Ухвала суду № 31378813, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/212/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. (далі - Відповідач) про визнання неправомірними дій щодо повернення виконавчого документа стягувачу, скасування постанови від 29.12.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу, відновити виконавче провадження та виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано неправомірними дії Відповідача щодо повернення 29.12.2012 року виконавчого документа Позивачу, скасовано постанову від 29.12.2012 року про повернення виконавчого документа Позивачу. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року з Міністерства фінансів України через Державне казначейство України та Державну судову адміністрацію України стягнуто на користь Позивача 2 463,07 грн грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік та 38 520,00 грн грошової компенсації за невикористане службове обмундирування, починаючи з 1999 року по 11.03.2000 року та з 20.03.2002 року по 04.09.2003 року, а всього 40 983,07 грн.

На підставі вказаного судового рішення 10.01.2011 року Черкаським окружним адміністративним судом Позивачу видано виконавчий лист № 2а-2838/09/2370.

27.01.2011 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Жилінським В.О. відкрито виконавчі провадження ВП №23946343 та ВП №23946485 та надано строк для добровільного виконання.

29.12.2012 року Відповідачем винесено постанову ВП №23946485 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення у 2012 році.

Відповідно ч.4 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Згідно визначення ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч.ч.1 та 2 ст.2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2 вказаної статті Закону).

Пунктом 9 частиною 1 статті 47 Закону встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. (ч.3 ст.48 Закону).

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про протиправність винесеної Відповідачем постанови від 29.12.2012 року про повернення виконавчого документа стягувану.

Крім того, положення Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» №845 від 03.08.2011 року, якими вмотивоване рішення Відповідача про повернення виконавчого документу Позивачу, не є підставою для вчинення останнім таких дій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 21 травня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.