Постанова № 31368711, 20.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Справа № 5027/605/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:Хоменко Т.С., дов. б/н від 12.03.2013р.;від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:Волошина Ю.В., дов. б/н від 28.12.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013р.у справі господарського суду№5027/605/2012 Чернівецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Старкс"до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Агро"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт"провизнання недійсними договорів купівлі-продажуВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 18.10.2012р. (складене 23.10.2012р.) у справі №5027/605/2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013р. у справі №5027/605/2012 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним укладений 01.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Старкс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просило постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013р. скасувати, а рішення господарського суду Чернівецької області від 18.10.2012р. (складене 23.10.2012р.) у справі №5027/605/2012 - залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2013р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" про поновлення строку на подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 року у справі № 5027/605/2012, відновлено строк, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 20.05.2013р. з'явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт". Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Агро" уповноваженого представника - не направило. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" (покупець) укладено договір постачання №2208/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця вироби із жерсті загальною вартістю 412 500,00грн., а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вказаний товар.

Відповідно до п. 6.1 специфікації від 22.08.2011р. до зазначеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" зобов'язано сплатити 40% від повної вартості товару, що зазначена в замовленнях товару за двадцять календарних днів до дати поставки товару, та 60% від повної вартості - за 3 дня до відгрузки, шляхом перерахування на поточний банківський рахунок постачальника банківського безготівкового переказу.

26.08.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" на виконання умов договору перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" 40% від повної вартості товару, а саме 165 000,00грн. (що підтверджується копією платіжного доручення №830 від 26.08.2011р.).

31.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго" (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" (кредитор) укладено договір №11/0280 про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу), що виникає із договору постачання №2208/11 від 22.08.2011р.

01.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старкс" (новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" (кредитор) укладено договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України угода визнається недійсною у разі коли вона суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 521 даного Кодексу форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦК України.

Згідно зі ст. 513 Цивільного кодексу України правочин вчиняється у тій же формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, обов'язок якого переводиться на нового боржника.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що виходячи зі змісту договору про переведення боргу №11/0281/11/0063 від 01.11.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" була надана згода на переведення боргу, що підтверджується п. 1.3 зазначеного договору, у відповідності до якого згода кредитора на переведення боргу одержана.

Зазначений договір про переведення боргу від 01.11.2011р. укладено за згодою кредитора, форма договору (письмова) є аналогічною до форми за якою виникло основне зобов'язання.

Посилання апеляційного господарського суду, що акт звірки взаєморозрахунків або ж платіжне доручення не є підставою виникнення зобов'язання, судова колегія касаційної інстанції вважає помилковим, оскільки акт звірки взаємних розрахунків є, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, не лише доказом проведення та відображення сторонами певних господарських операцій (в даному випадку проведення часткової оплати), а й доказом на підтвердження наявності боргу в означеній сумі.

Обґрунтованими є висновки місцевого господарського суду, що борг (грошове зобов'язання) в сумі 165 000,00грн. (що підтверджується копією платіжного доручення №830 від 26.08.2011р.) виник в результаті порушення договірного зобов'язання по поставці та передачі у власність виробів із жерсті на виконання сторонами умов договору постачання №2208/11 від 22.08.2011р.

Апеляційна інстанція у своїй постанові також зазначила, що матеріали справи не містять доказів факту передачі товару, визначеного п. 3 Специфікації, у встановлений договором постачання №2208/11 від 22.08.2011р. строк, за який проведена попередня оплата.

Відповідно до ст.ст. 12, 15, 16 ЦК України особа здійснює свої цивільні права (у тому числі й право на захист цивільних прав та інтересів) вільно на власний розсуд. Саме цій особі належить право обрання способу судового захисту, визначення предмету та підстав позову.

Згідно з приписами ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заявник касаційної скарги обґрунтовано посилається на те, що позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовною заявою про визнання договору недійсним з підстав суперечності оскаржуваного договору законодавству України, а також інтересам держави, суспільства, його моральним засадам.

Задоволення же апеляційним господарським судом даного позову на підставі ч. 1 ст. 229 ЦК України в наслідок перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" під впливом помилки, оскільки помилявся щодо свої прав та обов'язків та природи договору, свідчить про зміну апеляційною інстанцією не лише правових, але й фактичних підстав заявленого позивачем позову, що не ґрунтується на приписах чинного процесуального законодавства щодо повноважень суду, суперечить змісту виключних прав позивача та не відповідає принципу змагальності господарського процесу.

Беручи до уваги вищевикладене, на відміну від апеляційної інстанції, місцевий господарський суд встановивши, що договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 від 01.11.2011р. відповідає вимогам чинного законодавства дійшов до вірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013р. у справі №5027/605/2012 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Чернівецької області від 18.10.2012р. (складене 23.10.2012р.) у справі №5027/605/2012 - залишенню без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати, пов'язані з поданням касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013р. у справі №5027/605/2012 - скасувати.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 18.10.2012р. (складене 23.10.2012р.) у справі №5027/605/2012 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" (09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 17, код ЄДРПОУ 37117493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" (99003, Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, вул. Комуністична, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 34464394) судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 802,90грн.

Господарському суду Чернівецької області доручити видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков