Рішення № 3139294, 28.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/283

28.01.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу

№ 42/283

за позовом

Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до

Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим»(військова частина А 0360);

Міністерства оборони України

про

стягнення 775656 грн.

за участю представників сторін:

від позивача

- Ворон В.П.

від відповідача-1

- Коркішко М.Г.

від відповідача-2

- Тарасенко Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Центру (територіальний курортології та реабілітації) «Крим»(військова частина А 0360) та Міністерства оборони України про стягнення 775656 грн. штрафу.

Як вбачається з позовної заяви позов подано до Центру (територіальний курортології та реабілітації) «Крим»(військова частина А 0360), код 07672406. Відповідно ст. 25 ГПК України процесуальним правонаступником відповідача –1 є Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим»(військова частина А03060), код 07672406, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію військової частини як суб’єкта господарської діяльності у Збройних Силах, дата реєстрації 03.06.2008 р., реєстраційний № 2 (міститься в матеріалах справи ).

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем - 1 договору № 06/01-08-1111 від 24.03.2007 р., укладеного між Виконавчою дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Центром (територіальний курортології та реабілітації) «Крим»(військова частина А 0360), а тому, у відповідності до п. 4.1.9 та п. 5.2 Договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 775656 грн. штрафу.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 15, 16, 46, 525, 526, 549, 611, 615 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 188, 230 ГК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2008 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва № 01-1/360 від 07.08.2008 р. справу передано на розгляд судді Нарольському М.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2008 р. суддя прийняв справу № 42/283 до свого провадження, призначив розгляд справи у судовому засіданні та зобов’язав сторони виконати певні дії.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви та відкладався розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2008 р. в порядку ст. 69 ГПК України суд, за згодою сторін, продовжив строк вирішення спору у справі № 42/283.

Матеріали справи містять заперечення на позов відповідача –1 від 21.07.2008 р. з посиланням на ст. ст. 203, 207, 217, 547, 548, 549, 616 ЦК України, відповідно до яких останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки пункт 5.2 Договору, відповідно до якого позивачем нараховано штраф, на його думку, є недійсним та суперечить чинному законодавству України.

Відповідач –2 в письмових поясненнях по справі підтримує заперечення на позов відповідача –1 та просить суд прийняти рішення, в якому буде міститись зобов’язання позивачу та відповідачу-1 внести зміни до пункту 5.2. Договору, виклавши його відповідно до вимог Господарського кодексу України, а пункт 5.10 доповнити наступним текстом: «У разі настання зазначених обставин, Виконавець має право відмовитись від надання подальших послуг винній застрахованій особі та членам її сім’ї, а також, має право отримати від Замовника компенсаційні виплати до розміру яких будуть включені, у тому числі: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який Виконавець мав право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання винною застрахованою особою та/або членів її сім’ї; матеріальна компенсація збитків нанесених репутації Виконавця.», прийняти рішення, яким у повному обсязі відмовити у задоволенні вимог позивача.

При цьому, зустрічні позови відповідачами до господарського суду міста Києва не подано.

Позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог доповнює позовну заяву вимогою у наступній редакції: «У разі недостатності майна або коштів у Центру (територіальний курортології та реабілітації) «Крим»(код ЄДРПОУ 07672406) для погашення штрафних санкцій у розмірі встановленому рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов’язати Міністерство оборони України сплатити на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (код ЄДРПОУ 25885944) розмір задоволених судом штрафних санкцій не сплачених Центром територіальний курортології та реабілітації) «Крим»(код ЄДРПОУ 07672406).

Разом з тим, судом розглянуто клопотання позивача про забезпечення позову в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України, згідно якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача – 1, які знаходяться на його поточних рахунках в Управлінні Державного казначейства в м. Алушта та інших поточних рахунках, які будуть виявлені Державною виконавчою службою в процесі виконання, в межах суми заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що у відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому, заявлена позивачем заява про забезпечення позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

В судове засідання 28.01.2009 р. представники сторін з’явились. Представник позивача позов підтримав повністю. Представники відповідачів проти позову заперечують з підстав, викладених у запереченнях на позов та поясненнях по справі.

В порядку ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні 28.01.2009 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, дослідивши подані докази, обговоривши обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2007 р. між Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - Замовник) та Центром (територіальний курортології та реабілітації) «Крим»(військова частина А 0360) (правонаступником якого є Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим»(військова частина А 0360)) (надалі - Виконавець) укладено Договір № 06/01-08-111 (надалі –Договір), згідно якого відповідач - 1 зобов’язувався за завданням позивача надати протягом 2007 року послуги із санаторно-курортного лікування застрахованим особам та членам їх сімей, а позивач зобов’язувався прийняти та оплатити вартість цих послуг (п. 1.1. Договору).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1.2 Договору послуги мали надаватись відповідачем-1 на підставі санаторно-курортних путівок у кількості, за видами та ціною згідно Додатку 1 до Договору.

Загальна вартість послуг за Договором становила 15513120,00 грн., що еквівалентна 5640 путівкам (п. 2.1. Договору).

Згідно додатку 1 до Договору відповідач-1 зобов’язувався надати послуги на підставі 5640 путівок з поселенням застрахованих осіб у 2-місні номери.

Відповідно до пункту 3.2. Договору сторони визначили порядок оплати вартості послуг, які надаються, а саме: авансовий платіж у розмірі 50 відсотків від вартості послуг за квартал Замовник здійснює до десятого числа першого місяця відповідного кварталу. Остаточний розрахунок за квартал здійснюється до 20 числа другого місяця відповідного кварталу.

На виконання умов Договору 08.05.2007 р. позивач здійснив передплату за замовлені путівки за II квартал 2007 року у розмірі 3323340,00 грн. та остаточний розрахунок у розмірі 2343564,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 682 від 12.04.2007 р. та № 890 від 08.05.2007 р. (копії у матеріалах справи).

Відповідно до пункту 7.2. Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.12.2007 р.

Матеріали справи свідчать про фактичне виконання Договору сторонами, що свідчить про його схвалення відповідачем –1.

Пунктом 7.3. Договору сторони визначили, що питання відповідності якості послуг умовам Договору вирішується комісією Замовника у складі не менше 3-х осіб.

Зв’язку з надходженням скарг застрахованих осіб до позивача та його територіальних відділень (копії в матеріалах справи), керуючись п. 7.3. Договору, Наказом директора Виконавчої дирекції Фонду № 96-ос від 21.05.2007 р. «Про перевірку виконання умов договору санаторно-курортними закладами АР Крим»було утворено комісію (робочу групу) у складі 3-х фахівців –посадових осіб Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі –Комісія). В період з 30 по 31 травня 2007 року Комісією було здійснено перевірку відповідача –1 щодо виконання умов Договору.

За результатами перевірки були виявлені порушення відповідачем - 1 умов Договору, про що складено Акт перевірки від 30-31.05.2007 року, який підписано членами комісії позивача та керівником ЦТКР «Крим»Барамією Ш.Г. (копія в матеріалах справи). Зокрема, Комісією виявлено та зафіксовано в акті наступні порушення умов договору: куточок споживача –застрахованої особи, що отримує послуги з санаторно-курортного лікування за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не оформлено відповідно до умов пункту 4.4.6. Договору; в штаті відповідача-1 відсутні спеціалісти за профілями надання санаторно-курортних послуг, а саме: кардіолог, пульмонолог та ортопед; поселення застрахованих осіб до корпусу № 11 санаторію, в 3-9 місні номери зі зручностями на поверсі та навіть до підсобного приміщення. Існують випадки проживання застрахованих осіб в таких умовах від 7 днів та більше. Тобто, враховуючи, що тривалість путівки становить до 21 календарного дня - поселення застрахованих осіб до необумовлених договором приміщень відбувалось на третину всього строку відпочинку та оздоровлення у санаторно-курортному закладі.

Відповідач –1, підписуючи Акт перевірки від 30-31.05.2007 року, зазначив про те, що більшість виявлених в ході перевірки недоліків та зауважень усунені в ході перевірки.

Листом від 19.06.2007 р. за вих. номером 348 та додатком до нього - Поясненням до акту перевірки Центру (територіального курортології та реабілітації) «Крим»по виконанню умов договору від 24.03.2007 р. № 06/01-08-111, відповідач – 1 фактично визнає та не заперечує щодо порушень умов Договору та зазначає про те, що виявлені в ході перевірки недоліки усунуто.

Таким чином, матеріали справи свідчать про визнання відповідачем –1 наявності порушень.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку виявлення порушення Виконавцем умов Договору щодо якості послуг, їх відповідності вимогам, встановленим для зазначеного виду послуг, а також надання застрахованим особам та (або) членам їх сімей послуг не в повному обсязі, Замовник має право стягнути з Виконавця штраф у розмірі 5% від загальної вартості послуг за цим Договором. При цьому, Виконавець зобов’язаний усунути виявлені порушення протягом 14 календарних днів з дати їх виявлення.

Суд не може погодитись із твердженнями відповідачів щодо невідповідності п. 5.2 Договору чинному законодавству України виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договором сторони чітко визначили розмір неустойки, якою забезпечується виконання зобов’язання Виконавцем (відповідачем –1). Враховуючи викладене, до відповідача –1 правомірно застосовано штраф у розмірі 5% від суми Договору, що відповідає ч. 4 ст. 231 ГК України.

Позивач, листом від 12.06.2007 р. звернувся до відповідача –1 з пропозицією про розірвання Договору та з вимогою сплатити штраф в розмірі 775656,00 грн.

Листом від 25.07.2007 р. № 06-32-1563 позивач повторно звернувся до відповідача –1 з вищевказаними вимогами. Однак, зазначені листи відповідач –1 залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу є обґрунтованими та документально доведеними.

Разом з тим, суд враховує положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також враховує приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи до уваги намагання відповідача – 1 усунути недоліки, які були виявлені в ході перевірки, ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір відсотків стягуваного штрафу у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню в два рази та стягнути з відповідача –1 штраф в розмірі 387828 грн.

Крім цього, розглядаючи позовні вимоги відносно стягнення з Міністерства оборони України штрафних санкцій в разі недостатності майна або коштів у відповідача -1, суд зазначає наступне.

Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим»(військова частина А03060) є суб’єктом господарювання, який самостійно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями.

Частиною 4 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Таким чином, вищевказана вимога суперечить положенням процесуального законодавства.

Тому, позовні вимоги відносно Міністерства оборони України суд вважає безпідставними. За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити в позові в цій частині.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим»«Крим»(військова частина А 0360) задовольнити частково.

2. Стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим»(військова частина А 0360) (АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, код 07672406) на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28, код 25885944) з будь - якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 387828 грн. штрафу, 3878,28 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині в позові до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим»(військова частина А 0360) відмовити.

5. В позові до Міністерства оборони України відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 09.02.2009 р.