Ухвала суду № 31377982, 22.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/849/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. Бодюку В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за позовом Чернігівської обласної державної адміністрації до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання незаконною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2013 року Чернігівська обласна державна адміністрація (далі Чернігівська ОДА або позивач) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі ВПВР ДВС або відповідач), у якому просила визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 34665412 від 07.02.2013 року.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2013 року позов задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Державна виконавча служба України (далі ДВС) посилається на те, що державний виконавець при винесенні постанови ВП № 34665412 від 07.02.2013 про стягнення виконавчого збору діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки цей Закон не ставить в залежність стягнення виконавчого збору лише у разі проведення виконавчих дій.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2012 року головним державним виконавцем ВПВР ДВС було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа по справі №2а-8655/12/2670 з зобов'язання Чернігівської ОДА надати відповідь ДП «Альфа-Брокер Консалтинг» на клопотання №20/03 від 20 березня 2012 року.

Вказана постанова надійшла на адресу позивача 29 жовтня 2012 року. У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було вказано про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з дня отримання (винесення) постанови та зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідь ДП «Альфа-Брокер Консалтинг» було надіслано 20 листопада 2012 року за №06-05/5717.

7 лютого 2013 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по справі №2а-8655/12/2670 у зв'язку з виконанням рішення суду. Постанову від 07.02.2013 року про стягнення виконавчого збору виділено в окреме виконавче провадження.

Головним державним виконавцем ВПВР ВДВС 7 лютого 2013 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - Чернігівської ОДА у розмірі 1 360 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що постанова ВП № 34665412 від 07.02.2013 року винесена Головним державним виконавцем ВПВР ВДВС безпідставно, оскільки відповідачем не вчинялися будь-які дії примусового характеру, направлені на виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», не було проведено фактичного вжиття заходів примусового характеру.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (далі Закон № 606-XIV) передбачено, що у разі невиконання боржником у строк, встановлений для самостійного виконання, рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Відповідно до статті 32 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно із статтею 75 Закону № 606-XIV визначено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Відповідно до частини 2 цієї статті у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 зазначеного Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з положеннями частини 3 статті 27 Закону № 606-XIV виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Колегія суддів зазначає, що державний виконавець до моменту отримання копії відповіді, яка була направлена ДП «Адьфа-Брокер Консалтинг», не приступав до примусового виконання рішення по справі №2а-8655/12/2670, ним не було вчинено жодної дії щодо такого виконання до отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року передбачено, що відповідно до статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Із викладеного вбачається, що виконавчий збір підлягає стягненню у разі проведення виконавчою службою дій щодо примусового виконання рішення.

Однак, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів вчинення ним таких дій щодо виконання виконавчого документа у примусовому порядку, а тому стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 1 360 грн. є незаконним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 27 травня 2013 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Денісов А.О.

Гром Л.М.