Постанова № 31380663, 24.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.05.2013р. справа №905/381/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубченко І.В.суддівМарченко О.А., Татенка В.М.за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:Сивоконь О.В. за довіреністю №03-5/18 від 25.12.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м. Маріуполь, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від12.03.2013р. (повний текст підписано 18.03.2013р.) у справі№905/381/13-г (суддя Фурсова С.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м. Маріуполь, Донецька область простягнення інфляційних у сумі 3045,72грн, 3% річних у сумі 3702,09грн., пені у сумі 18820,25грн.В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення інфляційних у сумі 3045,72грн, 3% річних у сумі 3702,09грн., пені у сумі 18820,25грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.03.2013р. (повний текст підписано 18.03.2013р.) у справі №905/381/13-г позовні вимоги задоволено частково. Розмір стягуваної суми пені зменшено до 14045,32грн. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пеню у розмірі 14045,32грн., інфляційні нарахування у розмірі 3045,72грн., 3% річних у розмірі 3454,59грн., судовий збір у розмір 1618,82грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, всупереч умов договору, не своєчасно виконав свої зобов'язання стосовно оплати спожитого у період з січня по вересень 2012 року природного газу, що є порушенням як умов договору №14/2353/11 від 30.09.2011р., так і ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України. У зв'язку із простроченням виконання відповідачем обов'язку щодо оплати, відповідно до умов договору, зокрема, пункту 6.1., з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 17556,65грн., 3% річних у розмірі 3454,59грн., інфляційні у розмірі 3045,72грн., розрахованим з дотриманням положень чинного законодавства та пункту 7.2. договору. Між тим, у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ч.1 ст.83 ГПК України судом першої інстанції зменшено суму неустойки, заявлену ПАТ «НАК «Нафтогаз України», та присуджено до стягнення 14045,32грн. пені.

У задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суд першої інстанції відмовив через недоведеність відповідачем виключних обставин, що ускладнить вчасне виконання судового рішення.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2013р. у справі №905/381/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, у стягненні інфляційних нарахувань у розмірі 3045,72грн. та пені у розмірі 14045,32грн. відмовити, у частині стягнення 3% річних у розмір 3454,59грн. - залишити без мін.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

На думку заявника апеляційної скарги, при визначенні суми інфляційних втрат, як суд першої інстанції, так і позивач застосували неправильну методику їх обчислення. Зокрема, застосовували індексацію до прострочки оплати, що мали місце в межах одного місяця. Крім того, суд першої інстанції не врахував особливостей здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку відносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, не досліджено питання наявності вини (умислу) відповідача у прострочені платежів за газ, а, відповідно, і підставності застосування до відповідача фінансових санкцій.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. у справі №905/381/13-г прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скарги на 22.05.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення 08.04.2013р. та 09.04.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У судовому засіданні 22.05.2013р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, у стягненні інфляційних нарахувань у розмірі 3045,72грн. та пені у розмірі 14045,32грн. відмовити, у частині стягнення 3% річних у розмір 3454,59грн. - залишити без мін.

Представник позивача в судове засідання 22.05.2013р. не з'явився, що зважаючи на приписи ст.ст.22, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (покупець), був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №14/2353/11, згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п.2.1. договору продавець передає покупцеві у 2012 році природний газ у обсязі до 4650тис.куб.м, у тому числі по місяцях:

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягсічень300,00квітень400,00липень450,00жовтень400,00лютий300,00травень400,00серпень450,00листопад400,00березень400,00червень450,00вересень400,00грудень300,00І квартал1000,00ІІ квартал1250,00ІІІ квартал1300,00ІV квартал1100,00Порядок та умови передачі газу передбачені третім розділом договору.

Згідно п.3.3. договору покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць.

Кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем. Не пізніше п'ятого числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п.3.5. договору).

Порядок обліку газу визначений сторонами у четвертому розділі договору.

