Ухвала суду № 31365914, 14.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р. Справа № 876/3400/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Левицької Н. Г., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Саламахи О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року по справі №2а - 10729/12/1370 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Укрзахіденерго» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, -

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Укрзахіденерго» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби і просило: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби щодо призначення позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ «Укрзахіденерго», а також визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки від 30 серпня 2012 року №1444/22 - 20/37584902 протиправних та незаконних висновків щодо завищення ПрАТ «Укрзахіденерго» податкових зобов'язань за період із 01 січня 2012 року по 29 лютого 2012 року на загальну суму 526 385 гривень, а також завищення податкового кредиту на суму 526 061 гривня.

В подальшому, позивачем в порядку ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України подану заяву, згідно якої було викладено зміст позовних вимог з урахуванням збільшення їх розміру. Зокрема позивач пред'явив позовні вимоги, згідно яких просить визнати протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в актах перевірки: №1261/2210/37584902 від 31 липня 2012 року, №1444/22 - 20/37584902 від 30 серпня 2012 року, №1466/22 - 10/37584902 від 31 серпня 2012 року та №1801/22 - 10/37584902 від 19 вересня 2012 року протиправних та незаконних висновків щодо безтоварності господарських операцій ПрАТ «Укрзахіденерго» з визначеними в актах перевірки контрагентами, завищення валового доходу, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведених податковим органом перевірок з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за січень, лютий, квітень 2012 року, а також з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 15 березня по 31 грудня 2011 року, відповідач прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій із контрагентами, а саме: ПП «Контракт ЛВ», ПП «Галичторг» та ПП «Промекспо». Проте, висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, оскільки в ході перевірки проводилося автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів без урахування первинної бухгалтерської документації. На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість було надано податкові накладні, які були оформлені належним чином та у відповідності до вимог законодавства. На час здійснення господарських операцій сторони договорів були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними дії відповідача, які полягають у викладенні в актах перевірки: №1261/2210/37584902 від 31 липня 2012 року, №1444/22 - 20/37584902 від 30 серпня 2012 року, №1466/22 - 10/37584902 від 31 серпня 2012 року та №1801/22 - 10/37584902 від 19 вересня 2012 року протиправних та незаконних висновків щодо безтоварності господарських операцій ПрАТ «Укрзахіденерго» з ПП «Галичторг», ПП «Промекспо» та ПП «Контракт ЛВ», завищення валового доходу, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Державна податкова інспекції у Сихівському районі м. Львова не погодилася з такими висновками суду першої інстанції і подала до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, на обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що право податкового органу на проведення перевірки, складання акта перевірки та викладення в акті перевірки висновків є безпосереднім обов'язком, який реалізується з дотриманням встановленого законом порядку. В ході проведеної податковим органом перевірки, встановлено, що позивачем господарські операції з контрагентами фактично не здійснювалися, укладені договори не спричиняли реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. Оскільки позивач реально не отримував товарів та послуг, вони не могли бути реалізовані іншим суб'єктам господарювання. Згідно даних перевірок суб'єкта господарювання, який здійснював господарські операції із контрагентами позивача, зазначено про його відсутність за адресою. До перевірки не представлено первинних документів, які б підтверджували надання послуг по перевезенню вантажів, експедиційних послуг, а також місце доставки та проведення робіт по навантаженню - розвантаженню.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу, в судовому засіданні підтримала викладені у апеляційній скарзі доводи, вважає висновки суду безпідставними та необґрунтованими, а тому просить постанову суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Однак, докази, які свідчать про дотримання наведених норм Податкового кодексу України, в актах перевірки відсутні. Зміст актів перевірок ґрунтується лише на співставленні даних АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» без врахування первинної бухгалтерської документації. В основу перевірок покладено акти перевірок інших податкових органів, без урахування обставин, при яких їх було складено. Первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу, що свідчить про необґрунтованість таких дій та їх упередженість. Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, а також обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за періоди, за які проводилася перевірка, було надано первинні бухгалтерські документи: договори, накладні, акти, довіреності на отримання матеріальних цінностей, платіжні документи, та податкові накладні.

Зазначені обставини давали позивачу право відображати вказані господарські операції в податковому та бухгалтерському обліку, формувати валовий дохід, витрати, податкові зобов'язання, та включати суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що право платника податку на формування податкового кредиту та витрат Податковим кодексом України не ставиться в залежність в залежність від розміру статутного капіталу, відсутність ліквідного майна, офісних і складських приміщень, транспортних засобів, наявність кредиторської та дебіторської заборгованостей. Акти перевірок, не відповідають вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної пасткової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 та складені без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених позивачем, і ґрунтуються виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідачем проведено позапланові перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 15 березня по 31 грудня 2011 року, а також з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за січень - лютий та квітень 2012 року при здійсненні позивачем взаєморозрахунків із контрагентами ПП «Контракт ЛВ», ПП «Галичторг». За результатами перевірок були складені відповідні акти №1261/2210/37584902 від 31 липня 2012 року, №1444/22 - 20/37584902 від 30 серпня 2012 року, №1466/22 - 10/37584902 від 31 серпня 2012 року та №1801/22 - 10/37584902 від 19 вересня 2012 року. У вищевказаних актах податковим органом викладено висновки про здійснення позивачем протягом періоду із 01 квітня по 31 грудня 2011 року безтоварних операцій, які пройшли транзитом від ПП «Промекспо» та ПП «Галичторг», які в подальшому реалізовані покупцям, в результаті чого було занижено податок на прибуток, завищено податкові зобов'язання та податковий кредит. Також, згідно з актами перевірки, відповідач вважає, що позивачем допущено порушення п. п.14.1.36, 14.1.191 п. 14.1 п. 185 ст. 185 п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податкові зобов'язання на суму 526 385 гривень та порушення п. 198.3, п. 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 526 061 гривня за операціями із контрагентом ПП «Контракт ЛВ», які є безтоварними і проведені без намірів реального настання наслідків.

Крім цього, у зв'язку із відображенням безтоварних операцій із ПП «Контракт ЛВ» та ПП «Галичторг» у січні - лютому 2012 року позивачем завищено податкові зобов'язання на суму 4 258 088 гривень та завищено податковий кредит на суму 4 756 900 гривень 08 коп..

Також, як зазначає податковий орган, позивачем порушено: вимоги п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ст. 138 Податкового кодексу України і за квітень 2012 року завищено валовий дохід на суму 3 274 279 гривень та валові витрати на суму 3 272 038 гривень; вимоги п.185.1 ст. 185 п.187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України та завищено суму податкових зобов'язань на 654 855 гривень 76 коп., податкового кредиту на суму 654 408 гривень внаслідок відображення безтоварних операції із ПП «Галичторг».

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем були укладені договори із вказаними контрагентами на поставку товару та про надання послуг.

На підтвердження укладення договорів, їх виконання, оплату за товари та послуги позивачем були надані суду первинні бухгалтерські документи, а саме: договори купівлі - продажу та агентські договори; видаткові накладні постачальників на отримання позивачем товарно - матеріальних цінностей та на відпуск позивачем товарно - матеріальних цінностей покупцям; специфікації; акти здачі - приймання послуг Агента та звіти Агента про пошук постачальника; довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, виписки по рахунку та картки рахунку позивача, квитанції про оплату, а також належним чином складені та оформлені податкові накладні.

Тобто, позивачем на підтвердження товарності та реальності господарських операцій, а також обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за вказаний у актах перевірки періоди було надано первинні бухгалтерські документи.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення, наведеного у ст. 1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на встановлені судом обставини здійснення господарських операцій, первинні документи, що підтверджують реальний характер цих операцій, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що актами перевірок не підтверджено, що на момент здійснення господарських операції, будь - хто із сторін договорів не знаходився в Єдиному державному реєстрі. Господарські операції здійснювалися правоздатними юридичними особами та по своїй суті не суперечать інтересам держави. Встановлені відповідачем факти відсутності штатних працівників контрагентів за результатом аналізу податкової звітності не можуть слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Враховуючи відповідні положення ст. ст. 14, 198 Податкового кодексу України, законним і обґрунтованим є і висновок суду першої інстанції, що право платника податку на застосування податкового кредиту та витрат Податковим кодексом України не ставиться в залежність від розміру статутного капіталу, відсутність ліквідного майна, офісних і складських приміщень, транспортних засобів, наявність кредиторської та дебіторської заборгованостей.

З моменту отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та правомірності формування податкових зобов'язань надано податкові накладні, які не мали недоліків і складені відповідно до чинного на момент їх складання законодавства. Зазначені обставини давали право позивачу сформувати податкові зобов'язання та податковий кредит за визначений в акті перевірки період.

