Постанова № 31335424, 17.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 5023/5715/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача: Шевченко Д.С. за довіреністю б/н від б/д

відповідача: Плужник О.О. за довіреністю № 159 від 22.04.13р.

ТОВ "Автоком": Шевцової Ю.В. за довіреністю б/н від 03.03.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ " Автоком" (вх. №1162 Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.13 у справі № 5023/5715/12

за позовом ТОВ "Торговий дім "КАМАЗ", м. Київ

до ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка", м. Харків

про розірвання договору та зобов'язання повернути товар

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2012 р. ТОВ "Торговий Дім КамАЗ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору купівлі-продажу №0035 від 27.04.12р., укладеного з відповідачем - ЗАТ Автоторгова Група "Спецтехніка", а також про зобов'язання відповідача повернути товар, що є предметом даного договору, а саме: автомобіль КАМАЗ-43114-019-15 № шасі XTC43114RC2406429, двигун №С2651790, мотивуючи позовні вимог порушенням з боку відповідача зобов'язань за вказаним договором щодо оплати поставленого товару.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав в повному обсязі та вважав їх законними та обґрунтованими. Пояснив, що спір було доведено до суду, оскільки на вимогу позивача не задовольнив та не повернув товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2013 р. по справі № 5023/5715/12 ( суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу №0035 від 27.04.12р., укладений між ТОВ "Торговий дім "Камаз" та ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" . Зобов'язано ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" повернути ТОВ "Торговий дім "Камаз" автомобіль КАМАЗ-43114-019-15 № шасі XTC43114RC2406429, двигун № С2651790. Стягнуто з ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" на користь ТОВ "Торговий дім "Камаз" 1073,00 грн. судового збору.

ТОВ "Автоком", яке не брало участі у справі, але вважає, що господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013 р. по справі № 5023/5715/12, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено того факту, що на автомобіль КАМАЗ-43114-019-15 № шасі XTC43114RC2406429, двигун №С2651790 постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Харківській області Пугач Н.В. від 24.04.2012 р. було накладено арешт та заборонено його відчуження, що, на думку апелянта, унеможливлює його повернення позивачу без припинення права власності та скасування обтяжень. В свою чергу,ТОВ «Автоком» зауважує, що є стягувачем за виконавчим провадженням № 32324533 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області № 58/73-10 від 30.06.2012 р. про стягнення з ЗАТ «АТГ «Спецтехніка» на користь ТОВ «Автоком» заборгованості в розмірі 9629067,64 грн., на час накладення арешту та заборони відчуження державним виконавцем автомобіль КАМАЗ належав на праві власності ЗАТ «АТГ «Спецтехніка», ТОВ «Автоком» мало обґрунтовані підстави вважати, що за рахунок автомобіля КАМАЗ буде забезпечено виконання судового рішення та наказу господарського суду Харківської області № 58/73-10 від 30.06.2010р. на значну суму, отже рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2013р. у справі № 5023/5715/12, знівельовано право ТОВ «Автоком» звернути стягнення на автомобіль КАМАЗ.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не застосовано норми чинного законодавства, які, на думку заявника апеляційної скарги, повинні бути застосовані, а саме, ст. ст. 334, 346, 653 ЦК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2013 р. апеляційну скаргу ТОВ «Автоком» прийнято до провадження, призначено до розгляду на 13.05.2013 р.

13.05.2013 р. за вх. № 3799 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Автоком», в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

13.05.2013 р. за вх. № 3802 позивач надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Автоком», в якому також проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін та апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Колегія суддів встановила наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.12р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №0035, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар - автомобіль КАМАЗ-43114-019-15 у кількості 1 шт., загальною вартістю 470050,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість.

Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8.

Строк поставки товару - три банківські дні з моменту підписання договору. Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту приймання-передачі товару, який є невід'ємною частиною цього договору та підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі.

Обов'язки продавця з поставки товару вважаються виконаними з моменту передачі товару Покупцеві та підписання відповідного акту приймання-передачі (п.2.1-2.4 договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав своє зобов'язання з передачі відповідачеві товару, що є предметом договору купівлі-продажу №0035 від 27.04.12р., що підтверджують акт приймання-передачі транспортного засобу від 28.04.12р. (арк..с.15), а також видаткова накладна №РНа-000030 від 28.04.12р. (арк.с.14), згідно яких представник ЗАТ "Автогоргова група "Спецтехніка" Белозьоров Ю.Ю. отримав КАМАЗ-43114-019-15 № шасі XTC43114RC2406429. Повноваження представника ЗАТ "Автогоргова група "Спецтехніка" Белозьорова Ю.Ю. підтверджуються довіреністю №106 від 27.04.12р. (арк.с.16).

