Постанова № 31388104, 22.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року 810/2350/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Грабовця Р.А.,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0002322202, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у загальній сумі 13125,13 грн., з яких: 10500,10 грн. - за основним платежем; 2625,03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкового зобов'язання на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки податкового органу про те, що договори на виконання будівельно-монтажних робіт, укладені між позивачем і Приватною виробничо - комерційною фірмою "Проксин", є нікчемними з тих мотивів, що підписи на договорах та інших фінансово-господарських документах від імені контрагента позивача вчинено не директором цієї юридичної особи, а іншою особою. Таким чином, на думку податкового органу, договір порушує інтереси держави та суспільства, є нікчемним, а тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно і безпідставно, оскільки договори мали реальний характер: роботи виконані контрагентом у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджується документально; господарські операції належним чином відображені позивачем у податковому обліку та податковій звітності, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правильно. Твердження податкового органу про нікчемність правочинів з тих підстав, що договори підписано іншою особою, а не директором контрагента, ґрунтуються виключно на свідченнях особи, яка надала пояснення податковій міліції, що є недопустимим доказом. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити, просив суд розглядати справу за відсутності представника податкового органу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" є юридичною особою, що зареєстрована 11.08.2008 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: надання інших індивідуальних послуг; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У квітні 2012 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з Приватною виробничо - комерційною фірмою "Проксин" за період з 01.08.2012 по 30.09.2012 (акт перевірки від 15.04.2012 № 343/222/35875637).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

частини першої та п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 662 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вказаних норм та вчиненні правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 10500,10 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались ним на підставі договору від 02.08.2012 № 02-08-12/ПС, укладеного з Приватною виробничо-комерційною фірмою "Проксин" з приводу виконання робіт по встановленню пожежної автоматичної сигналізації і системи оповіщення про пожежу на об'єкті "Пральня брудопоглинаючого покриття" (перша черга), що знаходиться за адресою: м. Бровари бульв. Незалежності, буд. 26/2.

Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби стверджує, що позивач незаконно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни виконаних робіт. Такий висновок є результатом відтворення інформації посадових осіб іншого податкового органу - Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, що міститься в акті від 22.03.2013 № 520/22.2.09/20576423 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватної виробничо - комерційної фірми "Проксин" щодо документального підтвердження господарський відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 28.02.2013. В даному акті є посилання на пояснення гр. ОСОБА_2, який значиться керівником (засновником) Приватної виробничо - комерційної фірми "Проксин", наданих працівникам податкової міліції, в яких цей громадянин повідомив, що не мав відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, на прохання свого знайомого надав свої паспортні дані, однак ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не мав, ніяких документів не складав та не підписував.

Таким чином, посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби виключно на підставі суб'єктивного висновку посадової особи іншого податкового органу, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень, без з'ясування фактичних обставин, пов'язаних із здійсненням господарських операцій, дійшли висновку про те, що роботи фактично не виконувались, а господарські договори укладено з метою незаконного отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0002322202, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у загальній сумі 13125,13 грн., з яких: 10500,10 грн. - за основним платежем; 2625,03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт виконання робіт, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагента позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У серпні 2012 року між позивачем (замовник) і Приватною виробничо - комерційною фірмою "Проксин" (підрядчик) укладено договір від 02.08.2012 № 02-08-12/ПС, згідно з яким виконавець зобов'язувався виконати роботи по встановленню пожежної автоматичної сигналізації і системи оповіщення про пожежу на об'єкті "Пральня брудопоглинаючого покриття (перша черга)", що знаходиться за адресою: м. Бровари бульв. Незалежності, буд. 26/2.

Вартість робіт по встановленню пожежної автоматичної сигналізації і системи оповіщення про пожежу на вказаному об'єкті становила 63000,62 грн., у т.ч. ПДВ - 10500,10 грн. і визначалась сторонами в поточних цінах станом на 27.07.2012 у відповідних актах про договірну ціну, локальному кошторисі № 2-1-1, а також на підставі довідок про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, складених за типовою формою № КБ-З, затвердженою наказом Міністерства регіонального будівництва України від 04.12.2009 № 554, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується дослідженими у судовому засіданні: робочим проектом пожежної автоматичної сигналізації системи оповіщення про пожежу; актами приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 63000,62 грн., у т.ч. ПДВ - 10500,10 грн. за серпень 2012 року № 1, № 2, складеними уповноваженими особами замовника і підрядника за типовою формою № КБ-2в, затвердженою наказом Міністерства регіонального будівництва України від 04.12.2009 № 554. Вказані акти містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість. Крім того, на підтвердження факту виконання робіт позивачем надано копію акта від 27.08.2012 № 369 про прийняття в експлуатацію системи пожежної автоматики на об'єкті "Пральня брудопоглинаючого покриття (перша черга)", що знаходиться за адресою: м. Бровари бульв. Незалежності, буд. 26/2, складеного комісією з прийняття об'єкта в експлуатацію.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Приватної виробничо-комерційної фірми "Проксин" кошти в сумі 63000,62 грн., у т.ч. ПДВ - 10500,10 грн., факт перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватної виробничо-комерційної фірми "Проксин" дві податкові накладні від 06.08.2012 № 11 та від 27.08.2012 на загальну суму 63000,62 грн., у т.ч. ПДВ - 10500,10 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2012 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий (звітний) період.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Приватна виробничо-комерційна фірма "Проксин" є юридичною особою, що зареєстрована 15.02.1994 Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією, стан юридичної особи - зареєстровано. Видами діяльності даного підприємства є: обслуговування систем безпеки; електромонтажні роботи; інша професійна, наукова та технічна діяльність.

Приватна виробничо-комерційна фірма "Проксин" також має ліцензію серії АВ № 548374, видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України 01.09.2010 на необмежений строк.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з формуванням за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагенту у складі ціни робіт, податкового кредиту. Оскільки, як стверджує податковий орган, ніякі роботи фактично не виконувались, угоди є нікчемними, а формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про відсутність факту виконання робіт, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, що оспорюються в даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт виконання робіт та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З приводу пояснень гр. ОСОБА_2 щодо його участі в діяльності Приватної виробничо-комерційної фірми "Проксин", наданих працівникам податкової міліції, на які податковий орган посилається як на доказ нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між позивачем та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Проксин", суд зазначає, що дані свідчення є недопустимим доказом, тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до частини першої статті 218 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Водночас, вказана інформація спростовується іншими доказами по справі. Так, в матеріалах справи наявна копія нотаріально-посвідченої заяви ОСОБА_2, в якій він підтверджує факт виконання робіт за договором, укладеним з позивачем, а також повідомляє про обставини своєї участі в діяльності Приватної виробничо-комерційної фірми "Проксин".

Крім того, наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його від контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури. Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту невиїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт виконання робіт не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, об'єкт робіт не оглядали, а відобразили в акті лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій, що виникли між позивачем та його контрагентом, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт та оплати їх вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про відсутність факту виконання робіт у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0002322202, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість", підлягає скасуванню як безпідставне.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 07.05.2013 № 0002322202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" в загальній сумі 13125,13 грн., з яких: 10500,10 грн. - за основним платежем; 2625,03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Латкрок-Сервіс" судові витрати у сумі 165 (сто шістдесят п'ять) гривень 66 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "24" травня 2013 р.