Постанова № 3137788, 11.08.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.08.2008 р. № 13/204

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г., розглянувши справу

за адміністративним позовом Приватного підприємства «Максимус»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

про визнання нечинним та скасування рішення №0000472303 від 28.01.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Суддя Степанюк А.Г.

Секретар судового засідання Федорова О.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.08.2008 рок о 12 год. 43 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ПП «Максимус»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м.Києва про визнання нечинним та скасування рішення №0000472303 від 28.01.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9914,15 грн., оскільки такі застосовані протиправно і незаконно.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач 24.01.2008 року провів перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності, про що складено акт б/н та вручено позивачу. При перевірці особами, що її проводили, було порушено нормативні акти: акт оформлено власноручно на ксерокопії номерного бланку органу податкової служби із застосуванням копіювального паперу в порушення п.1.8 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. У касовій книзі, яка ведеться позивачем, готівка, отримана 10.07.2008 року від здійснення господарської діяльності була повністю оприбуткована згідно прибуткового касового ордера №649 від 10.08.2007 року, а 13.08.2007 року вся виручка за три дні (з 10.08.2007 року по 12.08.2007 року) у сумі 6475 грн. була внесена на поточний рахунок позивача. А тому висновок осіб, що проводили перевірку, про неповне оприбуткування готівки в касі позивача 10.08.2007 року є помилковим. Крім того позивачу вручено копію акту без інформативних додатків: без розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, акт не був складений в електронному вигляді та не був зареєстрований в єдиному журналі реєстрації актів. Оскаржуване рішення винесено на підставі акту перевірки №26510031/2303 від 24.01.2008 року, який позивачу не предявлявся до ознайомлення, оскільки йому надано акт б/н, у якому вказано на порушення п.2.6 Гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та п.7.5 Г.7 Порядку реєстрації т ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, а в рішенні вказано, що було порушено п.2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». У заяві про зміну позовних вимог, звертає увагу суду на те, що відповідальність за виявлені порушення ведення операцій з готівкою необхідно застосовувати санкції, передбачені Законом. Просить визнати нечинним і скасувати рішення №0000472303 від 28.01.2008 року, прийняте ДПІ у Дарницькому районі м.Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9914,15 грн. до ПП «Максимус»за порушення п.2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

У письмовому запереченні проти позову, а також повноважний представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. В обгрунтування свого заперечення вказує, що внаслідок проведеної 24.01.2008 року ДПІ у Дарницькому районі м.Києва перевірки, було встановлено неоприбуткування (неповне оприбуткування) готівкових коштів (торгової виручки) в сумі 1982,83 грн., що надійшла до каси 10.08.2007 року, а саме за період з 10.08.2007 року по 24.01.2008 року не було здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходженьу книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку РРО (Z-звіту №1779), що є порушенням п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, за що передбачена відповідальність згідно Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Вважає, що Відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції за виявлене порушення, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

ПП «Максимус»зареєстроване у Дарницькій районній в місті Києвіержавній адміністрації 01.03.2001 року, ідентифікаційний код 31360793, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №1208981.

Видами діяльності за КВЕД згідно довідки №15695 з Єдиного державного реєстру ідприємств та організацій України є: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля фармацевтичними товарами; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом; роздрібна торгівля парфюмерією та косметичними товарами; роздрібна торгівля медичними та ортопедичними виробами.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м.Києва 24.01.2008 року було проведено перевірку щодо контролю а здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами ідприємницької діяльності.

За результатами перевірки складено акт про порушення, зокрема, п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі згаданого вище акту було винесено рішення про застосування передбачених абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»штрафних (фінансових) санкцій від 28.01.2008 року №0000472303, згідно якого до Позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 9914,15 коп. за виявлене порушення п.2.6 Положення «Про ведення ксових операцій у націоальній валюті України».

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до Наказу ДПА України від 10.08.2005 року №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»п.1.8. якого передбачено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен бути складений на паперовому носії і в електронному вигляді державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок. Титульний аркуш акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок. У разі необхідності використання у змісті акта скорочених назв і загальноприйнятих абревіатур при першому вживанні відповідне словосполучення наводиться повністю з одночасною вказівкою в дужках його скороченої назви або абревіатури, які будуть використовуватись далі в тексті. В акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

Як вбачається з матеріалів справи, акт, складений працівниками ДПІ у Дарницькому районі м.Києва без номера, зміст акту важко розбірливий, не придатний для прочитання.

В якості підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача у розмірі 9914,15 грн. за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, відповідач у спірному рішенні посилається на абзац 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Відповідно до ст.2 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Пункт 11 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України (саме законами України).

Згідно з ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Стаття 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф визначає як грошову суму, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами (саме законами), що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що законами України не встановлені фінансові (штрафні) санкції за за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки та право органів державної податкової служби на застосування фінансових (штрафних) санкцій за такі порушення правил здійснення господарської діяльності. Указ Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»не є законом України, відтак відповідач, як орган державної влади, не мав права застосовувати передбачені цим Указом і не передбачені законами України фінансові (штрафні) санкції.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняте відповідачем рішення, на підставі якого було нараховано штрафні (фінансові) санкції, є помилковим та такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва №0000472303 від 28.01.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9914,15 грн..

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Максимус»(адреса: м.Київ, вул.Декабристів, 12/37 код за ЄДРПОУ 31360793) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.Степанюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 15.08.2008 року.