Постанова № 3138580, 04.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.03.2009

Справа №2-8/5130.1-2008А

Суддя Господарського суду АР Крим Чумаченко С.А. за участю секретаря судового засідання Пшеничного Ю.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом - СПД Асанов Л.Н., м. Сімферополь

До відповідача – Ради Міністрів АР Крим, м. Сімферополь

Треті особи –

1. ПП Фірма «Шарм», м. Ялта

2. Лівадійської селищної ради, смт Лівадія

3. Республіканський комітет по земельним ресурсам АРК, м. Сімферополь

4. Ялтинську міську Раду, м. Ялта

5. КП «Лівадія», смт. Лівадія

Третя особа - Виконавчий комітет Ялтинської міської ради, м. Ялта

Про визнання частково нечинним постанови.

Головуючий суддя Чумаченко С.А.

Секретар с\з Пшеничний Ю.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Богословська С.А., представник

Від відповідача – не з'явився.

Третя особа -

1-2 не з'явилися.

3- Петрова О.Ф., представник

4-5 не з'явилися.

Сутність спору: Позивач – СПД Асанов Л.Н. звернувся до відповідача – Ради Міністрів АР Крим із позовної заявою, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Ради Міністрів АР Крим від 09 липня 2002 року № 243.

Постановою Господарського суду АР Крим від 16 травня 2006 року у справі №2-16\8083-2006А позов було задоволений у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року у справі №2-16\8083-2006А постанова Господарського суду АР Крим від 16 травня 2006 року у справі №2-16\8083-2006А залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2008 року Ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року та постанова Господарського суду АР Крим від 16 травня 2006 року у справі №2-16\8083-2006А скасовані, справа направлена на новий розгляд, розгляд справи доручений судді Господарського суду АР Крим Г.Г. Колосовой, справі привласнений номер №2-24\5130.1-2008А.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим від 31 липня 2008 року у зв’язку із закінченням п’ятирічного строку повноважень судді Колосової Г.Г. справа передана судді Чумаченко С.А., справі привласнений номер 2-8\5130.1-2008А.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14 серпня 2008 року справа №2-8\5130.1-2008А прийнята до провадження суддею Чумаченко С.А.

Представником Республіканського комітету по земельним ресурсам АРК представлені суду пояснення по справі, відповідно до якого вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник ПП Фірма «Шарм» представив суду заперечення і пояснення по справі, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 17 лютого 2009 року до участі по справі у якості третьої особи був залучений Виконавчий комітет Ялтинської міської ради.

Представник Виконкому Ялтинської міської ради представив суду заперечення на позов, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Справа слуханням відкладалася, у судовому засіданні оголошувалась перерва у порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 червня 1999 року Виконавчим комітетом Залізничної районної ради був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Асанов Ленмар Нариманович, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №04055570Ф0020532.

Постановою Ради міністрів АР Крим від 09 липня 2002 року № 243 розташована у районі Верхньої станції канатної дороги “Місхор - Ай-Петрі” земельна ділянка площею 2,794 га включаючи, зокрема, займану позивачем земельну ділянку площею 0,16 га, була передана в оренду ПП Фірма “Шарм”.

Позивач у своєї позовної заяві, посилається на тій факт, що спірна земельна ділянка використовується їм на підставі Договору про спільну діяльність від 10.06.99р., у зв’язку із чим Позивач вважає вказану постанову Ради міністрів АР Крим від 09.07.2002р. №. 243 і договір оренди землі від 22.07.2002р. такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а, отже, є протиправною і підлягаючими скасуванню.

Також представник третій особи – ПП Фірми «Шарм» заявив клопотання, з проханням закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу Адміністративного судочинства України.

Постановою Ради Міністрів АР Крим від 09 липня 2002 року №243 припинене право на користування земельною ділянкою виконавчого комітету Ялтинської міської ради за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради.

Як встановлено судом, та вказане в ухвалі Вищого адміністративного суду України, предметом спору по справі №2-8\5130.1-2008А є рішення органу владних повноважень, тому позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.3 Кодексу Адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осію із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ((нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У зв’язку із вищевикладеним, суд вважає клопотання не обґрунтованим та не задовольняє його.

