Постанова № 31385126, 20.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. Справа № 922/201/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Голозубовій О.І.с

за участю представників сторін:

позивача - Алексеєнко А.В. за дорученням б/н від 14.01.2013 року

відповідача - не з'явився

1-ї третьої особи - не з'явився

2-ї третьої особи - не з'явився

3-ї третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 897Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 20 лютого 2013 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Слобожанський" с. Чкаловське, Чугуївський район, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Слобожанський", м. Харків

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Дзержинський Відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків

2) Ленінський Відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків

3) Київський Відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 лютого 2013 року (суддя Шатерніков М.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20 лютого 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує на те, що при зміні власника транспортного засобу новий власник зобов'язаний зареєструвати даний транспортний засіб органах ДАЇ за своїм місцем знаходження, а попередній власник зобов'язаний зняти транспортний засіб з обліку в органах ДАЇ за своїм місцезнаходженням та надати покупцеві техпаспорт з відміткою «Транспортний засіб знято з обліку для реєстрації» та копію реєстраційної картки. ТОВ ТБ «Слобожанський» до цього часу не здійснив зняття спірного автотранспорту з обліку в органах ДАІ УМВС України, у зв'язку з чим апелянт не має можливості здійснити державну реєстрацію спірного автотранспорту, що порушує його права. Також зазначає, що судом під час винесення рішення не взято до уваги, що відповідно до ст. 38 ГПК України окремі обов'язки по збору доказів покладаються на суд.

Треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду.

Відповідач також відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, направлена на його адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ухвала суду, повернута з відміткою поштового відділення «фірма не існує».

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Приймаючи до уваги належне повідомлення представників сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника 2-го відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

ПАТ "Агрокомбінат "Слобожанський" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання за ним права власності на автобус ПАЗ -4234 (2006), білий, дв. № 195571, № куз. ХІМ 4234Т060000452; автомобіль ПАЗ-32053-07 (2004), білий, № куз. ХІМ 32053R40000781; ЗСК-Ф-15 на шасі КАМАЗ-53205 (2006), оранжевий, № шас. ТС53205R62263883; ЗСК-Ф-15 на шасі КАМАЗ-53205 (2006), оранжевий, №дв. 62325668, № шас. ХТС53205R62261867 та зняти з-під арешту вищезазначений автотранспорт.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПАТ "Агрокомбінат "Слобожанський" не має можливості здійснити державну реєстрацію автотранспорту, яке належить йому на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу автотранспорту від 19.01.2010 року, оскільки ТОВ ТБ "Слобожанський" до цього часу не здійснило зняття зазначеного автотранспорту з обліку в органах ДАІ УМВС України, чим грубо порушує права позивача на володіння, користування і розпорядження цим автотранспортом. Також зазначає, що такі дії/бездіяльність відповідача призвели до неправомірного накладення Дзержинським, Ленінським, Київським ВДВС Харківського міського управління юстиції арешту на вказане майно. Як зазначає позивач, підставою накладення арешту на вищезазначені автотранспортні заходи є заборгованість відповідача у справі перед іншими особами. Вказані обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2010 року між ВСАТ "Агрокомбінат "Слобожанський" (продавець) та ТОВ Торговий Будинок "Слобожанський" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу автотранспорту (т.1 а.с.19).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нижчеперелічених автотранспорт і сільськогосподарську техніку: автобус ПАЗ - 4234 дв. № 195571; комбайн бурякозбиральний Matrot-31; автомобіль ПАЗ-32053-07; ЗСК-Ф-15 на шасі КАМАЗ-53205; ЗСК-Ф-15 на шасі КАМАЗ-53205 (2006); борона ЗПГ-24; косарка дискова причіпна КПП-3,1; оприскувач причіпний СМ+Twin Force 220/18.

Згідно п. 1.2 Договору покупець набуває право власності на автотранспорт та несе усі ризики його знищення та пошкодження, а також усі витрати по автотранспорту з моменту передачі його до позивача, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.

Відповідно до п. 2.3 Договору продавець зобов'язаний передати Автотранспорт у власність покупця не пізніше 3 робочих днів з моменту підписання Договору.

З Акту приймання-передачі автотранспорту до Договору купівлі-продажу автотранспорту від 19.01.2010 року вбачається, що ВСАТ "Агрокомбінат "Слобожанський" (продавець) передав, а ТОВ Торговий Будинок "Слобожанський" (покупець) прийняв нижчеперелічений автотранспорт і сільськогосподарську техніку: автобус ПАЗ - 4234 дв. № 195571; комбайн бурякозбиральний Matrot-31; автомобіль ПАЗ-32053-07; ЗСК-Ф-15 на шасі КАМАЗ-53205; ЗСК-Ф-15 на шасі КАМАЗ-53205 (2006); борона ЗПГ-24; косарка дискова причіпна КПП-3,1; оприскувач причіпний СМ+Twin Force 220/18 (т.1 а.с.21).

Факт оплати автотранспорту підтверджується підписаною сторонами Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.02.2010 року (т.1 а.с.22,23).

Позивач вказує на те, що 07.12.2012 року йому стало відомо, що в ході виконання наказу господарського суду Харківської області № 5023/7811/11 від 22.11.2011 року на вказане майно накладено арешт Дзержинським, Ленінським, Київським ВДВС Харківського міського управління юстиції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів в підтвердження знаходження спірного майна під арештом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" за правилами встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2.3 Договору продавець зобов'язаний передати Автотранспорт у власність покупця не пізніше 3 робочих днів з моменту підписання Договору.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що згідно витягу з журналу карток УДАІ при ГУМВС України в Харківській області вищезазначений автотранспорт зареєстрований в органах УДАІ за ТОВ ТБ «Слобожанський».

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів звернення до ТОВ ТБ «Слобожанський» с приводу зняття транспортних засобів з обліку в органах ДАЇ за своїм місцезнаходженням.

Відповідно до Закону "Про дорожній рух" державній реєстрації та обліку підлягають усі транспортні засоби, призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 34 "Про дорожній рух" державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Держреєстрація придбаного автомобіля відбувається згідно процедури, встановленої "Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

Відповідно до п. 7. зазначеного Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Згідно з абз. 1, 2 п. 33 зазначеного Порядку, перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери. При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства, саме на власника транспортного засобу, яким себе вважає позивач, покладено обов'язок перереєструвати транспортний засіб в органах ДАІ протягом 10 днів після його придбання.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів реєстрації спірних транспортних засобів в органах ДАЇ за своїм місцем знаходження, що є порушенням умов Договору купівлі-продажу автотранспорту від 19 січня 2010 року.

Згідно із ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до п.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Позивач повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов.

Із змісту зазначених норм чинного законодавства вбачається, що власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності майна позивачеві та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів оспорювання або не визнання з боку інших осіб права власності на спірне майно; доказів звернення позивача в орган ДАІ з метою перереєстрації транспортних засобів, у зв'язку із зміною їх власника, доказів на підтвердження сплати всіх передбачених законодавством податків пов'язаних з укладення договору купівлі-продажу спірного майна та доказів на підтвердження факту накладення арешту на спірні транспортні засоби, що унеможливлює встановлення реальних правовідносин, що склались між сторонами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень позивача про те, що обов'язок по збору доказів покладається на господарський суд, оскільки у ст. 38 ГПК України зазначено, що господарський суд може витребувати докази, а відповідно до ст33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 20 лютого 2013 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 лютого 2013 року у справі № 922/201/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повну постанову складено 20.05.2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Шепітько І.І.