Постанова № 3137796, 02.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02.03.2009 р.                                                                                 № 8/515

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомПрокурора Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Темп»

ПроСтягнення заборгованості в розмірі 41622 грн. За участю представників сторін від прокуратури: Коваль О.М. посвідчення № 5

від позивача: Шевченко Т.М. за дов. № 95 від 09.07.2008 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

          Прокурор Солом’янського району м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва позовні про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Темп»заборгованості у розмірі 41622 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що за позивачем обліковується заборгованість за основним платежем –27407,96 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –14213 грн. 98 коп.

У зв’язку з нез’явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників прокуратури та позивача, суд приходить до наступних висновків.

Заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 41622 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Податковим органом на підприємстві відповідача було проведено перевірку з питання повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету ТОВ НВФ «Темп»земельного податку за період з 01.01.2004 р. по 01.02.2006 р.

За результатами перевірки було складено акт від 07.04.2006 р. № 2658-1180/23-1224/21593524 «Про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Темп»за період з 01.01.2004 –01.02.2006».

Документальною перевіркою були встановлені порушення ст. 14 Закону України «Про плату за землю»в редакції Закону України від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про плату за землю»зі змінами та доповненнями, а саме сума заниженого податку становить: 2004 р –12615,86 грн., 2005 –12615,86 грн., січень –лютий 2006 року –2176,24 грн., що загалом становить 27407,96 грн.

На підставі ата перевірки, податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001292312/0 від 17.04.2006 р.

Суд погоджується з позицією позивача, а саме в частині нарахування суми основного боргу, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 2, 14 Закону України від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про плату за землю»із змінами і доповненнями (далі –Закон), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку внесеному цим Законом щороку за станом на 1 січня до 1 лютого подають дані відповідній податковій інспекції.

Статтею 13 Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 15 Закону, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється державними податковими інспекціями (ст. 27 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки Головного управління земельних ресурсів від 06.12.2005 р. № 07- 05/34086 в автоматизованій системі ПК «Кадастр»Головного управління земельних ресурсів Київради на вул. Медовій, 5 зареєстрована земельна ділянка за Науково-виробничою фірмою «Темп»згідно з технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористування від 20.02.2000 р.

Кадастровий номер земельної ділянки - 72:331:013. Площа земельної ділянки складає –3191,80 кв. м.

Податкова інспекція повідомила, що ТОВ НВФ «Темп»знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності. ДПА у Печерському районі м. Києва видала ТОВ НВФ «Темп»: свідоцтво № 2655012972 від 01.01.2004 р. про право сплати єдиного податку у 2004 році та свідоцтво № 2655015943 від 01.01.2005 р. про право сплати єдиного податку у 2005 році.

Статтею 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»(в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99) передбачено, що суб’єкт підприємницької діяльності –платник єдиного податку не є платником земельного податку.

Однак, відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98», суб’єкт малого підприємництва, що перейшов на спрощену систему оподаткування і не є платником земельного податку, звільняється від його сплати тільки за земельні ділянки, що він використовує для здійснення підприємницької діяльності. При передачі цих земельних ділянок під будинками, спорудами, іншими частинами, іншим суб’єктам, які в свою чергу використовують їх для здійснення своєї підприємницької діяльності, земельний податок він сплачує на загальних підставах.

Позивач зазначив, що ТОВ НВФ «Темп»надає приміщення в оренду суб'єктам підприємницької діяльності для проведення виробничої і комерційної діяльності, метою яких є одержання прибутку, тобто підприємство є платником земельного податку на загальних підставах (договори оренди для перевірки не надано).

Згідно спільного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 15.04.1997 р. № 46/131/63/34, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.1997 р. за № 511/2315, «Про внесення змін та доповнень до розділу 3 Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів»(відповідно до ст. 23 Закону грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах), Рішення Київської міської ради від 10.07.1997 р. № 216 «Про плату за землю в м. Києві»та Рішення Київської міської ради від 27.04.2000 р. № 104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва»зі змінами та доповненнями передбачено застосування коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки при визначенні грошової оцінки по категоріям земель за функцією використання. До однієї з таких категорій відносяться землі комерційного використання ( оренда) - коефіцієнт 2.50.

Листом Київського міського управління земельних ресурсів від 06.04.2000 р. № 07-32/2081 повідомлено, що при розрахунку грошової оцінки земельної ділянки використовуються декілька коефіцієнтів функціонального використання землі, які застосовуються в залежності від виду діяльності підприємства. При цьому для кожної частки земельної ділянки, на якій здійснюється певний вид діяльності, застосовується відповідний коефіцієнт функціонального використання згідно з Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, який затверджено спільним наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 27.11.1995 р. № 76/230/325/150 та зареєстровано в Мін’юсті України 30.11.1995 р.№ 427/963.

Застосування кожного з коефіцієнтів функціонального використання здійснюється виходячи з площі частки земельної ділянки, на якій підприємство здійснює певний вид діяльності.

Згідно Рішення Київської міської ради від 27.04.2000 р. № 104/825 (введено в дію з 01.05.2000р.) «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва» земельна ділянка по вул. Медова, 5 у м. Києві, площею 3191,80 кв. м. відноситься до економіко-планувальної зони 89, ставка податку –116,05, локальний коефіцієнт –1,00, функціональний коефіцієнт –2,5.

Згідно «Порядку проведення індексації грошової оцінки земель»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 коефіцієнт індексації в

2000 р. складав 1,13.

Листом від 15.01.2001 р. № 14-22-7/132 Державного комітету України по земельним ресурсам повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01.01.2001 р. індексовано на коефіцієнт 1,182.

Листом від 10.01.2002 р. № 14-22-6/186 Державного комітету України по земельним ресурсам повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01.01.2002 р. індексовано на коефіцієнт 1,02.

Листом від 23.01.2006 р. №14-22-7/114 Державного комітету України по земельним ресурсам повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01.01.2006 р. індексовано на коефіцієнт 1,035.

Таким чином, сума земельного податку складає :

- за 2004 рік: 3191,80 x 1,1605 x 2,5x 1,13 x 1,182 x 1,02= 12615,86 грн.;

- за 2005 рік: 3191,80 x 1,1605 x 2,5 x 1,13 x 1,182 x 1,02= 12615,86 грн.;

- за період з січня 2006 року по лютий 2006 року: (3191.80 х 1,1605 х 2,5 х 1,13 х 1,182 х 1,02 х 1.035) : 12 x 2 = 2176,24 грн., загалом сума земельного податку складає 27 407,96 грн. Суд відмовляє в задоволенні позову щодо нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі –14213 грн. 98 коп., оскільки нараховані податковим органом штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. визначено, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме необхідно стягнути з відповідача на користь державного бюджету 27407 грн. 96 коп.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Темп»(01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 8, кв. 62, код ЄДРПОУ 21593524) заборгованість у розмірі 27407 (двадцять сім тисяч чотириста сім) грн. 96 (дев’яносто шість) коп. на користь бюджету держави, р/р № 33218811700010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 13050100.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 05.03.2009 р.