Постанова № 31382631, 24.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.05.2013 р. справа №905/716/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А.від позивача:не з'явились від відповідача:Ніколенко І.В. - довіреність від 03.01.2013 року №522/ю-45 Курібло В.А. - довіреність від 29.12.2012 року №522/06-98розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс», м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від27.03.2013 року у справі№ 905/716/13-г (Суддя: Подколзіна Л.Д.)за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж №560», м. КраматорськдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс», м.Маріупольпростягнення заборгованості в сумі 503380 грн. 15 коп. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж №560» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» грошових коштів в розмірі 503380 грн. 15 коп.

27.03.2013 року позивач надав до матеріалів справи заяву, в якій просив зменшити суму позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 482195 грн. 98коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.20123 року по справі №905/716/13-г позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж №560» заборгованість в сумі 482195 грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 9643 грн. 92 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача щодо невиконання прийнятих договірних зобов'язань відповідачем є обґрунтованими, оскільки, в порушення норм чинного законодавства, п. 3.1. та 3.4. договору субпідряду від 20.06.2007 року №522/2007-187, укладеного між позивачем та відповідачем, зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за виконані підрядні роботи відповідачем не виконані.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказує на її безпідставність та зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Представник позивача в судове засідання 22.05.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника позивача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідно до статті 101 Господарського процессуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі ст. 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона /підрядник/ зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони /замовника/, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 Цивільного Кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»(Генеральний підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж №560» (Підрядник) 20.06.2007 року уклали договір субпідряду (далі - договір) (а.с. 11-19).

За умовами договору Генеральний підрядник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними силами роботи з вентиляції кондиціонування повітря вбудованих санітарно-технічних систем будівництва Конвертерного цеху на Відкритому акціонерному товаристві «Алчевський металургійний комбінат» (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2 договору всі зміни до проекту, сторони узгоджують та підписують у вигляді додаткових угод до цього договору. Додатки та доповнення до цього договору підписуються уповноваженими представниками сторін та є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 3.1. договору розрахунок за виконані роботи здійснюється щомісячно на підставі підписаних Генпідрядником актів виконаних робіт форми № КБ-2 та довідок № КБ-3, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Субпідрядника протягом 15 банківських днів після оплати цих робіт Замовником ВАТ «Алчевський металургійний комбінат».

Згідно п. 3.4. договору остаточні розрахунки за виконані Субпідрядником роботи здійснюються через 20 днів після підписання акту спільної комісії про завершення робіт. Генпідрядник має право затримати остаточний розрахунок, якщо Субпідрядник в узгоджений цим договором строк не звільнить будівельний майданчик від будівельного сміття, використаних матеріалів, переданих підрядником приміщення.

За умовами п. 4.1. договору Субпідрядник зобов'язується виконати роботи, зазначені а п. 1.1. договору в строки, визначені Графіком виробництва робіт, узгодженим Генпідрядником, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору сдача-приймання виконаних робіт здійснюється згідно діючим порядком, встановленим СНіП, ДБН та з оформленням всієї виконавчої документації.

Пунктом 6.2.3 договору сторони узгодили, що Генпідрядник зобов'язаний підписувати акти приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2) та довідки (КБ-3) не пізніше 30 (тридцятого) числа поточного місяця, за умов надання останніх Субпідрядником не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця.

Згідно п. 13.5. договору договір вступає в законну силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2007 року.

08.01.2008 року додатковою угодою №1 від 08.01.2008 року сторони пролонгували строк дії договору від 20.06.2007 року №522/2007-187 до 31.12.2008 року (а.с. 20).

13.05.2008 року сторони підписали додаткову угоду №2 до договору, якою внесли зміни до п. 1.1. договору, а саме, обумовили додаткові роботи на об'єктах Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»: 1) газотурбінна електростанція комбінованого циклу (ГТС КЦ) потужністю 303 МВт»; 2) комплекс доменної печі №2 об'ємом 4300 м3; 3) установка вдування пиловугільного палива у горн ДП №1,3,4,5; та виклали п. 2.1. договору в наступній редакції: «Вартість робіт за договором визначається згідно проектно-кошторисній документації із погодженням Генпідрядником параметрів договірної ціни, які оформлюються у вигляді Додатка №1 до цього договору та є невід'ємною частиною останнього.

Договірна ціна на окремі види робіт визначається Генпідрядником, та оформлюється сторонами у вигляді додаткової угоди до цього договору, яка є його невідємною частиною, та в якій крім договірної ціни узгоджуються строки виконання робіт». (а.с.21).

Умовами п. 1 додаткової угоди від 01.12.2008 року №3 до договору сторони передбачили, що оплата робіт, виконаних Субпідрядником за договором до 01.01.2009 року здійснюється Генпідрядником протягом 12 (дванадцяти) місяців, рівними частинами - по 1/12 суми, підтвердженої актом звірки виконаних робіт та проведених за ним розрахунків, які є невід'ємною частиною цієї угоди.

Згідно п. 3 додаткової угоди від 01.12.2008 року №3 до договору роботи, за їх видом, об'ємом, строкам виконання, вартості та іншим умовам, як заплановані до виконання в 2009 році та наступних роках, так і не заплановані, узгоджуються сторонами додатково, шляхом підписання відповідної угоди (а.с. 23).

Матеріалами справи та позивачем не доведено факту наявності Додатку №1, про який йдеться у Додатковій угоді №2 від 13.05.2008 року до договору, та акту звірки, про який йдеться у додатковій угоді №3 від 01.12.2008 року до договору, які є невід'ємними частинами додаткових угод.

За таких обставин, згадані додаткові угоди №2 від 13.05.2008 року та №3 від 01.12.2008 року до договору не можуть вважатись укладеними, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору підряду, а саме: договірної ціни, строків виконання робіт, строку дії договору, та суми заборгованості, сплата якої було нібито розстрочена сторонами..

В матеріалах справи є наявною додаткова угода від 01.05.2009 року №4, якою сторони нібито внесли зміни до п.1.1. договору, а саме, узгодили виконання додаткових підрядних робіт на об'єктах «газотурбінної електростанції комбінованого циклу (ГТС КЦ) потужністю 303 МВт»: машинне відділення. Блок №1; будівля електротехнічних установ АСУ ТП. Блок №1.

Пунктом. 2 додаткової угоди №4 від 01.05.2009 року до договору обумовлена договірна вартість за додатковою угодою, яка складає суму 690717 грн. 60 коп., в тому числі НДС - 20% - 115119 грн. 60 коп. (Додаток №1) (а.с. 24).

З матеріалів справи не вбачається та додатково сторонами суду не наданий Додаток №1, передбачений п. 2 додаткової угоди №4 від 01.05.2009 року.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що належне виконання ним будівельних робіт за договором субпідряду від 20.06.2007 року №522/2007-187, підтверджується актами виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за лютий 2010 року №2 на суму 109022грн. 40 коп., за грудень 2009 року №34 на суму 50604 грн. 00коп., за вересень 2009 року №22 на суму 49429 грн. 20 коп., за серпень 2009 року №20 на суму 105697 грн. 20коп., за серпень 2009 року №16/08 на суму 14046 грн. 0 коп., за липень 2009 року №6/7 на суму 89668 грн. 80 коп., за липень 2009 року №11 на суму 98126 грн. 40грн., за червень 2009 року б/н на суму 66693 грн. 60 коп., та довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за якими загальна сума боргу складає 601471 грн. 77 коп. (а.с. 26-76).

Крім того, відповідач в позові також посилається на порушення відповідачем умов п.3.4. договору, а саме не надання акту спільної комісії, на підставі якого, через 20 днів, після його підписання, відповідач повинен розрахуватись з позивачем за виконані підрядні роботи за спірним договором.

10.08.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж №560» на адресу відповідача направило претензію № 68 про сплату заборгованості за договором субпідряду від 20.06.2007 року, з урахуванням додаткових угод №2 та №3 до нього, на загальну суму боргу в розмірі 601471 грн. 77 коп.(а.с.85).

Проте, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за період з 20.06.2007 року по 31.12.2010 року, підписаного в односторонньому порядку, заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає в загальному розмірі 503380 грн. 15 коп. (а.с. 91).

Розмір існуючої заборгованості на відповідну дату, що визначена позивачем в претензії від 10.08.2010 року №68 та вказаному акті звірки взаємних розрахунків мають суперечливі відомості (а.с. 85, 91), та не доведений позивачем належними та допустимими засобами доказування відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального Кодексу України.

