Постанова № 31389295, 18.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2013 року 810/1996/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М, за участю:

представників позивача - Гордієвич О.В., Золотова В.П., Вишневського В.І.,

представника відповідача - Шпанюка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «СКД» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

24 квітня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «СКД» (ПП «СКД», підприємство) із позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 24 грудня 2012 року №0000542300.

Зазначали, що твердження податкового органу про порушення публічного порядку при укладенні договорів, яке стало підставою прийняття повідомлення-рішення, не відповідає дійсності, наголошували, що позивач діяв правомірно, має усі необхідні документи на підтвердження товарності операцій та не повинен нести відповідальність за порушення, вчинені його контрагентом.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта реальним обставинам здійснення ПП «СКД» господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача позову не визнав, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою прийняття рішення про донарахування податку на додану вартість у зв'язку з безпідставним формуванням податкового кредиту.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта № 197/23-1/31203068 від 3 грудня 2012 року на підприємстві у період з 26 листопада по 27 листопада 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку щодо підтвердження господарських взаємовідносин із контрагентом ПП «Зеліскон» (ПП «Темко») за період жовтень-листопад 2011 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, ПП «СКД» порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на додану вартість на загальну суму 67117,23 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року - на 24829,69 грн., за листопад 2011 року - на 42287,54 грн., у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум згідно податкових накладних, отриманих від ПП «Зеліскон» (до 28.08.2012 - ПП «Темко»).

На підставі Акта прийняте податкове повідомлення-рішення №0000542300 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем - 67117,23 грн. і штрафні санкції у сумі 16779,31 грн.

Зі змісту Акта, із пояснень представників позивача та відповідача вбачається, що приводом для перевірки та підставою твердження про безтоварність угод є опосередковані дані, зокрема Акт ДПІ у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №1659/22-517/36365712 від 16 жовтня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зеліскон» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за жовтень-листопад 2011 року» (т.1 а.с.195-238).

Проте врахування зазначеного висновку у якості єдиного доказу є передчасним та помилковим.

Згідно статутних документів, Приватне підприємство «СКД» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області 18 грудня 2000 року (т.1 а.с.129-130), має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у Переяслав-Хмельницькій ОДПІ з 5 січня 2001 року за №14019062 НВ №949311 (т.1 а.с.140-141). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: виробництво паперових канцелярських виробів, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, друкування іншої продукції (т.1 а.с.130).

У ході судового розгляду встановлено, що у жовтні 2011 року між позивачем та ПП «Зеліскон» (ПП «Темко») укладено договір купівлі-продажу № 01.10/3 від 1 жовтня 2011 року (т.1 а.с.57-59) та договір про надання послуг №01.10/2 від 1 жовтня 2011 року (т.1 а.с.60-62).

За умовами договору купівлі-продажу ПП «Темко» (Продавець) передає у власність ПП «СКД» (Покупець), а Покупець приймає та оплачує вартість поставленого Товару згідно накладної. Відвантаження (передача) Товару здійснюється за фізичною адресою виробництва Покупця. Товар відвантажується згідно видаткових накладних.

На підтвердження придбання паперової продукції у ПП «Темко» позивачем надані завірені копії наступних документів:

- рахунок №03/11-11 від 3 листопада 2011 року на суму 24590 грн. (ПДВ 4098,33 грн.) (т.1 а.с.171), накладна №РН-89 від 3 листопада 2011 року (т.1 а.с.80,154), податкова накладна №89 від 3 листопада 2011 року (т.1 а.с.63);

- рахунок №10/11-11 від 10 листопада 2011 року на суму 41609,22 грн. (ПДВ 6934,87 грн.) (т.1 а.с.170), накладна №97 від 10 листопада 2011 року (т.1 а.с.81,158), податкова накладна №97 від 10 листопада 2011 року (т.1 а.с.64).

Оприбуткування такого товару на складі підтверджується прибутковими накладними від 3 листопада 2011 року №ПН-0005513 на суму 24590 грн. (т.1 а.с.155) та від 10 листопада 2011 року №ПН-0005574 на суму 41609,22 грн. (т.1 а.с.159).

Договором про надання послуг урегульовано, що ПП «Темко» (Виконавець) передає у власність ПП «СКД» (Замовник), а Замовник приймає та оплачує вартість послуг по виготовленню бланків та книг з матеріалу Замовника згідно Акта виконаних робіт. Передача здійснюється за фізичною адресою виробництва Замовника. Виконані замовлення відвантажуються останньому згідно Акта прийому-передачі виконаних робіт.

На засвідчення виконання умов цього договору позивачем надані завірені копії таких документів:

- накладні на передачу давальницької сировини для відповідної обробки №16 від 3 жовтня 2011 року (т.1 а.с.71,143), №17 від 12 жовтня 2011 року (т.1 а.с.73,147), №18 від 3 листопада 2011 року (т.1 а.с.75,163), №19 від 7 листопада 2011 року (т.1 а.с.77,151), №20 від 18 листопада 2011 року (т.1 а.с.79,167);

- рахунок №12/10-11 від 12 жовтня 2011 року на суму 85410 грн. (ПДВ 14235 грн.) (т.1 а.с.175), акт приймання-передачі послуг №49 від 12 жовтня 2011 року (т.1 а.с.70, 142), податкова накладна №49 від 12 жовтня 2011 року (т.1 а.с.65);

- рахунок №21/10-11 від 21 жовтня 2011 року на суму 62356,12 грн. (ПДВ 10392,69 грн.) (т.1 а.с.174), акт приймання-передачі послуг №63 від 21 жовтня 2011 року (т.1 а.с.72, 146), податкова накладна №63 від 21 жовтня 2011 року (т.1 а.с.66);

- рахунок №14/11-11 від 14 листопада 2011 року на суму 67800 грн. (ПДВ 11300 грн.) (т.1 а.с.176), акт приймання-передачі послуг №103 від 14 листопада 2011 року (т.1 а.с.74, 162), податкова накладна №63 від 14 листопада 2011 року (т.1 а.с.67);

- рахунок №14/11-11 від 14 листопада 2011 року на суму 67800 грн. (ПДВ 11300 грн.) (т.1 а.с.176), акт приймання-передачі послуг №103 від 14 листопада 2011 року (т.1 а.с.74, 162), податкова накладна №103 від 14 листопада 2011 року (т.1 а.с.67);

- рахунок №18/11-11 від 18 листопада 2011 року на суму 63720 грн. (ПДВ 10620 грн.) (т.1 а.с.172), акт приймання-передачі послуг №110 від 18 листопада 2011 року (т.1 а.с.76, 150), податкова накладна №110 від 18 листопада 2011 року (т.1 а.с.68);

- рахунок №25/11-11 від 25 листопада 2011 року на суму 56006,04 грн. (ПДВ 9334,34 грн.) (т.1 а.с.173), акт приймання-передачі послуг №121 від 25 листопада 2011 року (т.1 а.с.78, 166), податкова накладна №121 від 25 листопада 2011 року (т.1 а.с.69).

Оприбуткування перерахованого товару на складі ПП «СКД» засвідчується прибутковими накладними: №ПН-0005399 від 12 жовтня 2011 року (т.1 а.с.144), №ПН-0005405 від 21 жовтня 2011 року (т.1 а.с.148), №ПН-0005591 від 14 листопада 2011 року (т.1 а.с.164), №ПН-0005632 від 18 листопада 2011 року (т.1 а.с.152), №ПН-0005812 від 25 листопада 2011 року (т.1 а.с.168).

Також на підтвердження оплати за згаданими операціями суду надані банківські виписки щодо проведення розрахунків (т.1 а.с.82-89,177-183).

Стосовно використання поставлених товарів у власній господарській діяльності, то придбана паперова продукція підприємством у подальшому реалізовувалась ТОВ «Український папір», ПП «Папірус», ТОВ «Белла-Центр», ТОВ «Поні Експрес», ТОВ «Фірма АСАВА», ТОВ «Паперовий Змій-ОПТ», ТОВ «РОМА-К», ТОВ «ЄВРОЕКСПРЕС ПОШТА», що засвідчується поданими завіреними копіями видаткових накладних (т.1 а.с.239-250, т.2 1-4, 6-9, 11-14,16-17, 19-24, 26-28, 30-44, 46-67).

Крім того, позивачем надані акти списання: №СпТ-000911 від 17 жовтня 2011 року (т.1 а.с.145), №СпТ-000928 від 21 жовтня 201 року (т.1 а.с.149), №СпТ-001218 від 25 жовтня 2011 року (т.1 а.с.169), №СпТ-001028 від 3 листопада 2011 року (т.1 а.с.157), №СпТ-001152 від 10 листопада 2011 року (т.1 а.с.161), №СпТ-001168 від 14 листопада 2011 року (т.1 165), №СпТ-001209 від 18 листопада 2011 року (т.1 а.с.153).

Оскільки за умовами договорів місцем їх виконання визначено виробництво позивача, то і обов'язок щодо транспортування у останнього був відсутній.

Суд звертає увагу, що висновки податкового органу грунтуються виключно на Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Зеліскон», а недоліків як у первинних документах, так і в податкових накладних у ході перевірки не встановлено, під час судового засідання представник ДПІ також не зміг назвати такі недоліки.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні надано копію ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року (т.1 а.с.188), якою залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року про часткове задоволення адміністративного позову ПП «Зеліскон». Зокрема, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічних звірок Приватного підприємства «ЗЕЛІСКОН», за результатами яких складено акти №1659/22-517/36365712 від 16.10.2012 та №1665/22-517/36365712 від 16.10.2012 (т.1 а.с.90-103).

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів належними доказами не спростовуються.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між придбанням товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, суд наголошує, що визнання правочину недійсним має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; так податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків ніякі послуги не надавались, а товари не отримувались від його контрагента.

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ПП «Зеліскон» (на час виконання операцій - ПП «Темко») та ПП «СКД», встановлено їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту - податковим органом не надані.

Судом з'ясовано, що ПП «СКД» перед підписанням згаданих договорів поставки та надання послуг з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ПП «ТЕМКО», зокрема отримало копію свідоцтва про реєстрацію його платником податку на додану вартість та перевірили відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.184).

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару (продукції), надання послуг і оплати їх вартості підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарської операції.

За недоведеності відповідачем того, що товари контрагентом не постачались, а послуги - не надавались, висновки податкового органу є безпідставними.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарських операцій та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 838,97 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року №0000542300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «СКД» сплачений судовий збір у сумі 838 (вісімсот тридцять вісім) грн. 97 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 травня 2013 р.