Постанова № 31373412, 22.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 13990/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Савицької Н.В. та Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання - Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Державної податкової інспекції в м.Ужгороді Закарпатської обл. про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання із податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

26.10.2006р. позивач Комунальне підприємство /КП/ «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача Державної податкової інспекції /ДПІ/ в м.Ужгороді Закарпатської обл. № 0003431640/0/1655/15-0/03344326/10057 від 20.04.2006р., № 0003431640/1/2879/15-0/03344326/16803 від 23.06.2006р., № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006р. (Т.1, а.с.2-3).

Справа розглядалася судами неодноразово (Т.1, а.с.131-138, 163-166, 199-202).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. в задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено (Т.2, а.с.55-59).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (Т.2, а.с.64-66).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що судом не надано належної правової оцінки фактам зміни податковим органом визначеного платником податків цільового призначення сплачених коштів; в порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для розрахунку суми штрафів податковий орган використовував не дату сплати платником податків суми податкового боргу, а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих позивачем за інший період.

Також у розрахунку штрафних санкцій відображені платежі, які здійснювалися відповідно до постанови КМ України № 664 від 29.07.2005р., хоча відповідачем зазначені платежі зараховувалися у зовсім інші податкові зобов'язання.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань із податку на додану вартість /ПДВ/, через що податковим органом правомірно нараховані штрафні (фінансові) санкції.

За таких обставин позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до закону.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.04.2006р. відповідачем ДПІ в м.Ужгороді Закарпатської обл. проведена невиїзна документальна перевірка дотримання КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» встановлених законодавством граничних термінів сплати податків, зборів та інших платежів (ПДВ) за період IV квартал 2004 року - І квартал 2005 року, за наслідками якої складено Акт перевірки № 707/150 від 12.04.2006р. про результати проведення перевірки дотримання податкового законодавства (Т.1, а.с.6-9).

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0003431640/0/1655/15-0/03344326/10057 від 20.04.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 відсотків на загальну суму 430630 грн. 12 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з ПДВ (Т.1, а.с.10).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача на спірні податкові повідомлення-рішення були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0003431640/1/2879/15-0/03344326/16803 від 23.06.2006р., № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006р. на аналогічні суми (Т.1, а.с.11-12, 26-34).

При цьому, матеріалами справи стверджується, що в рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань по податковим деклараціям з ПДВ за липень-грудень 2004 року, січень-лютий 2005 року (включаючи уточнюючі документи), а також по податковому повідомленню-рішенню № 52527 від 20.08.2004р., відповідачем зараховувалися платежі, проведені в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань.

Згідно наданих письмових пояснень та представленого розрахунку податковим органом здійснено зарахування платежів позивача, проведених з 31.03.2005р. до 29.12.2005р. включно, в рахунок погашення зобов'язань по вищевказаним деклараціям та податковому повідомленню-рішенню (Т.2, а.с.14-15).

Відповідно до платіжних доручень перерахування грошових коштів проводилися позивачем в сплату ПДВ за поточними зобов'язаннями, однак такі зараховувалися відповідачем у погашення боргів за минулі періоди (Т.1, а.с.56-98).

Зокрема, в матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань за період 2004 рік, однак у представленому розрахунку щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій вказані платежі не фігурують.

Також після вказаних зарахувань відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання по ПДВ.

Приписами абз.1 пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Відповідно до абзацу другого пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 наведеного Закону якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Наслідком таких дій є зміна суми податкового боргу, погашеного платником податку. Податковий борг, що погашається платником податку, зменшується за рахунок того, що частина сплаченої платником суми замість погашення податкового боргу спрямовується на сплату пені, нарахованої на суму відповідного податкового боргу. Сума, яка спрямовується на погашення наявної у платника податків пені, розподіляється в автоматичному режимі за допомогою алгоритму, що визначає питому вагу такої пені у загальній сумі податкового боргу.

Зменшення ж суми погашеного платником податків податкового боргу призводить до збільшення пені, що нараховується у подальшому на залишок несплаченого податкового боргу.

Відповідно до п.4.1 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), погашення сум нарахованої пені здійснюється за рахунок джерел, визначених ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо погашення податкового боргу платників податків.

Таким чином, погашення пені, нарахованої на суму податкового боргу, відбувається у тому самому порядку, що й погашення податкового боргу, в тому числі шляхом примусового стягнення на активи платника податків, як це передбачено пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 вищевказаного Закону.

Виходячи з викладеного дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 цього Закону та п.3.8 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.

Відповідно до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, податковим органом безпідставно винесені рішення № 0003431640/0/1655/15-0/03344326/10057 від 20.04.2006р., № 0003431640/1/2879/15-0/03344326/16803 від 23.06.2006р., № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006р., про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 відсотків на загальну суму 430630 грн. 12 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання по ПДВ.

Вищевказані висновки про неправомірне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, колегія суддів вважає вирішальними для задоволення заявлених позовних вимог.

У зв'язку з наведеним решта доводів позивача (апелянта) є похідними від вищезазначених висновків, через що їх правова оцінка не матиме принципового значення для вирішення розглядуваного спору.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, належить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Ужгороді Закарпатської обл. № 0003431640/0/1655/15-0/03344326/10057 від 20.04.2006р., № 0003431640/1/2879/15-0/03344326/16803 від 23.06.2006р., № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006р., про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 відсотків на загальну суму 430630 грн. 12 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання по ПДВ.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» задоволити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» задоволити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Ужгороді Закарпатської обл. № 0003431640/0/1655/15-0/03344326/10057 від 20.04.2006р., № 0003431640/1/2879/15-0/03344326/16803 від 23.06.2006р., № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 від 10.08.2006р., про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 відсотків на загальну суму 430630 грн. 12 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Савицька

М.В.Костів