінацію було затверджено протоколом загальних зборів акціонерів від 09.07.1998р. Після встановлення номінальної вартості акцій 0,05 грн., номінальна вартість пакету акцій, що належить Позивачу залишилась незмінною, а кількість акцій, які йому належать, стала дорівнювати 305 штук, що підтверджується протоколом №4 засідання лічильної комісії загальних зборів ДАЕК «Київобленерго»від 09.07.98р., рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.04.06р. у справі №2-1001/06 та листом Фонду державного майна України від 15.04.04р., залученими до матеріалів справи.

Відповідно до статуту Відповідача (код ЄДРПОУ 23243188) останній створений шляхом реорганізації та є правонаступником всіх прав та обов’язків ВАТ «А.Е.С. Київобленерго». ВАТ «А.Е.С. Київобленерго»засноване відповідно до Указу Президента України від 04.04.95р. №285/95 та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.08.95р. №141, шляхом перетворення державного підприємства «Київоблнерго»у ДАЕК «Київобленерго»у формі відкритого акціонерного товариства, яка за рішенням загальних зборів акціонерів від 16.11.01р. змінила назву на ВАТ «А.Е.С. Київобленерго».

Таким чином Позивач набув право власності та на даний час є власником 305 акцій Відповідача, що крім вищевказаних документів підтверджується також зведеним обліковим реєстром власників цінних паперів Відповідача станом на 23.10.07р. та на 18.04.08р., випискою про стан рахунку в цінних паперах ВАТ «Базис-Інвестмент»станом на 04.06.08р.

Відповідно до протоколу №2 загальних зборів Відповідача від 28.04.99р. на голосування було поставлено питання: «Сформувати фонд виплати дивідендів у розмірі 5% від отриманого чистого прибутку за 1998 рік.

Відповідно до протоколу №3 загальних зборів Відповідача від 15.12.99р. у відповідності з рішенням зборів акціонерів компанії 28.04.99р. 5% чистого прибутку по підсумкам роботи за 1998 рік направлено на виплату дивідендів. Балансовий прибуток за 1998 рік був 22069 тис. грн.., 5% складає 675658 тис. грн., що в рахунку на одну акцію 0,0006 грн. Державна частина акцій в статутному фонді 76,06%. Дивіденди на державну частину акцій 513904 грн., для виплати фізичним особам 25351 грн., для виплати юридичним особам, резидентам України 76243 грн., для виплати юридичним особам, нерезидентам України –60160 грн.

Відповідно до протоколу №4 загальних зборів Відповідача від 27.04.2000р. на голосування було поставлено питання: «Затвердити річний звіт правління та баланс Відповідача за 1999р. Затвердити сформування фонду виплати дивідендів в розмірі 50% від отриманого чистого прибутку за 1999 рік.

Відповідно до реєстрів депонованих сум по виплаті дивідендів за 1998 та 1999 роки дивіденди, нараховані Позивачу, були депоновані Відповідачем в зв’язку з не зверненням останнього за їх отриманням.

28.04.2006р. Шевченківським районним судом міста Києва було прийнято рішення по справі №2-1001/06, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог Позивача до Відповідача про усунення порушень майнових прав, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, було відмовлено.

Вказаним рішенням було встановлено наступне. Позивачем на 34 сертифікатному аукціоні, що проводився з 01.11.1997р. до 30.11.1997р., за приватизаційний сертифікат було придбане 61 акцію номінальною вартістю 0,25 грн. ДАЕК «Київобленерго»(правонаступником якого є Відповідач) по курсу аукціону по новому номіналу, у відповідності до якого на 1 приватизаційний сертифікат номіналом в 500 грн. приходиться 61 акція вартістю 0,25 грн. Зазначена обставина підтверджується витягом з протоколу Регіонального центру сертифікатних аукціонів, позивач отримав після придбання акцій. Таким чином, номінальна вартість пакету придбаного Позивачем на 34 сертифікатному аукціоні, складає 61 х 0,25 = 15,25 грн.

