Рішення № 3139284, 28.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/57-31/353

28.01.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Енергополіс”, м. Київ

До Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія

“Центренерго”, м. Київ

Про стягнення 15 446,56 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача Кравчук О.В. –пред. по довір.

Від відповідача Мар’янов В.С. –пред. по довір., Гардер О.В. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 15 446,56 грн. майнової шкоди в порядку регресу, посилаючись на виплату страхового відшкодування на підставі Договору № 202-05/065 від 26.07.2005р. добровільного страхування наземного транспортного засобу та наявність підстав для застосування ст. 1172 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Жирнов С. М.) від 16.04.2008 р. у справі №9/57 у позові Позивачу було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 р. у справі №9/57 рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2008 р. у справі №9/57 було скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги Позивача та постановлено стягнути з Відповідача на його користь 15 446, 56 грн. шкоди у порядку регресу.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2008р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, а прийняте рішення від 16.04.2008р. № 9/57 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008р. скасовано, та справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2008р. справі № 9/57 присвоєно номер № 31/353 та призначено до розгляду на 20.11.2008р.

Ухвалою суду від 20.11.2008р., розгляд справи було відкладено на 25.12.2008р., у зв’язку з необхідністю направлення судового запиту.

20.11.2008р. до Державного департаменту фінансового моніторингу України було направлено судовий запит № 9/57-31/353.

18.12.2008р. до суду надійшла відповідь № 15452/12-9 від 12.12.2008р. на судовий запит, яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.12.2008р., розгляд справи було відкладено на 21.01.2009р., у зв’язку з неявкою представників позивача та необхідністю витребування і судового дослідження додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 21.01.2009р. було оголошено перерву до 28.01.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Заявлені позовні вимоги Позивач мотивував тим, що у 2006 р. у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів, належних Державному департаменту фінансового моніторингу (надалі –«Держфінмоніторинг») та Відповідачу.

Вищевказана ДТП сталася з вини водія Відповідача, що підтверджується відповідними документами державної автомобільної інспекції та постановою суду у справі про адміністративне правопорушення. Вказаним ДТП було пошкоджено автомобіль, належний Держфінмоніторингу, який було застраховано Позивачем згідно з договором страхування транспортного засобу.

У подальшому незалежним експертом було складено акт товарознавчого дослідження, відповідно до якого завданий автомобілю Держфінмоніторингу матеріальний збиток становить 16 211, 68 грн. Вартість проведеної товарознавчої експертизи складала 390, 00 грн.

Відновлювальний ремонт належного Держфінмоніторингу автомобіля було проведено на СТО ТОВ «Автоцентр Київ», де його вартість склала 15 481, 48 грн.

Надалі страхове відшкодування у розмірі 15 056, 56 грн. та вартість проведення товарознавчої експертизи у розмірі 390, 00 грн. було сплачено Позивачем у повному обсязі на рахунки, відповідно, СТО ТОВ «Автоцентр Київ»та незалежного експерта –оцінювача у повному обсязі.

У зв‘язку з цим, Позивач просив суд стягнути у порядку регресу з Відповідача суму сплаченого страхового відшкодування та вартість проведення товарознавчої експертизи у розмірі 15 446, 56 грн.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі , надав до суду відзив на позовну заяву та письмові пояснення у справі з урахуванням обставин, встановлених постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2008 р.

У зазначених відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях Відповідач стверджував про те, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, Відповідачем зазначалося про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що водій, який керував належним Держфінмоніторингу автомобілем під час ДТП, був у встановленому порядку допущений до керування таким автомобілем, що згідно договору добровільного страхування є необхідною умовою для визнання певного випадку як страхового. Крім того, посилався на відсутність відповідного сертифікату суб‘єкта оціночної діяльності, який проводив товарознавчу експертизу, а тому без наявності такого сертифікату Відповідач вважає зроблену оцінку завданого матеріального збитку недійсною. Також, Відповідач наголошував на тому, що виплата страхового відшкодування Позивачем відбулася поза межами положень укладеного договору добровільного страхування наземного автотранспорту, а саме: без наявності відповідної довідки, що підтверджувала факт відсутності (наявності) у водія автомобіля Держфінмоніторингу під час ДТП сп‘яніння будь-якого виду.

З огляду на це, на думку Відповідача будь-які правові підстави для стягнення з нього у порядку регресу майнової шкоди у розмірі 15 446, 56 грн. відсутні.

У зв‘язку з цим, Відповідач просив суд у задоволенню позову відмовити повністю.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2006 р. у м. Києві по вул. Половецькій сталося ДТП за участю автомобіля марки «Skoda Octavia»д/н ІІ 0583 АА, який належав Державному департаменту фінансового моніторингу та знаходився під керуванням водія Богославського С.В., та автомобіля марки «ВАЗ –21102», д/н 231-17 КА, який належав Відповідачу та знаходився під керуванням водія Яременка С. П.

За фактом ДТП відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України було складено відповідну довідку №б/н від 09.02.2006 р. (копія є у матеріалах справи).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.03.2006 р. у справі №3-6267/2006 водія Автомобіля-2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 грн. (копія постанови є у матеріалах справи).

Внаслідок ДТП Автомобіль-1 було пошкоджено. Зазначений Автомобіль-1 було застраховано його власником у Позивача шляхом укладення відповідного договору №202-05/065 добровільного страхування наземного транспорту від 26.07.2005 р.

10.02.2006 р. Держфінпослуг було направлено на адресу Позивача заяву про настання випадку з застрахованим транспортним засобом (вх. №19-355).

17.02.2006р. у присутності довіреної особи власника –Держфінпослуг - Хоменка А.П. та представника Відповідача –Трофімова В.Г. –суб‘єктом підприємницької діяльності –Ханжиним Олегом Олеговичем –згідно Договору №7/4-05/01 щодо надання послуг з проведення товарознавчих досліджень від 01.07.2005 р. було проведено товарознавче дослідження з метою визначення матеріального збитку, завданого Автомобілю-1 у результаті його пошкодження в наслідок ДТП, за наслідками якого було складено Акт №115 (надалі –«Акт»).

Відповідно до Акту матеріальний збиток, завданий власнику Автомобіля-1, становив 13 762, 52 грн., вартість відновлювального ремонту вищезазначеного Автомобіля-1 у результаті пошкодження ДТП складає 16 211, 68 грн.

Вартість проведення вищезазначеного товарознавчого дослідження склала 390 грн., що підтверджувалося Актом №0094 здачі-приймання виконаних робіт від 20.03.2006 р. Вказана сума вартості товарознавчого дослідження була сплачена СПД Ханжину О.О. згідно платіжного доручення №1559 від 31.03.2006 р.

Роботи з виконання відновлювального ремонту Автомобіля-1 були виконані на СТО ТОВ «Автоцентр Київ», де його вартість склала 15 484, 48 грн., що підтверджується рахунками-фактурою №С-00005095 від 17.03.2006 р. та Актом виконаних робіт №РС-003625 від 17.03.2006 р.

У подальшому Позивачем на підставі страхового акту від 17.05.2007 р. до договору №202-05/065 добровільного страхування наземного транспорту від 26.07.2005 р. відповідно до Акту та на підставі відповідних рахунків СТО ТОВ «Автоцентр Київ»було сплачено страхове відшкодування у розмірі 15 056, 56 грн.

Перерахунок страхового відшкодування було здійснено згідно платіжного доручення №2708 від 06.06.2006 р. (копія якого є у матеріалах справи).

Копії перелічених доказів залучені до матеріалів справи і приймаються судом як належні та такі ,що засвідчують наведені обставини та факти.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників сторін, що брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Правовідносини щодо здійснення страхування, в тому числі щодо здійснення страхового відшкодування на сьогоднішній день в Україні регулюються главою 67 Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України»), а також нормами спеціального Закону України «Про страхування»(надалі –«Закон»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування є страховою виплатою, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Договором №202-05/065 добровільного страхування наземного транспорту від 26.07.2005 р. (надалі –«Договір страхування») до страхових випадків віднесено, зокрема: пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), в т.ч. з вини або без вини водія.

Виплата страхового відшкодування проводиться без врахуванням експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні.

Відповідно до ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону підставою для виплати страхового відшкодування є заява страхувальника та страховий акт, який складається Страховиком.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України однієї з підстав виникнення цивільних обов‘язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 3 ст. 22 ЦК України збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі, якщо договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до умов Договору страхування страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Таким чином, відповідно до умов ст.ст. 11, 22 ЦК України та Договору страхування страхове відшкодування підлягає сплаті Позивачем у розмірі заподіяного прямого збитку.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься і у ст. 514 ЦК України, відповідно до якої до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов‘язанні у обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.ст. 22, 1166, 1187 ЦК України шкода, завдану джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, автомобілем) відшкодовується власником такого джерела.

Ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов‘язків.

У відповідності з ч. 3 ст. 510 ЦК України у випадку, якщо кожна з сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Суму страхового відшкодування було сплачено Позивачем у розмірі 15 056, 56 грн., а крім того, Позивачем було сплачено вартість товарознавчого дослідження у розмірі 390, 00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №2708 від 06.06.2006 р. та №1559 від 31.03.2006 р. (копії є у матеріалах справи)

Таким чином, Позивачем було сплачено у повному обсязі страхове відшкодування за Договором страхування, а отже до нього відповідно до ЦК України перейшло право вимоги до особи, яка є відповідальною за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 14.03.2006 р. у справі №3-6267/2006 та довідки від 09.02.2006 р., виданої Відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, винним у вчиненні ДТП, внаслідок якого було пошкоджено Автомобіль-1, є водій Автомобіля-2 –Яременко Сергій Петрович.

Зазначений Яременко С. П. є співробітником Відповідача та на момент вчинення ДТП працював на посаді водія легкового автомобіля та здійснював виконання службових (трудових обов‘язків), що підтверджується витягом з трудової книжки Яременка С. П. та подорожнім листом легкового автомобіля від 09.02.2006 р. (копії є у матеріалах справи).

Оскільки у момент вчинення ДТП вказаний Яременко С. П. виконував службові обов‘язки, то відповідно до ст.ст. 1172 та 1187 ЦК України Відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки та роботодавець водія Яременко С. П. є особою, що здійснює відшкодування завданої Яременком С. П. шкоди.

Таким чином, Позивач як страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат, набув права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, тобто, до Відповідача у справі.

Твердження Відповідача про те, що водій Богославський С. В., який керував Автомобілем-1 під час його пошкодження у ДТП, не мав законних повноважень на управління таким автомобілем не приймається до уваги судом з огляду на те, що у матеріалах справи знаходиться наказ №1/4 від 04.01.2006 р., яким Автомобіль-1 було закріплено за водієм Богославським С. В.

Не може також суд погодитися з твердженням Відповідача про те, що оцінка майна проводилася оцінювачем, повноваження якого на проведення оціночної діяльності не були підтверджені в установленому порядку. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб‘єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб‘єкти господарювання - зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи –суб‘єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб‘єкта оціночної діяльності відповідно до закону.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

У матеріалах справи знаходяться копії сертифікату №2624/04 суб‘єкта оціночної діяльності, виданого 05.07.2004 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №1486-ПК від 10.12.2005 р., свідоцтва про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів від 02.06.2006 р. №4395, видані Ханжину Олегу Олеговичу, відповідно до яких зазначеному оцінювачу надано право на здійснення оцінки майна та майнових прав за напрямками, зокрема, оцінки об‘єктів у матеріальній формі (оцінка транспортних засобів).

Таким чином, вказаний вище Ханжин О.О., який здійснював проведення товарознавчого дослідження з метою визначення матеріального збитку, завданого Автомобілю-1 у результаті його пошкодження в наслідок ДТП, у встановленому порядку на момент здійснення дослідження мав відповідний сертифікат суб‘єкта оціночної діяльності та був зареєстрований у державному реєстрі оцінювачів.

Тому твердження Відповідача щодо не підтвердження повноважень оцінювача в установленому порядку не відповідає обставинам справи та спростовується наявними у ній доказами.

Що стосується твердження Відповідача про те, що сплату страхового відшкодування Позивачем було здійснено поза межами п.п. 12.2. та 14.5. Договору страхування, то з зазначеного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 12 Договору страхування незалежно від виду страхового випадку для отримання страхового відшкодування Страхувальник повинен надати Страховику наступні документи: оригінал Договору страхування, копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, громадянського паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, подорожнього листа, посвідчення про відрядження та інших документів, що підтверджують законність керування транспортним засобом.

Пунктом 12.2. Договору страхування залежно від виду страхового випадку, Страхувальник повинен надати страховику наступні документи - при ДТП: довідку з органів ДАІ МВС про ДТП з зазначенням обставин, учасників, причин і винуватців настання ДТП, медичну довідку встановленої форми про відсутність (наявність) у водія, що керував транспортним засобом у момент ДТП сп‘яніння будь-якого виду, постанову суду стосовно винуватця ДТП у справі про порушення правил дорожнього руху.

Пунктом 14.5. Договору передбачено, що страхове відшкодування не сплачується при невиконанні Страхувальником умов п. 10.3. Договору або при невиконанні Страхувальником розділів 11 чи 12 Договору страхування.

Таким чином, Договором страхування встановлено перелік документів, які мають бути надані для отримання страхового відшкодування при ДТП, і одним з таких документів дійсно визначено медичну довідку про наявність (відсутність) факту алкогольного сп‘яніння водія застрахованого автомобіля під час ДТП.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та наявних у ній доказів, зокрема, письмових пояснень Позивача, зазначена довідка не вимагалася Позивачем від Відповідача у зв‘язку з тим, що винуватцем ДТП був не водій застрахованого Автомобіля-1, а водій іншого Автомобіля-2, що належав Відповідачу, і факт такої вини підтверджується відповідною постановою суду у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки водій застрахованого Автомобіля-1 не був винним у скоєнні ДТП, що стало причиною заподіяння шкоди Автомобілю-1, то будь-який причинно-наслідковий зв‘язок між станом такого водія Автомобіля-1 та фактом заподіяння шкоди Автомобілю-1 відсутній. Факт наявності або відсутності факту сп‘яніння водія, який керував застрахованим Автомобілем-1 під час скоєння ДТП, є істотною обставиною, що потребує доведення в установленому порядку, лише у тому випадку, якби винуватцем ДТП був саме водій застрахованого Автомобіля-1.

Крім того, з матеріалів справи, зокрема, вказаних письмових пояснень Позивача, вбачається, що водій Автомобіля-1 Богославський С. В. не притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, щодо нього не складався відповідний протокол органами ДАІ. Також, факт перебування зазначеного водія у тверезому стані під час ДТП підтверджується довідкою від 09.02.2006 р., виданою Відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві. З урахуванням наведеного доводи відповідача в цій частині заперечень визнаються судом безпідставними.

Договір страхування, на який посилається Відповідач, є відповідно до ст. 626 ЦК України домовленістю сторін такого договору, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України договором встановлюються права та обов‘язки для сторін учасників договору за погодженням між ними. Положення договору страхування щодо порядку надання відповідного страхового відшкодування стосуються виключно правовідносин сторін такого Договору страхування ( в нашому випадку Позивача та Держфінпослуг), і тому виконання зобов‘язань за таким Договором страхування та виплата відповідного страхового відшкодування або невиконання таких зобов‘язань стосується та впливає на права та обов‘язки Позивача та Держфінпослуг, проте не стосується та не може стосуватися правовідносин сторін з будь-якими третіми особами –не сторонами Договору страхування.

Проте, зобов‘язання Відповідача щодо відшкодування шкоди, завданої його працівником, що здійснював керування джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем) є такими, що підлягають відшкодуванню у будь-якому випадку на підставі закону, а саме: ст.ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України, незалежно від факту наявності або відсутності договору страхування на користь постраждалої особи або ж страховика.

З огляду на це, суд не визнає той факт, що страхове відшкодування було сплачено Позивачем без наявної медичної довідки встановленої форми про відсутність (наявність) у водія Автомобіля-1 Богославського С. В. стану сп‘яніння будь-якого виду під час ДТП таким, що будь-яким чином впливає на факт існування зобов‘язання Відповідача перед Позивачем щодо відшкодування завданої шкоди, яке до моменту сплати Позивачем страхового відшкодування існувало у Відповідача перед Держфінпослуг згідно закону на підставі юридичного факту заподіяння майнової (матеріальної) шкоди.

Проте, враховуючи ту обставину, що наявність медичної довідки встановленої форми про відсутність (наявність) у водія Автомобіля-1 Богославського С. В. стану сп‘яніння будь-якого виду під час ДТП передбачена Договором страхування, і такої довідки не було складено в установленому Договором страхування порядку, що свідчить про недодержання Відповідачем вимог Договору страхування в частині витребування усіх, визначених договором документів, суд приходить до висновку про те, що 50% державного мита відповідно до ст. 49 ГПК України є підстави віднести на Позивача.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у справі не було надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які свідчили б про факт відсутності його вини у заподіянні шкоди або про те, що заподіяна шкода не підлягає відшкодуванню ним відповідно до вимог закону або з інших підстав, прямо передбачених законом. Натомість, наявними у справі доказами, зокрема, постановою суду Шевченківського районного суду м. Києва від 14.03.2006 р. у справі №3-6267/2006, довідкою від 09.02.2006 р., виданою Відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, витягом з трудової книжки водія Яременка С. П., подорожнім листом легкового автомобіля від 09.02.2006 р., а також відповідними платіжними дорученнями підтверджується факт вини Відповідача у заподіянні майнової (матеріальної) шкоди, а також виникнення у Позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, - Відповідача у справі.

За таких обставинт, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення майнової шкоди у розмірі 15 446, 56 грн. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 11, 22, 510, 514, 990, 993, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 25 Закону України «Про страхування», ст.ст. 2, 5, Договором сторін , ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; ідентифікаційний код 22927045) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»(01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41; ідентифікаційний код 19031693) 15 446(п‘ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 56 коп., 77 (сімдесят сім) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Решту судових витрат покласти на позивача .

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Н. І. Качан

Дата підписання рішення 05 лютого 2009р