Згідно п.5.1. договору ціна за 1000куб.м природного газу становить 3023,50грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати за 1000куб. м природного газу - 3083,97грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ -3700,76грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості газу за п'ять днів до початку місяця поставки газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі актів приймання-передачі газу не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (п.6.1. договору).

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2. договору).

Відповідно до п.7.7. договору неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня виявлення такого порушення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2012 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 31.01.2012р. до договору №14/2353/11 від 30.09.2011р., сторони з 01.01.2012р. виклали п.5.1. ст.5 «Ціна газу» у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3509грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 0%. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 126,1грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000куб. м природного газу - 3705,28грн., крім того ПДВ на послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами - 25,22грн., всього з ПДВ - 3730,50грн.».

У період з січня по вересень 2012 року позивач поставив відповідачу газ в обумовлених договором обсягах на загальну суму 2280148,71грн., що підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012р. у сумі 1139705,05грн., від 29.02.2012р. у сумі 256770,31грн., від 31.03.2012р. у сумі 193344,35грн., від 30.04.2012р. у сумі 63888,55грн., від 31.05.2012р. у сумі 227930,88грн., від 30.06.2012р. у сумі 372641,64грн., від 31.07.2012р. у сумі 6443,56грн., від 31.08.2012р. у сумі 10169,57грн., від 30.09.2012р. у сумі 9254,80грн., підписаних повноважними представниками обох сторін.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №14/2353/11 від 30.09.2011р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про виконання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» своїх зобов'язань за договором щодо поставки газу. Разом з цим, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» свої зобов'язання щодо оплати отриманого у період з січня по вересень 2012 року природного газу належним чином не виконало, сплативши вартість природного газу з порушенням строків оплати, що підтверджується випискою фінансових операцій по підприємству ПАТ «Маріупольгаз» з 01.01.2012 по 30.11.2012, підготовленою головним бухгалтером ПАТ «НАК «Нафтогаз України» Буртан Т.П., а також контррозрахунком штрафних санкцій, здійсненим представником ПАТ «Маріупольгаз» Жар Д.В.

За таких обставин позивач звернувся із позовом про стягнення інфляційних у сумі 3045,72грн, 3% річних у сумі 3702,09грн., пені у сумі 18820,25грн.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати природного газу, поставленого у період з січня по вересень 2012 року, то суд правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з нього передбачених пунктом 7.2. договору та ч.2 ст.625 ЦК України фінансових санкцій.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 3702,09грн. та пені у сумі 18820,25грн., обчислених за періоди, визначені в розрахунку позивача (арк. спр. 9-10), суд першої інстанції правомірно врахував пункт 7.2. договору, положення статей 534, 549-552, 625 ЦК, статей 229-234 ГК України та статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також із дотриманням положень пункту 6.1. договору, ч.5 ст.254 ЦК України визначив моменти виникнення права вимоги, встановив дати та розміри, здійснених платежів, тому обґрунтовано визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково 17556,65грн. пені та 3454,56грн. - 3% річних, обчислених за періоди: з 11.02.2012р. по 26.02.2012р. відносно заборгованості у сумі 1137705,05грн., з 13.03.2012р. по 28.03.2012р. відносно заборгованості у сумі 256769,36грн., з 29.03.2012р. по 05.04.2012р. відносно заборгованості у сумі 239280,53грн., з 11.04.2012р. по 09.05.2012р. відносно заборгованості у сумі 193344,35грн., з 11.05.2012р. по 30.05.2012р. відносно заборгованості у сумі 63888,55грн., з 12.06.2012р. по 02.07.2012р. відносно заборгованості у сумі 227930,88грн., з 11.07.2012р. по 25.07.2012р. відносно заборгованості у сумі 372641,64грн., з 11.08.2012р. по 28.08.2012р. відносно заборгованості у сумі 6443,56грн., з 11.09.2012р. по 27.09.2012р. відносно заборгованості у сумі 10169,57грн., з 11.10.2012р. по 19.11.2012р. відносно заборгованості у сумі 9254,80грн.

