Рішення № 31389684, 21.05.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2013 р. Справа № 5019/1374/12

Господарський суд Рівненської області у складі колегії суддів: головуючого судді Трускавецького В.П., суддів Гудзенко Я. О., Кочергіної В. О.

при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.»

до відповідача-1 Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Новоград-Волинська ДЕД»

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс»

про стягнення 16 725, 78 грн.

за участю представників:

від позивача - Дяденчук А. І. - адвокат;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився.

Представнику позивача, відповідача права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Новоград-Волинська ДЕД» (далі - відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (далі - відповідач-2) про стягнення з відповідача - 1 15 138, 16 грн. основної суми боргу, 390, 49 грн. інфляційних втрат, 697, 78 грн. три відсотки річних, та стягнення 500, 00 грн. з відповідача - 2 заборгованості за договором поруки.

Ухвалою господарського суду від 22 серпня 2012 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2012 р.

10 вересня 2012 року через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 11 вересня 2012 року розгляд справи було відкладено на 25.09.2012 р.

25 вересня 2012 року через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшов відзив, в якому відповідач-1 просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 25 вересня 2012 року розгляд справи було відкладено на 16.10.2012 р., зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Житомир (10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 2) подати суду наступні належним чином засвідчені копії податкових декларацій з ПДВ, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за лютий місяць 2011 року, інформаційну довідку про включення до податкового кредиту з ПДВ (чи відображення в податковому обліку операцій по видатковій накладній № РН-0000552 від 9 лютого 2011 року на суму 15 638 грн. 16 коп. з ПДВ, виданій ТзОВ «Колор С.І.М» (податкова накладна № 13 виписана 09.02.2011 р. на суму 15 638 грн. 16 коп. з ПДВ).

9 жовтня 2012 року через канцелярію суду від представника відповідача-1 було подано клопотання (викладене у вигляді заяви) про відкладення розгляду справи. Дане клопотання було задоволено судом.

16 жовтня 2012 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі щодо виконання вимог ухвали суду від 11.09.2012 р та заперечення на відзив, в якому зазначено, що позивач поданий відповідачем-1 відзив вважає необґрунтованим та таким що не спростовує доводів позовної заяви з підстав викладених в запереченнях.

16 жовтня 2012 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2012 року строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів до 6 листопада 2012 року включно, розгляд справи відкладено на 06.11.2012 р.

6 листопада 2012 року через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із розглядом справи господарським судом Житомирської області про визнання недійсним договору поставки, який є предметом розгляду й в даній справі.

Ухвалою суду від 6 листопада 2012 року провадження у справі № 5019/1374/12 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 11/5007/1222/12 про визнання недійсним договору поставки № 0802/2011 від 08.02.2011 р.

6 березня 2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 7 березня 2013 року провадження у справі № 5019/1374/12 поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 26 березня 2013 року.

26 березня 2013 року через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

26 березня 2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду Рівненської області Марача В. В. від 26.03.2012р. призначено колегіальний розгляд справи № 5019/1374/12 , в складі суддів: Трускавецький В. П. (головуючий), Гудзенко Я. О., Кочергіна В. О.

Ухвалою суду від 26 березня 2013 року розгляд справи відкладено на 23 квітня 2013 року.

21 квітня 2013 року від представника відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 23 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 21 травня 2013 року.

В судовому засіданні 21 травня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав та полягав на їх задоволенні. Представники відповідачів в судове засідання не заявилися, хоча про дату, міста та час розгляду справу були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, в судовому засіданні, суд встановив наступне.

8 лютого 2011 року між позивачем та філією «Новоград-Волинське ДЕД» (далі - філія) ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було укладено договір поставки № 0802/2011 (далі - договір-1, а. с. а. с. 13 - 14).

За умовами п. 1.1. даного договору, позивач зобов'язався постачати товар у власність філії, для використання у виробничій діяльності, а філія в свою чергу зобов'язалася прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Відповідно до умов пункту 1.2. договору-1, предметом поставки є фарба біла дорожньої розмітки «Сигнакул».

Умовами п. 1.4. договору-1 також було погоджено загальну вартість товару, що передбачається до постачання, а саме в розмірі 15 638, 16 грн. в т. ч. ПДВ 2 606, 36 грн.

Згідно п. 2.1. договору-1 обсяг та кількість постачання складає 460 кг фарби «Сигнакул». Підпунктом 2.1.2. передбачено, що товар може поставлятись партіями. Кожна партія товару визначається додатками до договору, які с невід'ємною частиною договору, в яких зазначається найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії і ціна товару.

В пункті 2.5 договору-1 зазначено, що датою поставки товару за даним договором є дата надходження товару філії.

За умовами п. 5.1. договору-2 філія сплачує в повному обсязі вартість товару на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті України у безготівковій формі протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

9 лютого 2011 року між сторонами було укладено Додаток № 1 до договору-1 (специфікація № 1), де сторони передбачили кількість необхідного до поставки товару та його вартість (а. с. 15), а саме в розмірі 15 638, 16 грн. в т. ч. ПДВ 2 606, 36 грн.

