Постанова № 31367321, 15.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 922/581/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача: Блюми А.В. за довіреністю № 09/195-409 від 01.02.13 р.

відповідача: Соболенко А.Ю. за довіреністю б/н від 15.02.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1027Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2013 р. у справі № 922/581/13-г

за позовом ТДВ СК "Альфа-Гарант", м. Київ

до ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", м. Харків

про стягнення 31451,85 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 р. ТОВ СК "Альфа-Гарант" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" в порядку регресу шкоду в сумі 31451,85 грн. Судові витрати просило покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2013 р. по справі № 922/581/13-г (суддя Боброва Д.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що твердження суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності вини Роздобудько І.М. у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не відповідають дійсності, оскільки, на думку позивача, постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.10р. скасована у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, що, в свою чергу, є нереабілітуючою обставиною і не скасовує вини Роздобудько І.М. Крім того, апелянт зазначив, що місцевим господарським судом не прийнятий до уваги зміст висновку експерта від 29.03.2010 р., відповідно до якого дії водія Роздобудько І.М. не відповідали вимогам п. 16.11 і розділу 33 п. 2.1 ПДР України та знаходились з технічної точки зору у причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 13.05.2013 року.

Відповідач 26.04.2013 р. за вх. № 3621 надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, внаслідок чого воно має бути залишено без змін, а проти апеляційної скарги позивача заперечує, вважає, що викладені в ній доводи необґрунтовані та такі, що не базуються на чинних нормах матеріального та процесуального права, тому просить залишити її без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2013 року по справі № 922/581/13-г підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що в матеріалах справи не міститься документального підтвердження вини Роздобудько І.М., як одного з елементів доказування наявності шкоди.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009 року між Бараном Мироном Костянтиновичем (Страхувальник) та ТДВ СК "Альфа - Гарант" було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-VNZ/09-118-08762.

Згідно з умовами договору, позивач зобов'язується у випадку пошкодження забезпеченого автомобіля "SUBARU Impreza", д.н.з. АХ 5453 ВО, виплатити страхове відшкодування страхувальнику у розмірі фактичної матеріальної шкоди за вирахуванням франшизи.

30.12.2009 року приблизно о 09 год. 00 хв. на вул. Котлова в м. Харків, трапилась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів "SUBARU Impreza", д.н.з. АХ 5453 ВО, під керуванням страхувальника, та автомобіля "ЗИЛ", д.н.з. 1301ХИА, під керуванням Роздобудька І.М., що підтверджується заявою про факт ДТП (а.с. 15).

Водій Роздобудько І.М. під час ДТП виконував трудові обов'язки водія ПАТ «ХБФ», що підтверджено подорожнім листом № 459910 від 30.12.2009 р. та не заперечувалося відповідачем під час вирішення спору.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 1172 ЦК України, особою, що несе майнову відповідальність за шкоду, спричинену працівником, є ПАТ «ХБФ».

Згідно постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.2010 року Роздобудька І.М. було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 02.02.2009 р. постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.2010 року скасована, провадження по адміністративній справі припинено на підставі ст. п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із витіканням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

На підставі страхового акта №СТ/09/3685 платіжними дорученнями № 1013 від 16.04.10р. на суму 15000,00 грн.; №1058 від 20.04.10р. а суму 15000,00 грн.; №1158 від 27.04.10р. на суму 10000,00 грн.; № 3308 від 10.12.10р. на суму 10012,00 грн. позивачем було проведено виплату страхового відшкодування Барану М.К в розмірі 50012,85 грн., а також було проведено залік на суму 6399,00 грн., що зарахується в рахунок сплати чергових страхових платежів за договором страхування.

Як зазначає позивач, ТДВ СК "Альфа-Гарант" направляло ВАТ "НАСК "Оранта" заяву на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) 12.07.2012 року № 03/1609.

16.10.2012 року ТДВ СК "Альфа-Гарант" отримало від ВАТ "НАСК "Оранта" лист № 09-02-09/24320 від 05.10.2012 року яким повідомлялося, що Баран Мирон Костянтинович вже звертався до них з заявою про виплату страхового відшкодування та 24.03.2011 року йому було виплачено ліміт за полісом 24990,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що отримав право на стягнення з роботодавця винної особи (відповідача по справі) не компенсовану ТДВ СК "Альфа-Гарант" суму шкоди в розмірі 31451,85 грн., що і стало підставою для звернення з відповідною позовною заявою до суду.

Судова колегія, вирішуючи спір, опирається на такі приписи законодавства.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно приписів ч. 2,5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, загальні підстави звільнення особи від відповідальності за завдану шкоду, в тому числі відсутність вини завдавача шкоди, не застосовуються, якщо шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки. Цивільна відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від його вини.

Саме на особу, що спричинила шкоду, законом покладений обов'язок, довести, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що є єдиними обставинами для звільнення особи від цивільної відповідальності.

Жодних доказів існування однієї з двох підстав звільнення від цивільної відповідальності представник відповідача суду не надав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, відсутність доказів існування обставин, що виключають цивільну відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки (непереборна сила або умисел потерпілого) свідчать про хибність висновків місцевого господарського суду про відсутність підстав до покладення на відповідача цивільної відповідальності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на хибність висновків місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять доказів вини працівника відповідача у скоєнні ДТП.

Так, провадження у адміністративній справі припинено на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП). Дана обставина не є реабілітуючою і її застосування можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. В разі невинуватості особи в скоєнні ДТП провадження у адміністративній справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, висновки місцевого суду суперечать наявним у справі доказам - змісту висновку експерта від 29.03.2010 р., де зазначено, що дії водія Роздобудько І.М. не відповідали вимогам п. 16.11 і розділу 33 п. 2.1 ПДР України та знаходились з технічної точки зору у причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав покладення на відповідача цивільної відповідальності за спричинену шкоду.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналізуючи зазначені вище положення цивільного законодавства та обставини справи в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача виник обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2013 р. підлягає скасуванню, як таке що прийняте в порушення норм матеріального права та при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинами справи.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України, на користь позивача повинні бути відшкодовані всі витрати, які він поніс у даній справі, а саме витрати по оплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. п.3 ч.1 ст.104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТДВ СК "Альфа-Гарант", м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2013 р. у справі № 922/581/13-г - задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2013 р. у справі № 922/581/13-г - скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Стягнути з ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (61017, м. Харків, вул. Созівська, 8, код ЄДРПОУ 00377262) на користь ТДВ СК "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598, п/р 26508063794100 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) 31451,85 грн.

Стягнути з ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (61017, м. Харків, вул. Созівська, 8, код ЄДРПОУ 00377262) на користь ТДВ СК "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598, п/р 26508063794100 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) судовий збір за подання позову у розмірі 1609,50 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 15.05.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.