В свою чергу, погодившись з наведеним позивачем розрахунком інфляційних втрат, обчислених за період менший календарного місяця суд першої інстанції не врахував, що вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Як вбачається з розрахунку позивача, наданого до позовної заяви, у відповідача був відсутній борг станом на 01.03.2012р., тобто на перше число місяця, наступного за лютим 2012 року, в якому мав бути здійснений платіж за актом від 31.01.2012р. у сумі 1139705,05грн., тому до цього платежу не може бути застосована індексація, оскільки прострочка за ним мала місце за період менший, ніж місяць.

Апеляційна інстанція перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 770,31грн., здійсненої на суму боргу у розмірі 256770,31грн. та врахувавши платежі, здійснені відповідачем 29.03.2012р. на суму 17488,83грн. та 06.04.2012р. на суму 239280,53грн., дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 717,84грн., обчислених за березень 2012 року відносно заборгованості у розмірі 239280,53грн.

В позовних вимогах про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 2327,88грн. слід відмовити за необґрунтованістю. При цьому, судова колегія врахувала вимоги статті 83 ГПК України, якою передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру пені на 20% є законним та обґрунтованим, оскільки таке право суду передбачено як ч.2 ст.233 ГК України, так і п.3 ч.1 ст.83 ГПК України. Відтак, місцевий господарський суд при вирішенні питання про зменшення розміру пені ґрунтовно врахував, що згідно розділу 3 Статуту ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» здійснює господарську діяльність у сфері виконання комплексу робіт щодо експлуатації систем газопостачання, будівництво і ремонт систем газопостачання, в тому числі на замовлення населення, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан і ступінь вини відповідача у виникненні спору з урахуванням повного погашення основної суми боргу, та правильно прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають законні підстави для зменшення розміру пені до 14045,35грн.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Аналогічне положення закріплене статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження» .

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК України.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

При цьому, слід враховувати, що за змістом частини першої статті 229 Господарського кодексу України та частини першої ст.625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, є помилковим посилання відповідача, як на підставу для надання відстрочки виконання рішення, на невиконання контрагентами відповідача своїх грошових зобов'язань.

Як вбачається з оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013, наведеної позиції дотримується і суд касаційної інстанції.

Разом з тим, зважаючи на те, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, тому у більшості випадків відстрочка надається за рішеннями, в яких господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо, а не за грошовими зобов'язаннями, відповідачем не доведено яким чином саме відстрочка виконання рішення суду може сприяти ефективності виконання рішення суду.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду та необхідності надання йому відстрочки виконання цього рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у наданні відстрочки виконання рішення.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2013р. (повний текст підписано 18.03.2013р.) у справі №905/381/13-г частково не відповідає чинному законодавству, а саме, в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 2327,88грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, у позовних вимогах - відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, тому рішення в цій частині також підлягає зміні.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу задовольнити частково.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2013р. (повний текст підписано 18.03.2013р.) у справі №905/381/13-г - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2013р. (повний текст підписано 18.03.2013р.) у справі №905/381/13-г - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 2327,88грн., змінити в частині стягнення судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення інфляційних у сумі 2327,88грн. відмовити.

Викласти абзаци 2 та 3 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок № 16; код ЄДРПОУ - 03361135, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720) пеню у розмірі 14 045,32 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 717,84 гривень, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 3 454,59 гривень, а всього 18 217 (вісімнадцять тисяч двісті сімнадцять) гривень 75 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок № 16; код ЄДРПОУ - 03361135, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720) судовий збір у розмірі 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) гривні 43 копійки.».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2013р. (повний текст підписано 18.03.2013р.) у справі №905/381/13-г - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Миколаївська, будинок № 16; код ЄДРПОУ - 03361135) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 120,44грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС