Постанова № 31382272, 22.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1323/13-а

22 травня 2013 року 10год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник Ситай М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія Енергія" до Кузнецовської ОДПІ Рівненської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія Енергія" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Кузнецовської ОДПІ Рівненської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000022200 від 19 березня 2013 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків проведеної позапланова виїзної перевірки з правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Інтеріор Груп", відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 680,38 грн.

Позивач не погоджується з даними висновками акта, складеного за результатами проведення перевірки, щодо встановленого порушення ст. ст. 185, 198 Податкового кодексу України (далі по тексту судової постанови - ПК України), оскільки вказує, що реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Інтеріор Груп" підтверджується первинними бухгалтерськими документи. Вказує, що зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене без належного правового аналізу господарських операцій підприємства, суперечать достовірним даним бухгалтерського обліку, діючому законодавству, прийняте не на основі об'єктивних даних, а на помилкових висновках та припущеннях контролюючого органу.

До початку судового розгляду справи представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що у позивача була проведена перевірка по взаєморозрахунках з ТОВ "Інтеріор Груп" за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року. За результатами проведеної перевірки встановлено безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту 679,38 грн. за червень місяць 2011 року по операціях, що мали нереальний товарний характер.

Зазначає, що господарські операції (з поставки комп'ютерного кабелю) позивача з ТОВ "Інтеріор Груп" за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року не підтверджені товарно-транспортними накладними.

Вказує на неможливість встановлення на підставі використаних документів та баз даних ДПС реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія Енергія" зареєстроване як юридична особа та є платником ПДВ (а. с. 74, 77-93).

11.03.2013 року посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка з правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Інтеріор Груп". За результатами проведеної перевірки складено акт №45/22-31255692 (а. с. 10-25).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту 679,38 грн. по операціях з ТОВ "Інтеріор Груп", що призвело до заниження податку на додану вартість на вказану суму.

На підставі висновків акту перевірки №45/22-31255692 від 11.03.2013 року відповідачем, за порушення ст. ст. 185, 198 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення №000022200 від 19 березня 2013 року (а. с .46), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 679,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 1,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія Енергія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеріор Груп" 11.01.2011 року був укладений договір поставки №9 (а. с. 47) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцеві телекомунікаційне обладнання, а покупець - прийняти та оплатити зазначений товар.

За даним договором було виставлено рахунок-фактуру (а. с. 53), що вміщує перелік товарів, їх кількість, ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві.

Розрахунки за отриманий товар проводились товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія Енергія" згідно з платіжного доручення 160 від 09.06.2011 року на суму 4076,27 грн. (а. с. 54).

Факт отримання позивачем товару підтверджується видатковою накладною №2/0609 від 09.06.2011 року (а. с. 51).

На партію товару (комп'ютерного кабелю) виписана податкова накладна №10 від 09.06.2011 року на суму 4076,27 грн. (сума ПДВ 679,38 грн.) (а. с. 52).

Відповідно до ліцензій №408189 (а. с. 74) та №506687 (а. с. 75) позивачу надано право на провадження господарської діяльності у сфері телекомунікацій, а видом господарської діяльності є надання послуг з технічного обслуговування і експлуатація телемереж.

Фактичне використання позивачем у власній господарській діяльності ТМЦ (комп'ютерного кабелю), що є предметом придбання по договору поставки №9 від 11.01.2011 року, підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а. с. 56), карткою рахунку 201 (а. с. 55), нарядами на видачу матеріалів (57-72), актом на списання №СпТ000035 від 31.10.2011 року (а. с. 73).

Відповідно до п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст.198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання, придбаних у ТОВ "Інтеріор Груп" товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних при здійсненні господарських операцій позивача з ТОВ "Інтеріор Груп", то відповідачем не враховано, що за умовами п. 2.3 договору поставки №9 від 11.01.2011 року, товар передається у власність за правилами EXW ("Франко завод"), що визначає правило вжиття продавцем заходів для відвантаження товару або відправлення чи то доставки в місце, призначення (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати).

Крім того, суд вважає, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору та передачі його у власність покупця.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №000022200 від 19 березня 2013 року, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ Рівненської області ДПС №000022200 від 19 березня 2013 року визнати протиправним та скасувати в повному обсязі.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія Енергія" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.