Постанова № 31389460, 20.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Коршиков С.К.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року справа №812/187/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєві М.В.,

за участю представника позивача Воловика В.О.,

представників відповідача Щербань Л.В., Клиновського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі № 812/187/13-а за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001428012 та № 0001438012 від 03.12.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 03.01.2013 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001438012 та № 0001428012 від 03.12.2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Державне підприємство «Свердловантрацит» є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 24.04.2003 року, ідентифікаційний код 32355669, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 352382 (а.с. 10 т. 1).

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 23.06.2011 року, ідентифікаційний код 37596090 (а.с. 219 т. 5).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Луганську Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ДП «Свердловантрацит» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки 29.10.2012 року складено акт № 110/16-о/32355669 (а.с. 46-60 т. 1). Висновки акту позивачем оскаржувалися шляхом подачі заперечень від 07.11.2012 року № 2/16-349 (а.с. 24-35 т. 1). За результатами розгляду заперечень, відповідач призначив та провів додаткову перевірку і склав акт № 123/16-0/32355669 від 26.11.2012 року та надав відповідь на заперечення від 30.11.2012 року № 13223/10/16-104 ( а.с. 40-45, 61-67 т. 1).

Згідно висновків акту перевірки від 26.11.2012 року № 123/16-0/32355669 податковим органом вказано на порушення, а саме:

- п.4.1. ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму його заниження 982462 гри., в т.ч.: завищення на загальну суму 311624 грн., в т.ч.:за 2007 рік - у сумі 125000 грн.; за півріччя 2008 року - у сумі 125000 грн.; за 3 квартали 2008 року - у сумі 125000 грн.;2008 рік - у сумі 125000 грн.;

за 1 квартал 2009 року - в сумі 25000 грн.; за півріччя 2009 року - в сумі 25000 грн.; за 3 квартали 2009 року - в сумі 50000 грн.; за 2009 рік - в сумі 61624 грн. та його заниження на суму 1294086; за півріччя 2010 року - в сумі 184144 грн.; за 3 квартали 2010 року - в сумі 333056 грн.; за 2010 рік - в сумі 333056 грн.; за 1 квартал 2011 року - в сумі 961030 грн..

З урахуванням результатів позапланової виїзної перевірки в частині податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 висновок акту викладено в наступній редакції

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 49 864 048 грн. в т.ч. по періодах : за 2-3 квартал 2011 року - у сумі 6154932 грн.; за 2-4 квартал 2011 року - у сумі 49864048 грн.,

- п.138.2 ст. 138, п.150.1 ст.150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено: заниження від'ємного визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 2070002 грн. в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2012 року - 2070002 грн.; занижено податок на прибуток на загальну суму 10392960 грн. в тому числі по періодах: за півріччя 2012 року на 10392960 грн. (а.с. 61-67 т.1).

На підставі акту перевірки від 29.10.2012 року № 110/16-о/32355669 податковим органом 03.12.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001428012, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1395439,00 грн. та визначені штрафні санкції у сумі 129471,00 грн. (а.с. 36 т.1); № 0001438012, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10841696, 00 грн. та встановлені штрафні санкції у сумі 4934976,00 грн. (а.с. 38 т.1).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що акти перевірок контрагентів ДП «Свердловантрацит» є податковою інформацією, яку СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС правомірно використовувала при проведенні перевірки та відповідно до якої робила висновки при складанні акту від 29.10.2012 року, та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції взагалі не перевірялись доводи позивача, не проводився аналіз документів, що були надані позивачем податковому органу в процесі перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0001428012 від 03.12.2012, яким донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1395439,00 грн. та визначені штрафні санкції у сумі 129471,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Дане податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом на підставі зазначених в акті порушень п. 1.4 ст. 1, п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п.7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 - BP, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На думку СДПІ, зазначені порушення виникли у зв'язку з тим, що у перевіряємому періоді ДП «Свердловантрацит» мало взаємовідносини з такими контрагентами, як TOB «АЛЬПТЕХПРОМ», TOB «Луганськ - Інструмент», TOB «ВТФ Універсал», TOB «ТД «Труд», TOB «Газ ойл», TOB «Спецконтакт», КК «Лугпромторг - К», TOB «Антлантида - 2007», TOB «НПП Постача», TOB «Будівельна компанія Гліфада».

Правовідносини, що є предметом даного спору, врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим Кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пункт 201.10. ст. 201 розділу V Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ПКУ, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що позивачем не правомірно були сформовані валові витрати по взаємовідносинам із зазначеними вище контрагентами, з огляду на отриману податкову інформацію та ненадання у повному обсязі первинної документації до перевірки.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

16.06.2011 року ДП «Свердловантрацит» (замовник) за результатами конкурсних торгів укладено з ТОВ «Альптехпром» договір № 215-Т/5-11, відповідно до якого ТОВ «Альптехпром» (підрядник) зобов'язується виконати роботи по ремонту димової труби котельної ВП «Шахта «Довжанська-Капітальна» ДП «Свердловантрацит» (а.с. 160-163 т. 4).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що результати виконаних робіт підтверджені документально актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 30.06.2011 року та № 2 від 29.07.2011 року, податковими накладними від 30.06.2011 року та 29.07.2011 року, документами про сплату вартості виконаних робіт (а.с. 164-175 т. 4).

Незважаючи на наявність первинної бухгалтерської та податкової документації, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послались на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альптехпром» від 13.07.2012 року щодо документального підтвердження господарських відносин з його контрагентами - платником податків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Арикон» їх реальності та повноти відображення за червень-липень 2011 року ( а.с. 163-164 т.1).

Далі, 28.12.2010 року ВП «Шахта «Довжанська-Капітальна» ДП «Свердловантрацит» (покупець) укладено з ТОВ «Луганськ-Інструмент» договір № ОП-175/5-10, відповідно до якого ТОВ «Луганськ-Інструмент» (продавець) зобов'язується передати покупцю метало ріжучи інструменти, найменування та кількість яких зазначено в специфікації (а.с. 119 - 121 т. 3).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання договору підтверджено прибутковими накладними від 22.02.2011 року, податковими накладними від 17.02.2011 року, виписками по рахунку ВП «Шахта «Довжанська-Капітальна», видатковою накладною від 22.02.2011 року, відомостями видачі інструмента, специфікаціями ( а.с. 122 - 132 т. 3)

Незважаючи на наявність первинної бухгалтерської та податкової документації, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послались на висновки акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Луганськ-Інструмент» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з його контрагентом - ПП «ВКФ «Гермесімпекс» за лютий 2011 року, яким встановлено відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Далі, ДП «Свердловантрацит» (покупець) укладено з ТОВ «Виробничо -торгівельна фірма «Універсал» договори № 144/2-11 від 15.02.2011 року та № 201/2-11 від 14.03.2011 року (з додатковими угодами № 1 від 01.07.2011 року та № 2 від 19.07.2011 року), відповідно до яких ТОВ «Виробничо - торгівельна фірма «Універсал» (постачальник) зобов'язується передати покупцю продукти харчування в асортименті, кількості, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами у Спеціфікаціях (додатки № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8), які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 34- 37, 44 - 48 т. 3).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання договорів підтверджується платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, приходними ордерами, вимогами ( а.с. 38 - 43, 49 - 81 т. 3).

Незважаючи на наявність вказаної первинної бухгалтерської та податкової документації, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послались на висновки акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Виробничо - торгівельна фірма «Універсал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з його контрагентами: ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, яким встановлено що ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» у зв'язку з відсутністю необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів і не могли реально виконувати умови укладених договорів.

Далі, ДП «Свердловантрацит» (покупець) укладено з ТОВ «Торговий дом «Труд» договір № 01/2-11 від 06.11.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Торговий дом «Труд» (постачальник) зобов'язується передати покупцю товар (лічильники води), асортимент, ціна та кількість якого вказані в специфікаціях (а.с.186 - 188 т.1). Крім того, ВП «Шахта ім.Свердлова», яке діяло в інтересах ДП «Свердловантрацит» (покупець) укладено з ТОВ «Торговий дом «Труд» договір № ОП-2/7-11 від 10.01.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Торговий дом «Труд» (виконавець) зобов'язується виконати роботи: найменування та кількість яких вказано в специфікаціях (ремонт водомірів) (а.с.207 - 208 т.1).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання вказаних договорів підтверджується протоколами узгодження договірної ціни, платіжними дорученнями, податковими накладними, приходними ордерами, видатковими накладними, актами надання послуг, паспортами та сертифікатами затвердження даних про повірку, подорожніми листами (а.с. 189 - 211 т.1, а.с. 8 - 17 т. 5).

Незважаючи на наявність вказаної первинної бухгалтерської та податкової документації, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послались на наявність акту перевірки ТОВ «Торговий дом «Труд» по взаємовідносинах з його контрагентами: ТОВ «Діомат ЛТД» за період з 01.03.2011 року по 31.08.2011 року, з ПП «Прокард» за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, з ПП «Квалітет Компані» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, яким ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська встановлено, що вказані підприємства здійснюють свою діяльність поза межами правового поля з метою заволодіння дохідною частиною бюджету. При цьому а ні ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська в своєму акті, а ні відповідач не надали будь-яких доказів про припинення такої діяльності або притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб.