Суд розглянувши матеріали справи, вважає що позовні вимоги СПД Асанов Л.Н. не підлягають задоволенню за наступними підставами.

10 червня 1999 року між КП «Лівадія» Лівадійської селищної ради і СПД Асановим Л.Н. був укладений Договір про спільну діяльність.

Відповідно до п.1.1. Договору про спільну діяльність від 10.06.99р. учасники Договору зобов’язуються спільно співпрацювати, для досягнення спільної господарської цілі: устаткування і ефективна експлуатація торговельної точки на території гори «Ай-Петри».

Згідно до п.2 Договору від 10.06.99р. КП «Лівадія» Лівадійської селищної ради, для ведення діяльності, вносить вклад право користування частиною земельної ділянки на горі «Ай-Петри», організує отримання дозволу на торговельну діяльність відповідно до затвердженого виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради планом.

В свою чергу підприємець виконує технічне забезпечення торговельної діяльності, обладнання торговельної точки, вносить вклад трудовою участю.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Так, пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні ради.

Нормами діючого земельного законодавства Комунальні підприємства не наділені повноваженнями щодо розпорядження землею.

Крім того, не можна говорити про довгострокове використання спірної земельної ділянки, по Договору від 10 червня 1999 року укладеного між КП «Лівадія» Лівадійської селищної ради і СПД Асановим Л.Н., оскільки строк дії договору, відповідно до п. 6.1. складає лише один місяць – до 01 липня 1999 року.

Як посилається позивач, на вищевказаної земельної ділянки на початок 2002 року СПД Асановим Л.Н. було завершено будівництво кафе «Сонечко» і підсобних приміщень для його обслуговування.

Суд вважає за необхідним звернути увагу на наступне, а саме забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, як свідчить ст.22 Закону України «Про основи містобудування», здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування.

Згідно до ст.5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови.

Законодавство України про містобудування, відповідно до ст.6 Закону України «Про основи містобудування», складається з Конституції України, названого Закону, законів України «Про планування та забудову території», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.

Так, відповідно до ст.29 Закону України «Про планування та забудову території» дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

За вказаною нормою закону, здійснення будівельних робіт на об’єктів містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самочинним будівництвом.

Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного Кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, спірний об’єкт нерухомості, а саме кафе «Сонечко», є самочинним будівництвом.

20 січня 2002 року позивач звернувся з заявою до голови виконавчого комітету м. Ялти з проханням виділити земельну ділянку, яка знаходиться в с. Мисливське біля верхньої станції канатної дороги “Місхор –Ай –Петрі” для здійснення підприємницької діяльності ( будівництво кафе та літньої площадки. Також 20.02.2002 року позивач звернувся до Лівадійської селищної ради з проханням закріплення за ним земельної ділянки біля верхньої станції канатної дороги “Місхор –Ай –Петрі”.

21 лютого 2002 року Лівадійської селищною радою 29-ю сесією 23-го скликання за №37 було прийнято рішення «Про дачу дозволу СПД Асанову Л.Н. на збір матеріалів попереднього узгодження міста розташування кафе з літнім майданчиком в п. Охотниче».

Відповідно до п.1 рішення №37 вирішено Надати дозвіл СПД Асанову Л.Н. на збір попереднього узгодження міста розташування кафе з літнім майданчиком на земельної ділянки в п. Охотите, район верхньої станції канатної дороги «Мисхор-Ай-Петри» із земель Лівадійської селищної ради, не переданих в користування або в приватну власність.

Згідно до п.2 рішення №37 було вирішено зобов’язати СПД Асанова Л.Н. надати матеріали попереднього узгодження.

До матеріалів справи представлені пояснення Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, відповідно до яких останній пояснив, що відомостей щодо надання СПД Асановим Л.Н. матеріалів попереднього узгодження не має, заяв про надання в оренду земельної ділянки, розташованої в районі верхньої канатної дороги «Мисхор-Ай-Петри» від Позивач на адресу Лівадійської селищної ради не надходило.

До матеріалів справи представлений проект відведення земельної ділянки ПП фірми «Шарм» до якого представлений висновок Ялтинського міського управління земельних ресурсів, засвідчений нотаріально 30 травня 2002 року №6818, у якому вказано, що земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів Лівадійської селищної ради.

Згідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (який набрав чинності 01 січня 2002 року) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як раніше встановлено судом спірна земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів Лівадійської селищної ради, отже рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою відноситься до повноважень Ради Міністрів АР Крим, відповідно до п.8 ст.149 Земельного кодексу України.

Крім того позивач посилається на тій факт, що рішенням Верховної Ради АР Крим від 17 березня 2003 року №670-3\03 встановлені межі с. Охотниче Лівадійської селищної ради (м. Ялта) АР Крим, в ці межі увійшла спірна земельна ділянка.

Але суд, не має законних підстав для прийняття до уваги даного факту, оскільки Постанова Ради Міністрів АР Крим №243 «Про передачу земельних ділянок в оренду Приватному підприємству фірмі «Шарм» і ТОВ «Стартінвест» прийнято 09 липня 2002 року, а рішення Верховної Ради АР Крим, про встановлення меж с. Охотниче Лівадійської селищної ради (м. Ялта) АР Крим, прийнято лише 17 березня 2003 року.

22 січня 2002 року ПП Фірма «Шарм» звернулося до Ради Міністрів АР Крим із заявою про надання дозволу на складення проекту відводу земельної ділянки орієнтованою площею 3,06га для будівництва і обслуговування торговельного центру, в районі верхньої канатної дороги «Мисхор-Ай-Петри» за межами населеного пункту п. Охотнице Лівадійської селищної ради.

12 лютого 2002 року Радою Міністрів АР Крим за №52 винесено Постанова «Про дозвіл підготовки матеріалів попереднього узгодження ПП Фірмі «Шарм»», а саме дозволено ПП Фірмі «Шарм»підготовку матеріалів попереднього узгодження міста розташування і розміру земельних ділянок для будівництва та обслуговування торговельного центру, в районі верхньої канатної дороги «Мисхор-Ай-Петри» за межами населеного пункту п. Охотнице Лівадійської селищної ради.

09 липня 2002 року Радою Міністрів АР Крим прийнято Постанову №243 «Про передачу земельних ділянок в оренду Приватному підприємству фірмі «Шарм» і ТОВ «Стартінвест»».

Відповідно до п.1 Постанови №243 постановлено затвердити проекти відводів земельних ділянок ПП Фірма «Шарм» для будівництва та обслуговування торговельного центру і ТОВ «Стартінвест» для обслуговування і експлуатації верхньої канатної дороги «Мисхор-Ай-Петри» за межами населеного пункту п. Охотнице Лівадійської селищної ради.

Пунктом 2 постановлено припинити право користування земельним ділянками землекористувачу – виконавчому комітету Ялтинської міської ради площею 4,16га за межами наведеного пункту Лівадійської селищної ради і передати в оренду строком на 50 років земельні ділянки площею 2,794га і 1,3655га відповідно: ПП Фірма «Шарм» для будівництва та обслуговування торговельного центру і ТОВ «Стартінвест» для обслуговування і експлуатації верхньої канатної дороги «Мисхор-Ай-Петри».

22 липня 2002 року між Радою Міністрів АР Крим і ПП фірмою «Шарм» укладений договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.1.1. Рада Міністрів АР Крим надає, а ПП фірма «Шарм» приймає в довгострокове тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 2,794га за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради.

22 липня 2002 року Договір оренди земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим та зареєстрований в реєстрі за №4856.

Так позивач посилається на тій факт, що Постанова Ради Міністрів АР Крим №243 «Про передачу земельних ділянок в оренду Приватному підприємству фірмі «Шарм» і ТОВ «Стартінвест»» була винесена з порушенням ч.8 ст.15 Закону України «Про оренду землі» який діяв на момент прийняття вищевказаної Постанови.

Так, відповідно до ч.8 ст.15 Закону України «Про оренду землі» у разі надходження двох або більше клопотань (заяв) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.

Але, як слід з пояснень Ради Міністрів АР Крим, до Ради Міністрів АР Крим надходило тільки одна заяви від ПП фірми «Шарм» про надання земельної ділянки в оренду. Ні яких інших заяв, а саме від СПД Асанова Л.Н. на адресу Ради Міністрів АР Крим не надходило.

