Рішення № 31379839, 23.05.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/2108/13-ц

23.05.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Іщенка І.В., при секретарі Катаровій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП «Фірма «Фарма» про стягнення суми заборгованості за договором кредиту

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до відповідачів з зазначеним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (далі Банк) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 22.4217/55 від 15 липня 2008 року, із змінами до договору від 15 січня та 14 квітня 2010 року (далі Договір), за умовами якого надано кредит у сумі 35000 доларів США, з оплатою 17% річних за користування кредитними коштами. Пояснює, що загальна сума позичкової заборгованості склала 155716,07 гривень. У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1, було укладено Договори з ОСОБА_2, ПП «Фірма «Фарма», згідно якого поручитель відповідає перед кредитором за не виконання зобов'язань по кредитному договору. Додає, що на цей час заборгованість відповідачів перед позивачем не погашена, чим обґрунтовує вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а також судові витрати.

Представник позивача вимоги позову підтримав, надав листа про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 72).

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 54-71).

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1050 Цивільного кодексу України у разі не своєчасного повернення суми позики, позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України «боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором».

Судом встановлено, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір, за яким вона отримала кредит у сумі 35000 доларів США, з оплатою 17% річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору поручителями виступають ОСОБА_2, ПП «Фірма «Фарма» (а.с. 12-27).

Згідно пункту 7 Договору позичальник зобов'язаний погашати кредит рівними частинами, та проценти за його використання.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором щодо погашення заборгованості за кредитом в розмірі 9125,22 доларів США (72390, 37 гривень), простроченими відсотками - 708,85 доларів США (5623,31 гривень), комісії - 14012,43 гривень, станом на 15 лютого 2013 року (а.с. 9-11).

Всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Відповідно до статей 553-554 ЦПК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники якщо за договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Викладене також вбачається з договорів поруки від 15 липня 2008 року, укладених між Банком та ОСОБА_2, ПП «Фірма «Фарма», за якими передбачена солідарна відповідальність відповідачів за Договором.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів пеню в розмірі 63689,96 гривень за несвоєчасне виконання зобов'язань по кредитному договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до умов Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення кредиту та процентів Позичальник сплачує позикодавцю за кожен день прострочення платежів пеню у розмірі 0,5% (але не менше ніж 15 гривень) від суми непогашеної заборгованості (пункт 5 Договору).

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 63689,96 гривень станом на 15 лютого 2013 року підлягає стягненню з відповідачів, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою (а.с. 9-12).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності до статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в сумі 1557,17 гривень.

На підставі статей 524, 526, 533, 546, 554, 611, 612, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 58-60, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП «Фірма «Фарма» про стягнення суми заборгованості за договором кредиту задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП «Фірма «Фарма» на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ( м. Київ, пр. Перемоги, 107а, ідентифікаційний код 21677333, МФО 320984, рахунок № 290910022980), заборгованість за договором кредиту № 22.4217/55 від 15 липня 2008 року у розмірі 155716 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістнадцять) гривень 07 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, комісії, пені.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПП «Фірма «Фарма» на користь позивача судовий збір по 519,06 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: І. В. Іщенко