Постанова № 31385215, 16.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа № 5023/4482/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.

за участю представника:

Іноземного підприємства «Делекспо-Груп» - Мележик Л.Г. (дов. б/н від 26.11.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (вх.1158Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2013 року у справі №5023/4482/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків

до: 1. Корпорації «Співдружність Комп», с.Комунар;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Альянс плюс», м.Київ;

3. Іноземного підприємства «Делекспо-Груп», м.Кременчук;

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Тех-Комплект», м.Київ;

5. Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомазсервіс», м.Київ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, м. Чернігів;

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Людмила Ігорівна, м. Київ,

про застосування наслідків недійсності правочинів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу від 17.07.2010 р., укладеного між Корпорацією «Співдружність КОМП» (надалі - 1. відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Альянс плюс» (надалі - 2. відповідач), посвідченого 17.07.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1572, поновивши право власності на нерухомість: адміністративну будівлю літ. «В-2» площею 888,8 кв. м., навіс літ. «В5» площею 78,9 кв. м., навіс літ. «ВЗ» площею 318,2 кв. м., сарай літ. «в» площею 2,3 кв. м., цеха, підвальні приміщення, склади літ. «Д-3», «Д1», «Д2», «ДЗ», «Д4» площею 888,7 кв. м., теплокамеру літ. «ГЗ» площею 11,5 кв. м., ангар літ. «Е-1» площею 541,0 кв. м., зону технічного обслуговування, склади літ. «Е1», «Е2», «ЕЗ», «Е4» площею 384,4 кв. м., розташовані за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 2-а, за Корпорацією «Співдружність КОМП» (код ЄДРПОУ 30712903). Скасувати в державному реєстрі прав на нерухоме майно існуючий запис про реєстрацію права власності на: адміністративну будівлю літ. «В-2» площею 888,8 кв. м., навіс літ. «В5» площею 78,9 кв. м., навіс літ. «ВЗ» площею 318,2 кв. м., сарай літ. «в» площею 2,3 кв. м., цеха, підвальні приміщення, склади літ. «Д-3», «Д1», «Д2», «ДЗ», «Д4» площею 888,7 кв. м., теплокамеру літ. «ГЗ» площею 11,5 кв. м., ангар літ. «Е-1» площею 541,0 кв. м., зону технічного обслуговування, склади літ. «Е1», «Е2», «ЕЗ», «Е4» площею 384,4 кв. м., розташовані за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 2-а, та поновити в державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за 1. відповідачем. Судові витрати просить покласти на 1. відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.03.2013 року у справі №5023/4482/12 (суддя Жигалкін І.П.) в позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2013 року, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «УкрСиббанк» зокрема посилається на те, що господарський суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення закону, які регулюють недійсність правочинів (ст. ст. 203, 215 ЦК України), натомість суд не застосував до спірних правовідносин положення ст. 216 ЦК України, які регулюють недійсність правочину в силу закону та ст. 12 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено недійсність правочину з відчуження майна обтяженого іпотекою, без згоди іпотекодержателя. Також, на думку позивача, суд невірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 12 Закону України «Про іпотеку», не врахував приписів, які містять п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними» від 06.11.2009 року. Крім того, позивач зазначає, що суд при розгляді справи ототожнив поняття «визнання договору недійсним» з поняттям «застосування наслідків недійсності нікчемного правочину», і фактично розглядав позов про визнання договору купівлі - продажу недійсним.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А. (доповідач), суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 15.05.2013 року.

У зв'язку із знаходженням судді Пуль О.А. у відпустці, автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями, під час повторного авторозподілу апеляційну скаргу передано для розгляду судді - доповідачу Крестьянінову О.О.

У судовому засіданні представник ІП «Делекспо - Групп» проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2013 р. у справі №5023/4482/12- без змін.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.07.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (змінено назву на ПАТ «УкрСиббанк») та Корпорацією «АИС» (змінено назву на Корпорація «Співдружність КОМП» укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.M., зареєстрований в реєстрі за №3712.

Згідно умов вказаного договору Корпорацією «АИС» було передано в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» нерухомість, розташовану в м. Чернігів по вул. Інструментальній, 2-а, а саме: адміністративну будівлю літ. «В-2» площею 888,8 кв.м., навіс літ. «В5» площею 78,9 кв.м., навіс літ. «ВЗ» площею 318,2 кв.м., сарай літ. «в» площею 2,3 кв.м., цеха, підвальні приміщення, склади літ. «Д-3», «Д1», «Д2», «ДЗ», «Д4» площею 888,7 кв.м., теплокамеру літ. «ГЗ» площею 11,5 кв.м., ангар літ. «Е-1» площею 541,0 кв.м., зону технічного обслуговування, склади літ. «Е1», «Е2», «ЕЗ», «Е4» площею 384,4 кв.м. (надалі - предмет іпотеки). Вказана нерухомість була передана в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб перед позивачем, зокрема:

- ТОВ «Автосервіс-Т» - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150697000 від 03.05.2007 року;

- ТОВ «Авто-Холдінг» - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150611000 від 03.05.2007 року;

- ТОВ «Інтер-Авто» - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150701000 від 03.05.2007 року;

- ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150751000 від 03.05.2007 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 року Корпорацію «Співдружність КОМП», було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

17.07.2010 між Корпорацією «Співдружність КОМП» та ТОВ «Гранд Альянс Плюс» був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений 17.07.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., зареєстрований в реєстрі за №1572.

Як вбачається з витягу №11842238 з Державного реєстру правочинів від 17.09.2012 року набувач нерухомості - ТОВ «Гранд Альянс Плюс», також здійснив відчуження цієї нерухомості, а саме: 24.11.2010 року між ТОВ «Гранд Альянс Плюс» та ІП «Делекспо-Груп» було укладено договір купівлі-продажу, внаслідок якого нерухомість, що є предметом іпотеки, була відчужена ІП «Делекспо-Груп», договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С., реєстровий №2245.

Відповідно до витягу №35566319 з Державного реєстру іпотек від 06.04.2012 року запис щодо обтяження вищевказаного нерухомого майна іпотекою є чинним, тобто на момент укладання договору купівлі-продажу 17.07.2010 року запис в Державному реєстрі іпотек був присутній, а отже нерухоме майно було обтяжене іпотекою та іпотека була дійсною.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що сторони при укладанні спірного договору дійшли згоди з усіх істотних умов. Позивач і відповідачі як юридичні особи мають цивільну право - та дієздатність, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів; що надані позивачем доводи та надані докази жодним чином не можуть засвідчувати факт нікчемності зазначеного договору, тоді як позивачем самостійно визначено нікчемність правочину відносно якого виник спір, що не відповідає приписам ЦК України та спеціального законодавства внаслідок відсутності відповідного права у позивача. Вимога позивача про скасування та поновлення запису про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю не відповідає способам захисту права, передбаченого ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Вимоги позивача суперечать положенням ст. 12 Закону України «Про іпотеку». Окрім того, позивач, виходячи зі змісту п. 3 прохальної частини позову, звертається до суду в інтересах першого відповідача, що є неприпустимим внаслідок відсутності відносин представництва між позивачем та першим відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Визначення нікчемним правочину міститься в ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Законом нікчемність договору купівлі-продажу не встановлена. Тому, при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 Цивільного кодексу України необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в Цивільному кодексі немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із нормами статті 180 Господарського кодексу України унормовано, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 року N 02-5/111 для визнання угод недійсними, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При укладанні спірного договору сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, перший та другий відповідачі як юридичні особи мають цивільну право - та дієздатність. Докази на підтвердження обставин недійсності правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право - та дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідності волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - відсутні.

Окрім того, надані до суду сторонами документи свідчать про те, що спірний договір був підписаний за вільним волевиявленням, у відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов, як це передбачено нормами статті 638 Цивільного кодексу України.

Відповідно до договору купівлі-продажу №1572 від 17.07.2010 року на момент укладання договору спірні приміщення не перебувають у спорі, під арештом чи забороною, щодо них не укладено будь-яких договорів з відчуження або користування з іншими особами; треті особи не мають прав на спірні приміщення, а також будь-яких інших обтяжень та обмежень у праві розпорядження немає.

Згідно із пунктом 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 pоку N 20/5 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року за N 283/8882, договори про відчуження майна посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Дії приватного нотаріуса щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна №1572 від 17.07.2010 року у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржувалися, а тому відсутні підстави вважати цей договір укладеним з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та статті 55 Закону України «Про нотаріат».

Наведені позивачем доводи та надані докази жодним чином не засвідчують факт нікчемності спірного договору, а передусім є такими, що в розумінні положень ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для визнання спірних договорів недійсними з інших підстав та мотивів, наявність яких позивачем в межах даної справи не доведена.

Стосовно вимог про скасування та поновлення запису про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, колегія суддів вважає, що вони не відповідають способам захисту цивільного права, передбаченого ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а тому не можуть бути задоволені.

Крім того позовні вимоги заявлені ПАТ «УкрСиббанк» в інтересах Корпорації «Співдружність КОМП» безпідставно виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (ст. 28 Господарського кодексу України).

В порушення норм процесуального права позивачем заявлено позов в інтересах Корпорації «Співдружність КОМП» без законних підстав

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2013 року у справі № 5023/4482/12 прийнято при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2013 року у справі № 5023/4482/12 залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 16.05.2013 року.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.С. Хачатрян