Постанова № 31386952, 23.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа № 920/289/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кліменченка С.В. (дов. б/н від 02.01.13 р.)

відповідача - Кліпікова Р.Б. (дов. № 27 від 02.01.13 р.)

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства "Вибір", м. Суми (вх. № 1311С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 11.04.13 р. у справі № 920/289/13-г

за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір" м. Суми

до Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Сумське будівельно-монтажне експлуатаційне управління "Південна залізниця" м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна по Сумській області, м. Суми

про стягнення 61 733,29 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне виробниче підприємство "Вибір" м. Суми, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Сумське будівельно-монтажне експлуатаційне управління", грошових коштів отриманих без правової підстави в розмірі 61 733,29 грн., а також просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.04.13 р. по справі № 920/289/13-г ( суддя Моїсеєнко В.М.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду Сумської області від 11.04.13 р. по справі № 920/289/13-г скасувати. Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Сумське будівельно-монтажне експлуатаційне управління "Південна залізниця" на користь Приватного виробничого підприємства " Вибір" грошові кошти отримані без достатньої правової підстави в розмірі 61733,29 грн., судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1720,50 грн., судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 860,25 грн. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає, що судом в рішенні було допущено посилання на положення договору, яке на момент розгляду справи вже не існувало внаслідок припинення дії самого договору, позивач вважає, що з припинення дії договору № 740 від 25.11.2005 р. припинив дію і пункт 5.11 договору. На думку позивача, грошові кошти перераховані відповідачу після припинення строку дії договору в розмірі 61733,29 грн. є безпідставно отриманими, що за твердженнями позивача підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. по справі № 5021/1450/12. Позивач також вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми ч. 2 ст. 795 ЦК України, посилаючись на порушення прав позивача внаслідок подвійної відповідальності у вигляді сплати орендної плати та оплати неустойки в подвійному розмірі. Крім того, позивач зазначає, що договір на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № 04/06 від 01.12.2005 р. припинив свою дію 29.11.2007 р., а новий не був укладений, в зв'язку з чим вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що вказаний договір діяв до моменту фактичного повернення майна.

Регіональне відділення Фонду державного майна по Сумській області, м. Суми (3-я особа) у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, посилаючись зокрема на те, що ПВП «Вибір» в порушення умов договору оренди державного майна № 740 та ч. 1 ст. 785 ЦК України у встановлений термін майно не повернуло, тому відповідно до п. 5.11 договору оренди державного майна повинно оплачувати балансоутримувачу 30% орендної плати за час користування майном. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. оскаржуване рішення - без змін. Крім того, 3-я особа просить розглянути апеляційну скаргу без її участі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про те, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, а висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права. Відповідач зокрема зазначає про те, що зобов'язання між сторонами щодо сплати орендних платежів, платежів по відшкодуванню витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території та платежів по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку припинились саме 11 травня 2012 року, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України договір найму припиняється з моменту повернення наймачем предмета договору найму та підписання відповідного акту, тому вважає, що позивач зобов'язаний сплатити орендну плату за весь час фактичного користування державним майном та витрати по відшкодуванню земельного податку за цей період.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи відповідно до договору оренди державного майна від 25.11.2005р. №740, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Сумській області (Орендодавець) та Приватним виробничим підприємством "Вибір" (Орендар), останньому було надано в оренду нерухоме майно - частину будівлі механізованого складу на станції Суми-товарна, площею 977 кв.м., за адресою: м.Суми, вул. Харківська, 129, яке є державною власністю і обліковується на балансі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці - відокремленого підрозділу державного підприємства "Південна залізниця".

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що вказаний договір припинив свою дію 25 липня 2011 року, що додатково підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 р. по справі № 5021/2459/2011.

Як вказує позивач, за період з серпня 2011 року по червень 2012 року ПВП «Вибір» провело оплату грошових коштів по договору № 740 від 25.11.2005 року на загальну суму 61733,29 грн.

Враховуючи, що вказаний договір припинив свою дію 25 липня 2011 року, позивач вважає, що з 26 липня 2011р. припинило дію зобов'язання позивача щодо сплати орендної плати за вищезазначеним договором , в тому числі 30% орендної плати та плати в рахунок відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення, тому грошові кошти перераховані ним на рахунок відповідача, позивач вважає такими, що отримані без достатньої правової підстави.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача грошових коштів отриманих без правової підстави в розмірі 61 733,29 грн. Позов обґрунтований положеннями ст. 1212 ЦК України.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з наступного.

Пунктом 3.3. договору оренди державного майна від 25.11.2005р. №740 сторони передбачили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, що відповідає вимогам п.17 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, згідно якого орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до Державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 12.05.2000р. №6514/7/16-1201 "Відносно оподаткування податком на додану вартість сум орендної плати за використання державного майна" сума податку на додану вартість, нарахована на орендну плату, підлягає перерахуванню в повному обсязі державному підприємству, яке є платником ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що орендна плата сплачувалась до Державного бюджету - у розмірі 70%, на рахунок Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління - 30%, а також сума ПДВ у повному обсязі, так як Південна залізниця, структурним підрозділом якої є відповідач по справі, зареєстрована платником ПДВ.

Пунктом 5.11. вказаного договору оренди передбачений обов'язок орендаря сплатити орендну плату за весь час користування майном до моменту повернення його по акту приймання-передачі.

Зазначений пункт договору оренди від 25.11.2005р. №740 відповідає п.3.11 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000р. №1774 зі змінами та доповненнями) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000р. за №931/5152.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, згідно вказаних вище умов договору оренди щомісячно надавав позивачу рахунки на сплату орендної плати, в яких окремо значились суми орендної плати, що підлягали сплаті до державного бюджету, окремо - на рахунок відповідача та окремо значилась сума ПДВ. Всього за період з липня 2011р. по травень 2012р. позивач отримав рахунків на суму 52065,87 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № 04/06 від 01.12.2005 року, укладеного між відповідачем та позивачем, останній взяв на себе зобов'язання приймати участь у витратах балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території.

Відповідно до п.2.2.3. договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №04/06 від 01.12.2005 року орендар (позивач) зобов'язувався до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом, вносити на рахунок балансоутримувача (відповідача) плату згідно розрахунку вартості 1 кв.м. приміщень по фактичних витратах за звітний квартал.

Судом першої інстанції також встановлено, що на підставі вказаного вище договору відповідачем щоквартально надавались позивачу рахунки на сплату відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території. Всього за період з липня 2011р. по травень 2012р. позивачу були надані рахунки на загальну суму 9086,76 грн. на відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Крім того відповідно до договору №2 на відшкодування витрат по сплаті земельного податку від 01.02.2005р. позивач зобов'язувався відшкодовувати відповідачу витрати по сплаті земельного податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля механізованого складу станції Суми-товарна пропорційно площі орендованих приміщень.

Відповідно до п.4.1. зазначеного вище договору рахунки по відшкодуванню витрат повинні бути оплачені орендарем на користь балансоутримувача у триденний термін з моменту отримання.

Рахунок на відшкодування витрат по сплаті земельного податку за 2011 рік №1034 на суму 580,66 грн. було виписано позивачем відповідачу 14.12.2011 року та сплачено ним платіжним дорученням №1284 від 15.12.2011р.

Отже, позивач сплачував платежі по орендній платі, відшкодуванню витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території та відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку за період з 26.07.2011 року по 11.05.2012 року, тобто за період фактичного користування державним майном.

Встановивши той факт, що позивач в порушення умов договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р., повернув орендоване майно балансоутримувачу (відповідачу) лише 11 травня 2012 року, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі нежитлового приміщення, а також застосувавши положення ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що саме з цієї дати припинились і зобов'язання позивача по сплаті орендних платежів, відшкодуванню витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території та відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач отримав кошти без достатньої правової підстави, в зв'язку з чим визнав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Так, предметом даного господарського спору є матеріально - правова вимога про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в розмірі 61733,29 грн. згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Вказаною нормою (ст. 1212 ЦК України) визначені загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку з так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження

майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші

підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення

цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Аналіз положень ст. 1212 ЦК України свідчить про те, що пункти 1, 3 частини 3 вказаної норми підлягають застосуванню у випадках, коли здійснене стороною належне виконання зобов'язання (в даному випадку сплата грошових коштів за договором) втратило правову підставу.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання сторонами умов договору оренди державного майна від 25.11.2005р. №740, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Сумській області (Орендодавець) та Приватним виробничим підприємством "Вибір" (Орендар), останньому було надано в оренду нерухоме майно - частину будівлі механізованого складу на станції Суми-товарна, площею 977 кв.м., за адресою: м.Суми, вул. Харківська, 129, яке є державною власністю і обліковується на балансі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці - відокремленого підрозділу державного підприємства "Південна залізниця".

Судом першої інстанції вірно встановлено той факт, що грошові кошти в сумі 61733,29 грн., які позивач просив стягнути з відповідача, складаються не тільки з платежів по орендній платі, а також з суми податку на додану вартість, платежів по відшкодуванню витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території та платежів по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання щодо сплати зазначених вище платежів виникли у позивача з різних підстав, зокрема:

- зобов'язання зі сплати орендної плати виникли у позивача згідно з договором оренди державного майна від 25.11.2005р. №740, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Сумській області (Орендодавець) та приватним виробничим підприємством «Вибір» (Орендар);

- зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість - на підставі Податкового кодексу України та листа Державної податкової адміністрації України від 12.05.2000р. №6514/7/16-1201 «Відносно оподаткування податком на додану вартість сум орендної плати за використання державного майна» яким встановлено, що сума податку на додану вартість, нарахована на орендну плату, підлягає перерахуванню в повному обсязі державному підприємтву, яке є платником ПДВ;

- зобов'язання зі сплати платежів по відшкодуванню витрат

балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової

території - відповідно до договору на відшкодування витрат на утримання

орендованого нерухомого майна №04/06 від 01.12.2005 року, укладеного між

нашими підприємствами;

- зобов'язання зі сплати платежів по відшкодуванню витрат по сплаті

земельного податку - згідно договору №2 на відшкодування витрат по сплаті

земельного податку від 01.02.2005р., укладеного між нашими

підприємствами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що всього у період, за який позивач просить повернути сплачені кошти, ним було сплачено 9086,76 грн. відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території за 3-4 квартали 2011р. та 1-й квартал 2012р. та 580, 66 грн. - відшкодування витрат по сплаті земельного податку за 2011 рік. Решта - 52065,87 грн. - це орендні платежі, до яких входить орендна плата (30%) та податок на додану вартість, з яких ПДВ становить 21251,65 грн.

Таким чином, отримані позивачем кошти були перераховані відповідачем на виконання вищезазначених зобов'язань.

Позивач в обґрунтування своїх вимог про отримання відповідачем без достатньої правової підстави грошових коштів в сумі 61733,29 грн. посилається на постанову Харківського апеляційного суду від 20.12.2012р. по справі № 5021/1450/12, яким, як він вважає, був встановлений преюдиційний факт того, що договір оренди від 25.11.2005р. № 740 був припинений 25.07.2011р., внаслідок чого припинились будь-які зобов'язання між сторонами договору.

Однак, колегія суддів вважає твердження позивача про припинення зобов'язань між сторонами необґрунтованими та такими, що суперечать змісту постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. по справі № 5021/1450/12, так як в мотивувальній частині цієї постанови судом апеляційної інстанції вказано, що договір оренди № 740 від 25.11.2005р. був припиненими 25.07.2011р. внаслідок чого припинилися зобов'язання між сторонами окрім тих, що випливають з вимог законодавства.

Отже суд апеляційної інстанції в своїй вищевказаній постанові прямо вказав, що припинилися не всі зобов'язання між сторонами, ті зобов'язання, які випливають з вимог законодавства, залишаються не припиненими.

Повернення предмету найму регламентовано ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Повернення наймачем предмету договору найма оформляється сторонами актом приймання-передачі, який складається у довільній формі.

Як свідчать матеріали справи, та не спростовано позивачем, останній повернув відповідачу орендоване майно 11.05.2012 р., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі об'єкту оренди.

З матеріалів справи слідує, що позивач сплачував платежі по орендній платі, відшкодуванню витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території та відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку за період з 26.07.2011 року по 11.05.2012 року, тобто за період фактичного користування державним майном.

Відповідно до умов договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р., орендар повинен повернути майно балансоутримувачу до 28.07.2011р., позивач же повернув орендоване майно балансоутримувачу( відповідачу) лише 11 травня 2012 року, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі нежитлового приміщення, а відповідно з цього дня припинились і зобов'язання позивача по сплаті орендних платежів, відшкодуванню витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території та відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку.

Щодо посилань позивача про подвійну відповідальність - сплату орендної плати та неустойки, вказані твердження колегія суддів вважає безпідставними, оскільки сплата орендної плати є не відповідальністю, а є зобов'язанням. Відповідальністю в даному випадку є лише сплата неустойки, яку наймач згідно ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити наймодавцю, тобто Регіональному відділенню ФДМУ по Сумській області. Тому сплата орендних платежів до моменту повернення орендованого майна, тобто за період фактичного користування майном, є законною.

Таким чином, суд першої інстанції вірно застосував норму матеріального права, а саме ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України до даних правовідносин.

Не заслуговують на увагу також наведені позивачем доводи стосовно строку дії договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №04/06 від 01.12.2005 року, укладеного між нашим підприємством та позивачем, згідно якого останній взяв на себе зобов'язання приймати участь у витратах балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території.

Так, відповідно до п.2.2.3. договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №0 4/06 від 01.12.2005 року Орендар зобов'язувався до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом, вносити на рахунок Балансоутримувача плату згідно розрахунку вартості 1 кв.м. приміщень по фактичних витратах за звітний квартал.

Пунктом 5.1. зазначеного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє на протязі одного року, а згідно з п.5.4. у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Виходячи з зазначеного вище пункту договору строк його дії продовжувався щорічно, починаючи з 01.12.2006р., оскільки ПВП «Вибір» жодного разу не заявляло про свій намір припинити або змінити умови вказаного договору, а тому в періоді за який позивач просив повернути йому кошти даний договір теж був діючим, а отже створював для сторін договору права та обов'язки.

В свою чергу, відсутність у рахунках на сплату відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна посилань на договір не є підтвердженням припинення його дії.

Враховуючи зазначене посилання позивача на припинення дії договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №04/06 від 01.12.2005р. з 30 листопада 2007 року є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено безпідставного набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 61733,29 грн., тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного виробничого підприємства "Вибір", м. Суми є необґрунтованими, вони не відповідають вимогам чинного законодавства, тому задоволенню не підлягають.

Отже, позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 11.04.13 р. у справі № 920/289/13-г.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства "Вибір" м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.04.13 р. у справі № 920/289/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22 травня 2013 року

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.