Постанова № 31377940, 22.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1632/13-а

22 травня 2013 року 12год. 24хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник не з'явився, третьої особи відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2

до Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії , -ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ ДАІ Управління МВС України в Рівненській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Позивач вказує, що 29.06.06 від іноземного донора через Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації громадянину ОСОБА_4 надійшов автомобіль марки "Фольксваген Гольф", 1998 року випуску, об'єм двигуна 1595 см.3, номер кузова №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, який був визнаний гуманітарною допомогою відповідно до чинного законодавства і як наслідок, звільнений від оподаткування. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. 21 листопада 2012 року фахівці Головного управління праці та соціального захисту населення відмовили у наданні дозволу розпорядитися автомобілем та запропоновано сплатити додаткові кошти або віддати автомобіль.

Позивач вважає, такі дії відповідача неправомірними зазначивши, що до врегулювання спірних правовідносин застосовується та норма, яка була чинна на час смерті ОСОБА_5 , а саме "Порядок забезпечення інвалідів автомобілями" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 661 від 27 квітня 2007 року пункт 16 якого передбачає, що "після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда". Позивач покликається також, на "Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" затвердженої наказом №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року Міністерства юстиції України, відповідно до якої, строк експлуатації транспортного засобу обчислюється від дати його виготовлення, отже строк експлуатації спірного автомобіля, який був виготовлений у 2000 році, є більше ніж 10 років. Позивач просить суд визнати відмову Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації щодо надання дозволу ОСОБА_2 розпорядитися автомобілем марки "Фольксваген Гольф", 1998 року випуску, об'єм двигуна 1595 см.3, номер кузова №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 - незаконною; зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації дати дозвіл та необхідні документи для перереєстрації в РЕВ відділу ДАІ УМВС України в Рівненській області автомобіля марки "Фольксваген Гольф", 1998 року випуску, об'єм двигуна 1595 см.3, номер кузова №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 з ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_2; зобов'язати ВДАІ УМВС України в Рівненській області перереєструвати без сплати податків і зборів за ставками діючими на день здійснення митного оформлення, автомобіль марки "Фольксваген Гольф", 1998 року випуску, об'єм двигуна 1595 см.3, номер кузова №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 з ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_2.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав письмові заперечення від 21.05.13 за вх. №10841/13 (а.с.24-25). Відповідач зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення інвалідів автомобілями" внесено зміни до Закону України "Про гуманітарну допомогу" і передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Оскільки ОСОБА_5 був забезпечений гуманітарним автомобілем відповідно до наказу від 29.06.2006 року №229, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто інвалід користувався автомобілем менше ніж 10 років то, відповідно, і підстав для передачі автомобіля члену сім'ї безоплатно немає. Таким чином, позивачу правомірно відмовлено у перереєстрації автомобіля, ввезеного в Україну як гуманітарна допомога, для забезпечення інваліда - його батька. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, в письмових запереченнях зазначив про розгляд справи без його участі.

Третя особа на стороні відповідача адміністративний позов не визнала, про що подала письмові заперечення від 22.05.13 за вх.№10918/13 (а.с.-27). Вважає позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними з огляду на ст.11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу". Представником третьої особи було подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 29.06.06 за № 229 прийнято рішення про видачу інваліду ОСОБА_5 легкового автомобіля марки "Фольксваген Гольф", 1998 року випуску, об'єм двигуна 1595 см.3, номер кузова №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, ввезеного в Україну як гуманітарна допомога. (а.с.- 9)

Відповідно до свідоцтва про смерть, актовий запис № 6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. (а.с.-11)

Позивач звернувся до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та у відділ ДАІ УМВС України в Рівненській області з проханням дати дозвіл та перереєструвати автомобіль на себе.

Листом від 21 листопада 2012 року Головне управління праці та соціального захисту населення відмовило у наданні дозволу розпорядитися автомобілем та запропоновано сплатити додаткові кошти або віддати автомобіль. (а.с.- 10)

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При вирішенні спору щодо оскарження дій та рішень, вчинених і прийнятих відповідачем як суб'єктом владних повноважень, судом перевірялись їх відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачі довели правомірність рішення (дій) щодо відмови у реєстрації автомобіля марки "Фольксваген Гольф", 1998 року випуску, об'єм двигуна 1595 см.3, номер кузова №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 у зв'язку з несплатою митних платежів, з огляду на таке.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків передбачена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388). Відповідно до пункту 3 даного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Абзацом дванадцятим пункту 8 Порядку № 1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Судом встановлено, що автомобіль марки "Фольксваген Гольф", 1998 року випуску, об'єм двигуна 1595 см.3, номер кузова №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 ввезений в Україну як гуманітарна допомога був зареєстрований за інвалідом ОСОБА_5, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 з відміткою " без права продажу і дарування іншій особі". (а.с.-7)

До правовідносин щодо передачі у власність такого автомобіля одному з членів сім'ї інваліда після його смерті суд застосовує нормативно-правові акти, чинні на час смерті інваліда, а не надання такого автомобіля інваліду, з урахуванням висновків, викладених у пункті 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), згідно з якими дію нормативно-правового акту в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Відповідно до пункту 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 08.09.1997 року № 999 в редакції, чинній на час прийняття рішення про надання спірного автомобіля, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.

Даний Порядок від 08.09.1997 року був визнаний таким, що втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями".

Отже, на час смерті ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1), тобто на момент виникнення спірних правовідносин і заявлення вимог про перереєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_2 діяв Порядок від 19.07.2006 року № 999, що набрав чинності 09.08.2006 року. Даний Порядок № 999 містить пункт 41, який регулює питання забезпечення інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою. Положення даного пункту змінювалися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 року № 387 та постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2010 року № 826. На момент звернення у 2012 році ОСОБА_2 до відповідача щодо можливості реєстрації за ним автомобіля марки марки "Фольксваген Гольф", 1998 року випуску, об'єм двигуна 1595 см.3, номер кузова №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, що був ввезений в Україну як гуманітарна допомога, діяла така редакція: "Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля" (абзац сьомий пункту 41).

Відповідно до статті 11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" 22.10.1999 року № 1192-XIV, з урахуванням доповнень внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення інвалідів автомобілями" від 15.12.2009 року № 1760-VI, забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Якщо інвалід, дитина-інвалід користувався автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сім'ї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно. У разі несплати членом сім'ї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обов'язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) органам праці та соціального захисту населення у порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Дані правові норми визначають, що вирішення питання передачі транспортного засобу у власність члену сім'ї інваліда безкоштовно чи зі сплатою податків і зборів залежить від строку експлуатації автомобіля інвалідом. При цьому до уваги береться не загальний строк експлуатації автомобіля (період часу від дати виготовлення транспортного засобу), а саме строк протягом якого інвалід користувався автомобілем.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 користувався наданим йому автомобілем марки "Фольксваген Гольф", 1998 року випуску, що був ввезений в Україну як гуманітарна допомога, з 29.06.2006 року тобто, менше 10 років .

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у реєстрації автомобіля марки "Фольксваген Гольф", 1998 року випуску, об'єм двигуна 1595 см.3, номер кузова №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, ввезеного в Україну як гуманітарна допомога, за ОСОБА_2 у зв'язку з несплатою митних платежів є правомірною, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.