Згідно до витягу з протоколу аукціонної комісії №N 1-20 КS про підведення послуг спеціалізованого сертифікатного аукціону №20, що проводився з 15.11.1997р. по 14.12.1997р., а саме пунктом 2 було встановлено коефіцієнт деномінації 200. Пунктом 3 цього протоколу встановлений номінал акцій – 0,05 грн. Рішення про деномінацію було затверджено протоколом загальних зборів акціонерів від 09.07.1998р. Таким чином, після встановлення номінальної вартості акцій 0,05 грн., номінальна вартість пакету акцій, що належить Позивачу залишилась незмінною, а кількість акцій, які йому належать, стала дорівнювати 305 штук (15,25 : 0,05 = 305). Згідно письмових пояснень відповідача, саме така кількість акцій обліковується позивачем, проти чого позивач не заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення оскаржено, скасовано у встановленому законом порядку не було, та набрало законної сили. На підтвердження іншого сторонами не подано суду будь-яких документів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про господарські товариства»акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону України «По господарські товариства» до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Відповідно до ч.2 ст.80 Господарського кодексу України акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Вказане також міститься в ч.1 ст.152 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1,2 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про господарські товариства»товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Відповідно до ч.3 ст.80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Згідно з ч.1 ст.140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

З вказаних вище норм права вбачається, що акціонерними товариствами, до яких належать відкриті та закриті акціонерні товариства, є товариства, що мають статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій, які є іменними цінними паперами, посвідчують права акціонера (власника) та розподілені між акціонерами цього товариства. Емітентом таких цінних паперів (акцій) може бути тільки акціонерне товариство. При цьому товариством, яке має статутний капітал, розподілений на частки, може бути товариство з обмеженою відповідальністю, а не акціонерне товариство.

Як встановлено судом Позивач набув право власності та на даний час є власником 305 акцій Відповідача, яке змінило назву з ДАЕК «Київобленерго»(має той самий код ЄДРПОУ 23243188), акції якого придбав Позивач.

Відповідач є акціонерним товариством, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій, а не часток. Позивач як акціонер закритого акціонерного товариства має право власності (володіння, користування та розпорядження) на придбану кількість цінних паперів (акцій) Відповідача, та не має права власності на частку у статутному капіталі Відповідача. Крім того, право власності Позивача на 305 акцій Відповідач не оспорює та не заперечує.

За вказаних обставин суд вважає, що позовна вимога Позивача про визнання за ним право власності на частку в статутному фонді Відповідача 0,085317% задоволенню не підлягає з підстав її невідповідності вказаним нормам чинного законодавства та відсутності порушень прав Позивача з боку Відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.2 ст.28 Закону України «Про господарські товариства»акція може бути придбана на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством. Згідно із ст.32 Закону України «Про господарські товариства»акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ними акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний (складений) капітал, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між Позивачем та Відповідачем на купівлю акцій Позивача не укладався, відповідно у Відповідача відсутні обов’язки щодо сплати Позивачу за належні йому акції Відповідача.

За вказаних обставин суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 30500 грн. вартості акцій є необґрунтованою та недоведеною, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було б порушено (упущена вигода).

Згідно з ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, за вказаними нормами права збитками є втрати, яких зазнала особа через знищення чи пошкодження її майна, речі, додаткові витрати, які були сплачені особою саме через невиконання іншою особою своїх обов’язків, доходи, які особа могла б отримати якби обов’язки були виконані іншою особою, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, матеріальна компенсація моральної шкоди особи.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст.1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З наведених норм вбачається, що збитки (упущена вигода) та моральна шкода відшкодовуються особою, яка їх завдала за наявності сукупності наступних обставин: 1) наявність у потерпілої особи певних матеріальних втрат, витрат або моральних страждань; 2) вчинення іншою особою певних протиправних дій або бездіяльності; 3) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між діями, бездіяльністю особи та витратами, втратами потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не обґрунтовано якими саме діями Відповідач завдав Позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди та моральну шкоду, не доведено дійсне понесення Позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди, та не обґрунтовано і не доведено в чому саме полягає безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між діями Відповідача та заявленими Позивачем упущеною вигодою і моральною шкодою.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача упущеної вигоди в розмірі 26600 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. задоволенню не підлягають через їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, згідно з рішеннями загальних зборів Відповідача було вирішено виплатити акціонерам, в тому числі Позивачу, у 1998 - 1999 роках дивіденди. Як встановлено судом дані дивіденди були Позивачу нараховані в сумі 0,52 грн. та депоновані Відповідачем в зв’язку з не зверненням Позивача за їх отриманням.

Позивачем не подано суду розрахунків та доказів, підтверджуючих, що Відповідач зобов’язаний сплатити Позивачу дивіденди за 1998-1999 роки в сумі 1000 грн., що Позивач звертався до Відповідача з вимогою виплатити нараховані дивіденди, тому вказана вимога Позивача також задоволенню не підлягає.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Суддя Ю.Л. Власов

Рішення підписане 25.06.2008р.