Загальна вартість товару, визначеного в п.1.1 договору, становить 470050,00 грн. Покупець здійснює оплату вартості товару в розмірі 100% від загальної вартості товару протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару. Моментом здійснення оплати вважається факт зарахування грошових коштів на п/р або в касу продавця, що підтверджується банківською випискою або касовим чеком. (п.4.1-4.4 договору).

Однак, відповідач свого зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим позивачем було надіслано відповідачеві лист №590 від 14.08.12р. про розірвання договору та вимогою повернути товар, однак, відповіді на нього отримано не було.

Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на наступні положення законодавства.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами укладеного між позивачем та відповідачем договору, а саме п.п. 5.4 договору визначено, що у випадку відмови покупця від оплати або затримки оплати товару протягом терміну, вказаного в п.4.2. договору, продавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, а також вимагати відшкодування збитків та повернення реалізованого товару за рахунок коштів покупця на склад продавця.

Дана норма договору, як і договір в цілому не визнавалася недійсною, в силу чого підлягає виконанню і повинна створювати правові наслідки.

Більше того, положення даного пункту договору повністю відповідають приписам ч.4 ст. 694 ЦК України яка передбачає повернення неоплаченого товару продавцю на вимогу останнього. Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договорів поставки застосовуються норми, що регламентують угоди купівлі-продажу.

Посилання апелянта на те, що виникнення у відповідача права власності на автомобіль унеможливлюють його повернення продавцю, не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, така норма в діючому законодавстві відсутня.

Посилання апелянта на те, що повернення автомобіля суперечить змісту ч.4 ст. 653 ЦК України ґрунтуються на невірному тлумаченні змісту даної норми. Так, дана норма встановлює, що «Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом». В даному випадку колегією суддів достовірно встановлено, що правові наслідки у вигляді повернення товару прямо передбачені п. 5.4. договору сторін, тому положення ч.4 ст. 653 ЦК України не перешкоджають поверненню товару.

Заперечення апелянта щодо наявності судового арешту, накладеного на спірне авто, не стосуються суті спору, оскільки порядок виконання судових актів, як рішення про повернення товару, так і ухвали про накладення на нього арешту, вирішується державним виконавцем на стадії їх виконання відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» та інших законодавчих актів України і наявність такого арешту може перешкоджати виконанню рішення про повернення автомобіля, але не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про захист порушених прав позивача у даному спорі.

Також колегія суддів зауважує, що предметом дослідження даної справи є правомірність розірвання спірного договору та застосування правових наслідків такого розірвання, у вигляді повернення майна, переданого за договором. Підстави неможливості повернення майна прямо визначені нормами чинного законодавства, такі як його відсутність та пошкодження, однак, як вбачається з матеріалів справи, спірне майно наявне та не пошкоджене, відтак законні підстави для його неповернення відсутні, а знаходження майна під арештом за виконавчим провадженням у іншій справі не є передбаченою законом підставою для відмови у задоволенні вимог позивача щодо його повернення.

Окрім того, самостійною підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги є встановлена колегією суддів відсутність законного процесуального інтересу апелянта вимагати відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Камаз».

Так, апелянт не є стороною купівлі-продажу №0035 від 27.04.2012 р., його зацікавленість в наслідках вирішення даного спору ґрунтується виключно на бажанні апелянта залишити спірне авто у власності відповідача як майно, на яке можливе звернення стягнення для задоволення майнових вимог апелянта.

Однак, підставою отримання судового захисту відповідно до положень ст. 15 ЦК України є порушення, невизнання або оспорювання права або наявність інтересу, який не суперечить

загальним засадам цивільного законодавства.

Ані в поданих до суду зверненнях, ані в ході дачі пояснень колегії суддів представник апелянта не зазначив, яке право апелянта порушене внаслідок виконання сторонами своїх обов'язків за п. 4.2. договору; якою нормою закону таке право передбачене; яким чином відмова позивачу у задоволенні позову може поновити нібито порушене право апелянта, тощо.

Тому колегія суддів доходить до висновку про відсутність у апелянта порушеного права, яке підлягає судовому захисту.

Оцінюючи можливу наявність у апелянта охоронюваного законом інтересу, колегія суддів зазначає, що наявність грошових вимог, які підлягають задоволенню у порядку, передбаченому законом «Про виконавче провадження», не дають кредитору права вимагати невиконання укладених боржником угод і по своїй суті такий інтерес є протиправним. Задоволення такого бажання кредитора означатиме безпідставне обмеження цивільного обороту шляхом незаконної відмови продавцю в поверненні неоплаченого товару.

Саме тому колегія суддів доходить до висновку про те, що у справі відсутнє передбачене законом право або законний інтерес апелянта вимагати відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Камаз».

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013 р. у даній справі відсутні.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Автоком" на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013 р. у справі № 5023/5715/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013 р. у справі № 5023/5715/12залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.05.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.