Таким чином, фактичні обставини, з якими закон пов'язує право платника на застосування податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Докази вчинення позивачем та його контрагентами узгоджених умисних дій, позбавлених ділової цілі і спрямованих на штучне створення умов для завищення податкового кредиту з податку на додану вартість відповідачем при розгляді справи не представлені. Наведені податковим органом доводи не дозволяють стверджувати про недобросовісність платника податків, оскільки висновки податкового органу засновані на припущеннях і не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що право податкового органу на проведення перевірки, складання акту та викладення у акті перевірки висновків є безпосередній обов'язком, який реалізується з дотриманням встановленого законом порядку, а відтак і рішення суду першої інстанції щодо визнання права на оскарження висновків перевірки є незаконним. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими доводами апеляційної скарги та зазначає наступне.

Позивач у адміністративному позові зазначає, що неправомірні висновки, зазначені в актах перевірки, порушують його права та інтереси, створюють невизначеність у господарських правовідносинах за участю контрагентів, операції з якими відповідач вважає безтоварними, що змусило його звернутися до суду. Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних, а також прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійснення ними владних управлінських функцій. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які дії суб'єктів владних повноважень, крім випадків встановлення законом іншого порядку судового провадження.

В зв'язку з тим, що за господарськими операціями з ПП «Галичторг», ПП «Промекспо» та ПП «Контракт ЛВ» позивачем було сформовано валові доходи та витрати, а також податковий кредит з податку на додану вартість, твердження податкового органу про їх безтоварність і відповідно про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту, викладене у актах у вигляді висновків, порушують права позивача і відповідно можуть бути самостійним предметом захисту в адміністративному судочинстві.

Дії податкового органу щодо викладу в акті перевірки висновків врегульовані Податковим кодексом України та відповідним наказом Державної податкової адміністрації України, а недотримання податковим органом при проведенні перевірки та викладенні висновків цих вимог може бути предметом розгляду в адміністративному судочинстві.

За наслідками перевірки відповідачем податкові повідомлення - рішення не виносилися, тому позивач може захистити свої права та інтереси у спосіб оскарження дій суб'єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Із змісту та обсягу пред'явлених і підтриманих позивачем позовних вимог вбачається, що між сторонами є публічно - правовий спір щодо правомірності дій органу державної податкової служби під час оформлення результатів перевірок та відображення їх в актах. Позивач вважає свої інтереси порушеними і бажає їх захистити. Вирішення спору не віднесено законом до юрисдикції інших судів, а тому справа належить до юрисдикції адміністративного суду і повинна розглядатися по суті.

Також, колегія суддів апеляційного суду вважає достатньо обґрунтованим висновок суду першої інстанції про невідповідність актів перевірок, які є предметом даного спору, вимогам Наказу Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року за №984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» і які також складені без об'єктивного аналізу господарських операцій, здійснених позивачем, та ґрунтуються виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій. Зокрема, відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом і висновки перевірок формуються у відповідності до п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, який визначає підстави для викладення податковим органом під час проведення перевірок висновків.

Проте, як свідчить зміст актів перевірки, податковим органом ці вимоги не виконано.

Доказів неможливості ведення позивачем господарської діяльності діяльності податковим органом не представлено, а з урахуванням реального характеру господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами, колегія суддів вважає, що і в подальшому господарські взаємовідносини позивача із покупцями (отримувачами) були спрямовані на настання реальних наслідків.

При цьому, підприємство не несе відповідальність за дії своїх контрагентів, які не виконують обов'язків по сплаті податків чи допускають у своїй діяльності інші порушення податкового законодавства, наявність таких фактів не тягне за собою негативних наслідків для цього підприємства, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит при виконання вимого закону при йому формуванні та наявності у нього документального підтвердження його розміру.

Згідно із ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті вказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обставини, які свідчать про правомірність вчинення дій щодо викладу в актах перевірки висновків про безтоварність господарських операцій ПрАТ «Укрзахіденерго» з ПП «Галичторг», ПП «Промекспо» та ПП «Контракт ЛВ», завищення валового доходу, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту.

В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків та з урахуванням вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняв постанову, яка в повній мірі гарантує дотримання і захист прав та інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року по справі № 2а - 10729/12/1370 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Укрзахіденерго» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Н. Г. Левицька

Я. С. Попко