На виконання зобов'язань за умовами договору-1 та додатку до нього, позивачем було здійснено поставку філії товару на загальну суму 15 638 грн. 16 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000552 від 09 лютого 2011 року (а. с. 16).

Однак, філія прийнятих на себе за договором-1 зобов'язань, а саме в частині проведення розрахунків за отриманий товар не виконала, внаслідок чого, в неї виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15 638, 16 грн.

8 лютого 2011 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № 08/02/2011 (далі - договір-2, а. с. а. с. 18-19), відповідно до умов якого відповідач - 2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем - 1 своїх зобов'язань, що виникли між ним та позивачем згідно договору поставки № 0802/2011 від 08.02.2011 р. За умовами п. 1.2. договору-2, відповідальність відповідача - 2 обмежена 500 грн.

Відповідно до умов п. п. 2.2., 2.3. договору-2 порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, або якщо позивач протягом шести місяців з дня настання терміну виконання зобов'язань відповідача-2 за цим договором не пред'явить позову до відповідача-2.

За змістом п. 3.1. договору-2, в разі невиконання чи прострочення виконання відповідачем-1 зобов'язання, що виникло в результаті укладення основного договору, відповідач-2 зобов'язується виконати за відповідача-1 його зобов'язання перед позивачем, в розмірах суми зазначеної в п. 1.2. договору-2, на умовах, в порядку та в терміни, визначені в договору-1.

Пунктом 6.1. договору-2 визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року.

Позивач не дотримався вимог укладеного з відповідачем-2 договору поруки, який передбачає право звернення з відповідним позовом до відповідача-2 протягом шести місяців з дня настання терміну виконання зобов'язань відповідача-2. Також на момент звернення позивачем до суду договір поруки припинив свою дію внаслідок закінчення його строку дії, який визначено п. 6.1. договору-2.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З огляду на зазначені обставини, відсутні правові підстави щодо покладення на відповідача - 2 відповідальності за даним спором. Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 17 ГПК України справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудна іншому господарському суду, тому справа розглядається господарським судом Рівненської області.

В обґрунтування поданого відзиву, відповідач-1 зазначає, що договір поставки № 0802/2011 підписаний від імені відповідача-1 особою, повноваження якої на момент укладення договору встановлені не були, адже даний договір підписаний начальником філії «Новоград-Волинська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України, а відповідно до ч. 64 ГК України філія не має статусу юридичної особи і діє на підставі положення про філію.

Відповідно до ст. 95 ЦК України керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреністю, а оскільки довіреність на укладення договору на купівлю фарби білої дорожньої розмітки «Сигнакул» в кількості 460 кг, начальнику філії «Новоград-Волинська ДЕД» Марчуку М. В., ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не видавалася, умови такого договору не можуть братися до уваги, адже в такому випадку договір укладений з порушенням ст. 203 ЦК України.

Також, відповідач-1 посилається на те, що ним не отримувались жодні документи щодо якості товару, а тому відповідно до ст. 180 ГК України вважає договір неукладеним, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.

Крім того, відповідач-1 посилається на те, товару-транспортна накладна не заповнена належним чином, а тому вважає що фарбу у кількості 460 кг позивач не поставляв на філію, а також зазначає про безпідставність нарахування штрафних санкцій, а саме пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Дані твердження відповідача-1 є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до Постанови Вищого госпоадрського суду України від 28.03.2012 року по справі № 5016/2805/2011 (17/111), схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні та ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Згідно з абзацом 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацом 2 пункту 44.1 статті 44 визначено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У ст. 9 Закону також зазначається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Важливе значення має ч.2 ст.9 Закону, де встановлені обов'язкові реквізити первинних бухгалтерських документів:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, з наданих ДПІ у м. Житомирі на виконання ухвали суду від 25 вересня 2012 року копій податкових декларацій з ПДВ №9001151863, витягу з реєстру отриманих та виданих податкових накладних та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відповідача та позивача у даній справі вбачається, що Дочірнє підприємство «Житомирський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (індивідуальний податковий номер платника ПДВ 320082706257) включив до податкового кредиту операцію з придбання від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» (про що свідчить індивідуальний податковий номер 312995117126 в розділі ІІ графи «Постачальник» розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) 10 425, 44 грн. суми ПДВ з обсягу поставки на суму 52 127, 20 грн.

Даний факт також підтверджується Витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, наданим ДПІ у м. Житомирі з датою отримання та виписки податкової накладної 09.02.2011 року за номером 13 від постачальника «Колор С.І.М.» на суму 15 638, 16 грн., з яких 13 031, 80 грн. без ПДВ, та 2 606, 36 сума ПДВ.

Оскільки, як вже зазначалося вище, дані операції (а саме щодо податкових зобов'язань в частині сплати податків) здійснюються на підставі первинних документів які фіксують факти здійснення цих операцій, які повинні бути відповідно оформлені, а платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, тобто Дочірнім підприємство «Житомирський облавтодор» було визнано даний правочин на підставі саме відповідно оформлених первинних документів, як того вимагає Податковий кодекс України, що відповідно спростовує твердження відповідача-1.

Крім того, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Жодних доказів які б підтверджували невідповідність первинних документів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в процесі оформлення та подачі документів до ДПІ у м. Житомирі також надано не було.

Таким чином, підтверджується поставка позивачем вказаного в накладній №0000552 товару на загальну суму 15 638, 16 грн.

Дана позиція була підтримана також й Вищим господарським судом України в постанові від 14 травня 2013 у справі № 11/5007/1222/12 про визнання недійсним договору поставки № 0802/2011 від 08.02.2011 р., який є предметом розгляду даної справи де зазначено, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заповнено податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року з додатком №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", які засвідчують облік Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" оподатковуваних господарських операцій за звітний період, зокрема, з поставки відповідачем (індивідуальний податковий номер 312995117126) товару на загальну суму 52127,2 грн., в т.ч. за спірним договором на суму 13031,8 грн., з віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ - 10425,44 грн. за цією поставкою, в т.ч. за спірним договором ПДВ - 2606,36 грн., що безумовно свідчить про вчинення позивачем конклюдентних дій з прийняття до виконання саме спірного договору, відомості про який містяться в податковій накладній №13 від 09.02.2011, на підставі якої позивачем і було заповнено податкову декларацію з додатками і яка включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Відповідно до ст. 5.8 Положення філії "Новоград-Волинська ДЕД" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством і за дорученнями підприємства, а контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання підприємству статистичної звітності і податкових декларацій.

Таким чином, контролюючи діяльність своєї філії, позивач, як юридична особа і платник податків, відобразив у податкових документах, поданих ним до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, факт поставки товару за спірним договором, відомості про який містяться у цих податкових документах, чим фактично вчинив дію, спрямовану на набуття цивільних прав та обов'язків, тобто, прийняття правочину до виконання.

Доказів про відмову від прийняття товару, його повернення відповідачеві, здійснення коригування податкової звітності (сум ПДВ), тощо, тобто, про відмову від прийняття спірного договору до виконання, позивач під час розгляду справи не подавав і на них не посилався.

Відповідач-1 також посилається на те, що позивач мав додати супроводжувальні документи на товар, перелік яких визначено Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 року № П-7 пунктом п. 2 якої визначено, що позивач зобов'язаний забезпечити надання разом з товаром документів про якість поставленого товару, тобто сертифікат, як визначено п. 2.2. Договору.

З пояснень позивача вбачається, що момент поставки товару філії було передано документи про його якість. Докази щодо недопоставки товару чи поставки товару неналежної якості в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що відповідачем-1 були вчинені дії, які свідчать про безпосередньо схвалення укладеного договору, отже договір-1 було укладено без перевищення повноважень.

Твердження відповідача-1 про те, що штрафні санкції у вигляді пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції нараховані безпідставно є необґрунтованими враховуючи наступне.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Однак, позивачем не було нараховано будь-якого з видів штрафних санкцій, а на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано три відсотки річних в період з 21 лютого 2011 року по 17 серпня 2012 року в розмірі 697, 13 грн., а також інфляційних втрат в період з березня 2011 року по липень 2012 року в розмірі 390, 49 грн.

Судом встановлено, що розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат позивачем проведено вірно, відповідно до чинного законодавства.

З огляду на те, що філія «Новоград-Волинська ДЕД» не є платником податків, а платником консолідованого податку є відповідач-1 - ДП «Житомирський облавтодор», суд прийшов до висновку про те, що у цьому випадку юридична особа - відповідач-1, схвалив правочини (договори-1), вчинені її представником - начальником філії «Новоград-Волинська ДЕД», відобразивши ці операції з договору поставки №0802/2011 у податковому обліку.

Відповідно до принципів господарського судочинства, судочинство в господарських судах здійснюється зокрема, за принципом змагальності сторін.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання за договором-1 виконав повністю, однак філія «Новоград-Волинська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» свої зобов'язання в частині оплати за вказаними договорами не виконала.

До того ж, судом встановлено, що згаданий вище договір поставки у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Згідно з п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 1 561, 38 грн. покладається на відповідача-1.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» (10003, м. Житомир, Богунський р-н, вул. Перемоги, 75, код 32008278) Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» (35312, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Клевань-2, вул. Центральна, 38, код 31299514) 15 138 (п'ятнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 16 коп. заборгованості за договором поставки, 390 (триста дев'яносто) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 697 (шістсот дев'яносто сім) грн. 78 коп. трьох відсотків річних та 1 561 (одна тисяча п'ятсот шістдесят одна) грн. 38 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 24 травня 2013 року

Головуючий суддя Трускавецький В. П.

судді Гудзенко Я.О.

Кочергіна В.О.