Постанова № 3137789, 04.09.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04.09.2008 р. № 13/203

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г., розглянувши справу

за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Мрія-Авто»

до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.12.2007 року №0009312308/0, від 01.02.2008 року №0009312308/1, від 04.04.2008 року №0009312308/2

Суддя Степанюк А.Г.

Секретар судового засідання Федорова О.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.09.2008 року о 9 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Мрія-Авто»звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 07.12.2007 року №0009312308/0, від 01.02.2008 року №0009312308/1, від 04.04.2008 року №0009312308/2.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач на підставі акту перевірки від 29.11.2007 року прийняв 07.12.2007 року податкове повідомлення-рішення №0009312308/0, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 265557 грн. за платежем ПДВ. Вважає, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування та з порушенням норм матеріального права. Позивач включив до складу податкового кредиту суми податку, сплачені при придбанні легкових автомобілів (основних фондів підприємства) відповідно до Закону та не порушував п.п.7.4.2. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, придбані легкові автомобілі включенні до складу основних фондів та в подальшому використовувалися і використовуються в оподатковуваних операціях (здавання в оренду та надання послуг по перевезенню пасажирів та вантажів); автомобілі були придбані не для власного (службового) використання, а з метою надання послуг, які фактично здійснюють функції таксомоторів. Позивач оскаржив в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 07.12.2007 року за №0009312308/0, однак скарги було залишено без задоволення, а рішення без змін. У доповненнях до позовної заяви позивач звертає увагу суду на те, що 25.03.2005 року було внесено зміни до пп.7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування; даним Законом також встановлено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про державний бюджет на відповідний рік. А тому вважає, що зміни до п.7.4.2. вступили в силу з 01.01.2006 року, а не у 2005 році, коли здійснювалися оподатковувані операції, а тому оскаржувані повідомлення-рішення прийняті необгрунтовано.

У письмовому запереченні проти позову, а також повноважні представники відповідача у судовому засіданні повідомили, що проти позову заперечують. В обгрунтування свого заперечення вказують, що внаслідок проведеної ДПІ у Шевченківському районі м.Києва виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року, було встановлено, що позивач порушив пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 177038 грн. ЗАТ «Мрія-Авто»включило до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при придбанні легкових автомобілів, що включені до складу основних фондів підприємства на загальну суму 177038 грн.. Крім того в судовому засіданні представники відповідача наполягали, що зміни до пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»набрали чинності з моменту опублікування, а не з 01.01.2006 року, як зазначає представник позивача, та діяли на час проведення операцій у 2005 році. Важають, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог законодавства, а тому просили в задоволенні позову відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Закрите Акціонерне Товариство «Мрія-Авто»згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №009709, зареєстровано у Шевченківській районній у місті Києві державній адміністрації 27.02.1997 року, ідентифікаційний код 24723631.

Основними видами діяльності за КВЕД є оренда автомобілів, оптова торгівля автомобілями, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля автомобілями, що підтверджується довідкою №16594/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Позивач є платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №39005220 від 15.02.2002 року, з датою виникнення зобовязання:20.03.2002 року.

ДПІ у Шевченківському районі м.Києва проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року.

За результатами перевірки складено акт №4509/23-08/24723631 від 29.11.2007 року, в якому зазначено встановлені порушення ведення податкового обліку, зокрема пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 177038 грн. за 2005 рік.

На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення №0009312308/0 від 07.12.2007 року про визанчення суми податкового зобовязання за платежем ПДВ у розмірі 265557 грн. (за основним платежем 177038 грн. та 88519 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Позивач оскаржив дане повідомлення-рішення в адміністративному порядку та рішенням ДПІ у Шевченківскьому районі м.Києва №453/10/25-007 від 29.01.2008 року первинну скаргу голови правління «Мрія-Авто»Новікова А.М. від 13.12.2007 року залишено без задоволення, а повідомлення-рішення без змін.

Позивач звернувся до ДПА у м.Києві з повторною скаргою та рішенням №1083/10/25114 від 20.03.2008 року повторну скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Рішенням Державної податкової адміністрації №5058/6/25-0115 від 27.05.2008 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 07.12.2007 року №0009312308/0 (від 01.02.2008 року №0009312308/1) та рішення ДПА у м.Києві від 20.03.2008 року №1083/10/25-114, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу позивача без задоволенння.

Відповідно до пп. 7.4.2. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року з наступними змінами і доповненнями, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пункту 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Як зазначили сторони, 25.03.2005 року було прийнято Закон України «Про внесенння змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України», який було офіційно опубліковано 31.03.2005 року. Відповідно до його Прикінцевих положень, Закон набирає чинності з дня опублікування.

Позивач у квітні-вересні 2005 року придбав легкові автомобілі, які включив до складу основних фондів підприємства, а суму ПДВ у розмірі 177038 грн. включив до складу податкового кредиту.

Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що норма, передбачена пп.7.4.2. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»набрала чинності лише з 01.01.2006 року відповідно до 8 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», а не з часу опублікування, оскільки Закон України «Про внесенння змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України» було прийнято Верховною Радою України з дотриманням законодавчо визначеного порядку прийняття законів та самим Законом визначено час набрання чинності нормами, викладеними у ньому.

Таким чином, в період придбання позивачем легкових автомобілів, у квітні-вересні 2005 року діяла норма, передбачена пп.7.4.2. п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Крім того, суд критично ставиться до посилання позивача на наявність у нього права на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені у відповідних податкових періодах при придбанні легкових автомобілів, які включалися до складу основних фондів підприємства та використовувалися у оподатковуваних операціях, оскільки таке не передбачено законодавством.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач правомірно нарахував та визначив позивачу податкові зобовязання з урахуванням штрафних санкцій по сплаті ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 24, 71, 86, ст. 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя А.Степанюк