Отже суд вважає, що Постанова Ради Міністрів АР Крим №243 «Про передачу земельних ділянок в оренду Приватному підприємству фірмі «Шарм» і ТОВ «Стартінвест»» не зачіпляє права та охоронювані законом інтереси Позивача, оскільки позивач не представив суду доказів звернення із заявою до Ради міністрів АР Крим із заявою щодо надання спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст. 16 Земельного кодексу до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

Пункт 6 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, а саме Рада міністрів Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до п.8 ст. 149 ЗК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Крім того, Вищий Господарський суд України звернув увагу суду, що спірною Постановою припинено право користування земельною ділянкою виконавчого комітету Ялтинської міської ради за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради.

Так, суд розглянувши матеріали справи, вважає за необхідним звернути увагу на наступне, а саме у 60-х роках за замовленням Управління капітального будівництва Виконавського комітету міста Ялта, Українською філією ГПКИ «Союзпроммеханізация» (м. Харків), був розроблений проект Пасажирської підвісної канатної дороги «Місхор - Ай-Петрі» (далі ППКД «Місхор - Ай-Петрі»). Будівництві було почато в 1967 році.

На підставі Рішення Ялтинського міськвиконкому від 24.09.1970 року № 620 «а» і висновки обласного управління лісового господарства і лісозаготівель, виконавським комітетом Кримської обласної ради депутатів трудящих, винесена ухвала № 197/а від 15.04.1971 року, пунктом 1 якого, виконавський комітет Кримської обласної ради депутатів трудящих, просив Раду міністрів УРСР дозволити вилучити з складу лісів Ялтинського лесхоззага, 9,39 Га(в т.ч. 3,47га лесопокритих) для будівництва канатної дорогі «Місхор - Ай-Петрі» і супутніх її об'єктів в кварталах № 1,6,7.13-15.21,22 Алупкінського №26 і 30 Лівадійського лесничества Ялтинського госхоззага.

Розпорядженням № 542-р від 07.07.1971 року, Радою міністрів УРСР, Ялтинському міськвиконкому було виділено під будівництво пасажирської канатної дороги «Місхор - Ай-Петрі», земельна ділянка загальною площею 9,39 га., на умовах визначених рішенням виконавського комітету Кримської обласної ради депутатів трудящих. № 197/а від 15.04.1971 року.

У виконання вищезгаданого розпорядження СМ УРСР і наказу МІНЛЕСХОЗ а УРСР від 20.07.1971 року 3 224. наказом Кримського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель від 10.08.1971 року №и 206, Ялтинському міськвиконкому в постійне користування була відведена земельна ділянка площею 6,75 Га., в т.ч. за рахунок земель Лівадійського лісництва.

25.12.1971 роки, був підписаний акт відведення в постійне користування відділу капітального будівництва Ялтинського міськвиконкому земельної ділянки 4.16 га на плато «Ай-Петрі» із земель Лівадійського лісництва під будівництво верхньої станції пасажирської підвісної канатної дороги.

На підставі рішення 18-ої сесії Ялтинської міської ради 21-го скликання від 29.10.1992роки, за Ялтинською міською радою зареєстровано право комунальної власності на будівлі і споруди верхньої, середньої і нижньої станцій ППКД «Місхор Ай-Петри».

На підставі розпорядження Ялтинського міського голови № 252-р від 24.07.2000 року, цілісний майновий комплекс ППКД «Місхор - Ай-Петрі». зданий в довгострокову оренду 0(30 «Стартінвест»(договір оренди № 3 від 26.07.2000 року), раніше Виконавському комітету міста Ялта, для будівництва і обслуговування ППКД «Місхор - Ай-Петрі», були надані в постійне користування З(три) земляних ділянки, в т.ч. на плато «Ай-Петрі».

У зв'язку з передачею ППКД «Місхор - Ай-Петрі» в довгострокову оренду, виконавським комітетом, в адресу СМ АРК була надана письмова відмова від права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; -з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; -обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); - безсторонньо (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо; - з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; - своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ч. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 158 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

В судовому засіданні 04.03.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Повний текст постанови підписано 10.03.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись 158, 159, 161, 162, 163, ст.ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Залучити до участі по справі як третю особу Виконавчий комітет Ялтинської міської ради.

2. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.