Рішення № 31369162, 21.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.13 Справа № 914/1507/13

За позовом: Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання «Тата», м. Запоріжжя

до: Приватного підприємства «ПАП-Сервіс», м. Львів

про: стягнення 19 672,12 грн. заборгованості за Договором поставки № 103 від 18.09.2012р.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники:

від позивача: Стащук О.М. (довіреність б/н від 16.05.2013 р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 21.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання «Тата» до Приватного підприємства «ПАП-Сервіс» про стягнення 19 672,12 грн. заборгованості за Договором поставки № 103 від 18.09.2012р.

Ухвалою суду від 18.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.05.2013 року.

20.05.2013 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву за вх.№17718/13 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 18 558,60 грн. основного боргу, 1 433,84 грн. пені, 37,12 грн. інфляційних втрат та 271,51 грн. 3 % річних. Суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені. В частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань суд розцінює заяву позивача як заяву про об'єднання позовних вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами, та об'єднує їх в спільному провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 103 від 18.09.2012р. та Додаткової угоди № 1 від 01.10.2012 року до Договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 20 301,07 грн., з яких: 18 558,60 грн. - основний борг, 1 433,84 грн. - пеня, 37,12 грн. - інфляційні нарахування, 271,51 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 18.04.2013 року виконав частково, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та поданій 20.05.2013 року через канцелярію суду заяві за вх.№17718/13 про збільшення позовних вимог.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 18.04.2013 року не виконав, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, причин неявки та невиконання не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

26.04.2013 року на адресу суду повернувся направлений 18.04.2013 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача (79035, м. Львів, вул. Жасминова, 5) поштовий конверт з копією ухвали суду від 18.04.2013 року про порушення провадження у справі з відміткою: «за зазначеною адресою немає». З долученого до матеріалів справи Витягу Серія АБ № 529597 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.04.2013 року вбачається, що місцезнаходженням ПП «ПАП-Сервіс» є: 79035, м. Львів, вул. Жасминова, 5. Відтак, суд виходить з того, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

18.09.2012 року між сторонами укладено договір поставки № 103 (Договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (позивач) зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві (відповідач), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити Товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначається Сторонами у видатковій накладній, що є невід'ємним додатком до цього Договору.

01.10.2012 року сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору № 130 від 18.09.2012 року, яка є його невід'ємною частиною.

На виконання вказаного Договору та Додаткової угоди до нього позивач поставив відповідачу чай в асортименті в кількості 1 630 шт. на загальну суму 18 558,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-2941 від 30.10.2012 року та квитанцією транспортної компанії про приймання вантажу № ЗП1-55676 від 01.11.2012 року.

Згідно п.1 Додаткової угоди № 1 від 01.10.2012 року пункт 3.2 Договору викладено в наступній редакції: «Розрахунок здійснюється наступним чином: Покупець сплачує товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки Постачальником, зафіксовано видатковими накладними».

Станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 130 від 18.09.2012 року становить 18 558,60 грн.

Пунктом 2 Додаткової угоди пункт 6.2 викладено в редакції: «У разі несвоєчасної оплати за поставлений Товар згідно пункту 3.2. даної додаткової угоди, Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченого вчасно Товару за кожний прострочений день. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань по оплаті».

Відповідно до наданого розрахунку пені позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1 113,52 грн.

Крім того, позивач зазначає, що 31.01.2013 року відповідачу направлена претензія-вимога відшкодувати завдані збитки, але відповіді на неї не отримано.

Дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з положеннями частин 1,2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Додатковою угодою до Договору сторонами встановлено, що покупець сплачує товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки постачальником, зафіксованого видатковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору та Додаткової угоди до нього позивач поставив відповідачу чай в асортименті в кількості 1 630 шт. на загальну суму 18 558,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-2941 від 30.10.2012 року та квитанцією транспортної компанії про приймання вантажу № ЗП1-55676 від 01.11.2012 року

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 301,07 грн., з яких: 18 558,60 грн. - основний борг, 1 433,84 грн. - пеня, 37,12 грн. - інфляційні нарахування, 271,51 грн. - 3 % річних.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав, проти задоволення позову не заперечив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1721,00 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст. 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ПАП-Сервіс» (79035, м. Львів, вул. Жасминова, 5; р/р 260076060239821 в ЛОФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 325015; код ЄДРПОУ 34814535) на користь Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання «Тата» (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 4; р/р 26006619938778 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012; код ЄДРПОУ 19264196) 18 558,60 грн. основного боргу за Договором поставки № 103 від 18.09.2012р., 1 433,84 грн. пені, 37,12 грн. інфляційних нарахувань, 271,51 грн. 3 % річних та 1721,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.05.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А