Далі, ДП «Свердловантрацит» (покупець) за результатами конкурсних торгів укладено з ТОВ «ГАЗ ОЙЛ» договір про закупівлю товарів за державні кошти № 39/2-11-Т від 19.01.2011 року, відповідно до якого ТОВ «ГАЗ ОЙЛ» (постачальник) зобов'язується поставити покупцю товар (паливо дизельне та бензин автомобільний), асортимент, номенклатура, ціна та кількість якого вказані в специфікаціях (а.с.140 - 143 т. 2).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання вказаного договору підтверджується специфікацією, податковими накладними, накладними, приходними ордерами, актами прийому товару ( а.с. 144 - 218 т.2, а.с. 1 - 18 т. 3).

Проте, незважаючи на наявність вказаної первинної бухгалтерської та податкової документації, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обмежились лише висновками ату перевірки ТОВ «ГАЗ ОЙЛ» по взаємовідносинах з його контрагентами ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Трансконтиненталь», згідно якого постачальником ТОВ «ГАЗ ОЙЛ» та перевізником паливо - мастильних матеріалів є ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Трансконтиненталь», а ТОВ «ГАЗ ОЙЛ» є транзитером.

Далі, ДП «Свердловантрацит» (покупець) укладено з ПП «Комерційна компанія «Лугпромтторг - К» договір поставки № 1886/2-09 від 15.12.2009 року, відповідно до якого ТОВ «ГАЗ ОЙЛ» (постачальник) зобов'язується поставити покупцю товар (концентрат залізорудний агломераційний) згідно Специфікації (а.с. 66 - 69 т. 2).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання вказаного договору підтверджується специфікацією, видатковими накладними, актами прийому - передачі, залізничними накладними, податковими накладними, прибутковими накладними, платіжними дорученнями (а.с. 69 - 92 т. 2).

Незважаючи на наявність вказаної первинної бухгалтерської та податкової документації, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказали на відсутність у ПП «Комерційна компанія «Лугпромтторг - К» основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Проте, суд не врахував той факт, що у відповідності до вказаного вище договору фактичне його виконання не вимагало таких фондів, технічного персоналу, транспортних засобів, складських приміщень, оскільки залізорудний концентрат знаходився на складах Південного ГЗК у власності ПП «Комерційна компанія «Лугпромтторг - К» і доставлявся залізницею безпосередньо на збагачувальні фабрики позивача, що підтверджується, зокрема, залізничними накладними.

Далі, ДП «Свердловантрацит» (покупець) укладено з ТОВ «Атлантида - 2007» тендерний договір поставки № 71/2-10 від 29.01.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Атлантида - 2007» (постачальник) зобов'язується поставити покупцю товар (запасні частини) в асортименті, кількості, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 233 - 237 т. 1).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання вказаного договору підтверджується специфікацією, додатковою угодою № 1 від 22.03.2010 року, податковими накладними, видатковими накладними, приходними ордерами, товарно -транспортними накладними, платіжними дорученнями (а.с. 238 - 250 т.1, а.с. 1 - 62 т. 2).

Незважаючи на наявність вказаної первинної бухгалтерської та податкової документації, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послались на акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Атлантида - 2007» по взаємовідносинах з його контрагентами ТОВ «Стар Лайтс» за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, з ТОВ «Трансс-Групп» за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року, складений Макіївською ОДПІ 28.02.2012 року. При цьому перевірка «Атлантида - 2007» до теперішнього часу не проведена, а висновки в акті перевірки ДП «Свердловантрацит» зроблені виключно з даних податкової звітності контрагента.

Далі, ДП «Свердловантрацит» (покупець) за результатами конкурсних торгів укладено з ТОВ «Будівельна компанія «Гліфада» договір поставки № 229/2-11-Т-3 від 16.08.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Атлантида - 2007» (постачальник) зобов'язується поставити покупцю товар (стійки гідравлічні) в асортименті, кількості, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 106 - 109 т. 2).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання вказаного договору підтверджується специфікацією, податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, рахунками - фактурами, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі на складі, видатковими накладними (а.с. 110 - 132 т. 2).

Незважаючи на наявність вказаної первинної бухгалтерської та податкової документації, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні в обґрунтування своїх висновків послались на довідку Західно-Донбаської об'єднаної ДПІ Дніпропетровської області «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Гліфада» щодо встановлення реальності здійснення господарських відносин із платниками податків ДП «Свердловантрацит» та ТОВ «Комінвест-центр», згідно якої ТОВ «Комінвест-центр» не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару. На підставі вказаної довідки відповідачем в акті перевірки позивача зроблені висновки про нікчемність договору № 229/2-11-Т-3 від 16.08.2011 року.

Далі, ДП «Свердловантрацит» (покупець) за результатами конкурсних торгів укладено з ТОВ «НПП Постача» договір поставки № 29/2-11Т від 17.03.2011 року, відповідно до якого ТОВ «НПП Постача» (постачальник) зобов'язується поставити покупцю товар в асортименті, кількості, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Крім того, ДП «Свердловантрацит» (покупець) укладено з ТОВ «НПП Постача» договір поставки № 589/2-11 від 18.07.2011 року, відповідно до якого ТОВ «НПП Постача» (постачальник) зобов'язується поставити покупцю товар (разгонщики стикових зазорів) в асортименті, кількості, за ціною, узгодженими сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частино цього договору (а.с. 222 - 225, 226 - 228 т. 2).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання вказаних договорів підтверджується протоколом узгодження договірної ціни, податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, рахунками - фактурами, авізо, актами приймання - передачі основних засобів, протоколом комісії по визначенню ліквідаційної вартості основних засобів, актом вводу в експлуатацію об'єкта основних засобів, паспортами (а.с. 229 - 250 т.2, а.с. 19 - 33 т. 3).

Незважаючи на наявність вказаної первинної бухгалтерської та податкової документації, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послались, як на підставу недійсності вказаного вище договору, на матеріали перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо зустрічної перевірки ТОВ «НПП Постача» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року. Податковий орган в акті перевірки відповідача послався на відсутність у ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» складських приміщень, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів.

Далі, ДП «Свердловантрацит» (покупець) за результатами конкурсних торгів укладено з ТОВ «Спецконтакт» договір поставки № 54/2-11-Т від 31.03.2011 року, № 284/2-11 від 14.04.2011 року, № 385/2-11 від 24.05.2011 року, відповідно до яких ТОВ «Спецконтакт» (постачальник) зобов'язується поставити покупцю товар (засоби індивідуального захисту: рукавички, рушники, навушники, прокладки амортизаційні для суглобів, маски зварника, навушники протишумові, окуляри захисні) в асортименті, кількості, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (а.с. 82 - 85, 91- 93, 99 - 101 т. 3).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання вказаних договорів підтверджується специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, вимогами, протоколами узгодження договірної ціни, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (а.с. 86 - 90, 94 - 98, 102 - 118 т. 3).

Незважаючи на наявність вказаної первинної бухгалтерської та податкової документації, податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послались як на підставу недійсності вказаних вище договорів на акти перевірок ТОВ «Спецконтакт» по взаємовідносинах з ТОВ «ВСТК», за травень 2011 року, з ТОВ «Флорена-плюс» за серпень 2011 року, отриманих від ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька. Податковий орган в акті перевірки відповідача послався на відсутність у ТОВ «ВСТК» та ТОВ «Флорена-плюс» складських приміщень, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів.

Крім того, суд першої інстанції взагалі не дослідив правовідносини ДП «Свердловантрацит» з ПП «Арт-Кор», щодо яких в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про нікчемність господарських операцій. Вказаний висновок податковим органом зроблено на підставі акту Ленінської МДПІ м. Ліганська про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Арт-Кор» (а.с.38 т. 4).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП «Свердловантрацит» (замовник) укладено з ПП «Арт-Кор» договір на надання послуг № 1074/18-11 від 27.07.2011 року, відповідно до якого ПП «Арт-Кор» (виконавець) зобов'язується виконати послуги по монтажу двох кондиціонерів спліт-системи (а.с. 95 - 96 т. 2). Виконання вказаного договору підтверджується калькуляцією, рахунком про оплату, актом надання послуг, наказом про визначення строку корисного використання об'єктів основних засобів, актом прийому-передачі основних засобів, платіжним дорученням (а.с. 97 - 102 т. 2).

Посилання представників податкового органу на ту обставину, що позивачем при проведенні перевірки не були надані всі первинні бухгалтерські документи, колегією судді до уваги не приймається, оскільки про таке в з акті перевірки № 110/16-о/32355669 від 29.10.2012 року та акті додаткової перевірки акту № 123/16-0/32355669 від 26.11.2012 року взагалі не зазначено ( а.с. 60, 67 т. 1).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що фактично умови договорів між ДП «Свердловантрацит» та його контрагентами TOB «АЛЬПТЕХПРОМ», TOB «Луганськ - Інструмент», TOB «ВТФ Універсал», TOB «ТД «Труд», TOB «Газ ойл», TOB «Спецконтакт», КК «Лугпромторг - К», TOB «Антлантида - 2007», TOB «НПП Постача», TOB «Будівельна компанія Гліфада», ПП «Арт-Кор» виконувалися сторонами у спірному періоді, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі отриманих від контрагентів рахунків, накладних, податкових накладних, позивач сформував валові витрати з податку на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, висновки про порушення податкового законодавства підприємством були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентами. Відповідач вважає, що здійснення позивачем операцій контрагентами мали безтоварний характер. Вказані операції, на думку податкового органу, були спрямовані на заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, з метою отримання позивачем податкової вигоди, штучного формування валових витрат.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання податкового органу на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційної інстанцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають лише право звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники податкового органу пояснили, що в судовому порядку угоди, укладені між позивачем та його контрагентами нікчемними або недійсними не визнавались.

Посилання податкового органу на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вина юридичної особи має бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність вини, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Щодо податкового повідомлення рішення від 03.12.12 року № 0001438012, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10841696, 00 грн. та встановлені штрафні санкції у сумі 4934976,00 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Таке донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток здійснено податковим органом у зв'язку, за твердженням податкового органу, з порушенням ДП «Свердловантрацит» п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 3акону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.97 № 283/97 - BP, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем неправомірно були сформовані валові витрати по взаємовідносинах із зазначеними вище контрагентами, з огляду на отриману податкову інформацію та ненадання у повному обсязі первинної документації до перевірки.

Відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що Податковим кодексом України визначено, що до складу декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року підприємства мають право відносити лише 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011 рік.

При цьому, в оскаржуваному рішенні суду взагалі не досліджувались документи, які стосуються цієї частини позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за період ІІ - ІV квартали 2011 року, наданої позивачем податковому органу, об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності складає - мінус 84858882 грн., тобто збиток (ряд. 07 декларації) (а.с. 178 т. 4).

Від'ємне значення об'єкта оподаткування (збиток) попереднього звітного (податкового) року відображено у повному розмірі у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в декларації з податку на прибуток за перший квартал 2012 року у сумі 84858882 грн. (ряд. 06.5 декларації) (а.с.180 т. 4).

За результатами діяльності у першому кварталі 2012 року позивач отримав позитивне значення об'єкта оподаткування (прибуток), яке повністю перекрило від'ємне значення об'єкта оподаткування (збиток) попереднього звітного (податкового) року. У зв'язку з цим, у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року позивач зазначив позитивний об'єкт оподаткування (прибуток) в сумі 2175348 грн. та нарахував податок в сумі 456823 грн..

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та зазначив, що у податковій декларації з податку на прибуток за звітні періоди 2012-2013 років, починаючи із звітного періоду - 1 півріччя 2012 року у платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень і більше враховується лише 25% суми від'ємного фінансового результату від усіх видів діяльності, які розраховуються станом на 1 січня 2012 року, а тому вважав, що позивачем неправильно перенесено 100% збитків від операцій від усіх видів діяльності до податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ПК України.

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Водночас п. 3 підрозділу 4 Розділу XX ПК України встановлено, зокрема, що п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується:

у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками І, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-ІV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;

у 2012 - 2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 01.01.2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів, починаючи з першого півріччя і наступних звітних періодів 2012 року, у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

Відтак, стаття 150 та п. 3 підрозділу 4 Розділу XX ПК України регулюють порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів, проте, предметом доказування в даній справі є порядок врахування від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами у наступних податкових періодах.

Крім того, узагальнююча податкова консультація щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, затверджена Наказом ДПС України

№ 575 від 05 липня 2012 року прямо звільняє платників податків від обов'язку проводити коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2012 року. А зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування у декларації за півріччя без коригування даних декларації за перший квартал звітного року неможливо.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Луганську ДПС України по даній справі в повній мірі доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 03.12.2012 року № 0001428012 та № 0001438012.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги є цілком слушними та обґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі № 812/187/13-а - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі № 812/187/13-а - скасувати.

Позов Державного підприємства «Свердловантрацит» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби № 0001428012 на суму 1524910 грн. та № 0001438012 від 03.12.2012 року на суму 15776672 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 24 травня 2013 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Судді: Г.М. Міронова

А.А.Блохін