Крім того, колегія суддів відзначає, що вимога позивача в претензії сплатити вартість підрядних робіт за додатковою угодою №2, фактично стосується вартості підрядних робіт, виконаних за додатковою угодою №4.

Відповідачем частково сплачена вартість виконаних будівельних робіт за договором від 20.06.2007 року № 522/2007-187, в загальному розмірі 98091 грн. 62 коп., про що свідчать платіжні доручення та виписка з банківського рахунку, наданих до матеріалів справи. Підставою перерахування грошових коштів вказано договір субпідряду від 20.06.2007 року №522/2007-187, а не будь-які додаткові угоди до нього.

Позивач зазначає, що станом на час розгляду справи, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» за договором субпідряду від 20.06.2007 року №522/2007-187 складає 482195грн. 98 коп.

Як вказує позивач, він в повному обсязі виконав умови договору від 20.06.2007 року №522/2007/187, а відповідач умови відповідного договору щодо оплати виконаних робіт в строки, визначені договором та в повному обсязі, не здійснив.

Колегія суддів вважає, що позивач в розумінні статті 1 Господарського процесуального Кодексу України звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав передчасно, оскільки матеріали справи не містять та додатково позивачем суду не наданий підписаний та скріплений печатками сторін Акт спільної комісії про завершення робіт, передбачений умовами п. 3.4. договору субпідряду від 20.06.2007 року 3522/2007-187, після підписання якого протягом 20 днів здійснюється остаточний розрахунок за виконані Субпідрядником роботи.

Як свідчать матеріали справи, вони не містять доказів внесення сторонами змін до п. 3.4. договору субпідряду, а тому факт повного завершення виконання підрядних робіт за спірним договором належними та допустимими доказами не підтверджений.

Висновки позивача щодо належного виконання підрядних робіт, про що свідчать акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість робіт, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України та п. 3.4. договору, не можуть вважатись належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки, по-перше: довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, грудень 2009 року, за лютий 2010 року (а.с.26,33, 42,49,60,65,70) та акти виконаних робіт за червень 2009 року, вересень 2009 року, за грудень 2009 року (а.с. 27,62-64, 67-69), які підписані та скріплені печатками сторін не містять дати їх підписання; по-друге: акти приймання виконаних робіт за липень 2009 року, серпень 2009 року (а.с. 29-32, 35-41,44-48, 51-59), крім дати їх підписання не містять в графі «Принял заказчик» й підпису уповноваженої особи представника Замовника, акт приймання виконаних робіт за лютий 2009 року (а.с. 71-76) крім дати його підписання сторонами не містить в графі «Сдал подрядчик» підпису уповноваженого представника Підрядника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції, позивачем наданий акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року вже з підписом представника в графі «Сдал подрядчик» та датою підписання акту - « 24.02.2010 року».(а.с. 210-216).

За таких підстав, колегія суддів вважає, що відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт були складені в порушення норм чинного законодавства, а саме ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, в даному випадку позивач не довів суду належними та допустимими засобами доказування факту наявності у відповідача простроченої заборгованості саме за договором субпідряду від 20.06.2007 року №522/2007-187, оскільки позивачем виконувались додаткові роботи за додатковими угодами, факт укладання яких позивачем не доведений належними доказами по справі. Крім того, позивачем не доведений суду розмір боргу, який він просить стягнути з відповідача саме на підставі договору, що визнаний ним в якості підстави позову. Ніяких змін щодо підстави позову в розумінні ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України позивачем суду не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» заборгованості за договором субпідряду від 20.06.2007 року №522/2007-187 є передчасними, необґрунтованими та документально недоведеними.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про сплив строку позовної давності, колегія суддів вважає її такою, що не сплила, а тому відповідні доводи апелянта до уваги судовою колегією не приймаються за неогрунтованістю.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду по даній справі є таким, що не відповідає нормам матеріального права, та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення: про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом та апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2013 року у справі №905/716/13-г- задовольнити.

2)Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2013 року у справі №905/716/13-г - скасувати.

3) В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж №560» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» заборгованості в розмірі 482195 грн. 98 коп. - відмовити.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехмонтаж №560» (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Об'їзна, 1, ЄДРПОУ 01414790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» (Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 68, ЄДРПОУ 24155428) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4900 грн. 00коп.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського Суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційного господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова