Ухвала суду № 31360745, 17.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 року Справа № 148202/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Костів М.В.

судді Запотічний І.І.

розглянувши письмовому провадженні у м.Львові апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційної організації №9 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року у справі №2а-1490/12/0970 за позовом Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську до Житлово-експлуатаційної організації №9 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 31.05.2012 року звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Житлово-експлуатаційної організації №9 про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі - 219060, 92 грн. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07. 2012 року позов задоволено повністю, постановлено стягнути з житлово-експлуатаційної організації в дохід бюджету податковий борг в сумі 219060 (двісті дев'ятнадцять тисяч шістдесят) гривень 92 копійки, з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих платника та за рахунок готівки.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його а в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає постанову суду такою, що прийнята із порушенням норм права.

Апеляційну скаргу обгрунтовує покликаннями на неповне з'ясування судом усіх обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що позивач, всупереч вимогам податкового законодавства, не надсилав податкових вимог про погашення податкового боргу, а отже не дотримався передбаченої законом процедури стягнення податкового боргу.

Тому з врахуванням наведеного, просить апеляційну скаргу задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття не інформував, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.1. ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як передбачено п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін виходячи з наступного.

Позивач звернувся з адміністративним позовом до житлово-експлуатаційної організації № 9 про стягнення податкового боргу в сумі 219060,92 грн.

Позов мотивовано тим, що станом на дату подання позову за відповідачем обліковується податковий борг по податку на додану вартість, податку на прибуток та з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в загальній сумі 219060,92 грн.

Судом встановлено, що Житлово-експлуатаційна організація № 9 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є юридичною особою та взята на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків. Дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.6 -7).

В судовому засіданні встановлено, що податковий борг, який підлягає стягненню з відповідача складає 219060, 92 грн.

Так, по податку на додану вартість допущено заборгованість в сумі 216000,15 грн, яка складається з наступних зобов'язань: податкова декларація №9003997334 від 17.06.2011 року в сумі 19380,00 грн.; податкова декларація №9006768886 від 17.08.2011 року в сумі 19472,00 грн.; податкова декларація №9007719876 від 19.09.2011 року в сумі 22759,00 грн.; податкова декларація №9008671746 від 17.10.2011 року в сумі 18293,00 грн.; податкова декларація №9011162915 від 16.11.2011 року в сумі 18262,00 грн.; податкова декларація №9012403824 від 16.12.2011 року в сумі 36130,00 грн.; податкова декларація №9014097695 від 20.01.2012 року в сумі 24624,00 грн.; податкова декларація №9005441189 від 15.02.2012 року в сумі 34468,00 грн.

Також, до відповідача податковим повідомленням - рішенням № 582381502 від 29.11.2011року застосовані штрафні санкції в сумі 9203,22 грн., які нараховані за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання згідно акту перевірки № 1026/15-2/19400216 від 10.11.2011 року.

Встановлено, що відповідачем не сплачено пеню в сумі 13408, 93 грн., наявність якої підтверджується картками особового рахунку платника, розрахунком пені та довідкою позивача.

Щодо заборгованості по податку на прибуток, то сума боргу становить 367,92 грн. пені, яка нарахована в картці особового рахунку платника та підтверджується розрахунком пені та довідкою позивача.

Відповідачем допущено заборгованість з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в сумі 2692,85 грн., яка виникла на підставі поданих декларацій, а саме: декларація №9000132571 від 28.01.2011 року за травень-грудень 2011 року в сумі 2142,66 грн. та декларація №9001686590 від 26.01.2012року за січень 2012 року в сумі 267,83 грн. До відповідача податковим повідомленням - рішенням №0006281503 від 22.11.2011 року застосовані штрафні санкції в сумі 282,36 грн., які нараховані за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання згідно акту перевірки № 11088/15-03 від 22.11.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з нижченаведеного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 5.4.1 Кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 57.1 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 59.1 Кодексу передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності до ст. 17 вказаного Закону податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Також, відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2 статті 286 цього Кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надані така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивачем надіслано боржнику податкові вимоги про необхідність сплати суми заборгованості.

Вказана заборгованість також підтверджується довідкою про борг розрахунком пені (а.с. 71), карткою особового рахунку платника.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в загальній сумі 219060,92 грн. відповідачем узгоджена, проте в добровільному порядку несплачена, що тягне за собою несплату коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта стосовно невірного застосування норм статті 95 Податкового кодексу України, так як наведені вище твердження цілком їх спростовують.

За таких обставин вбачається порушення відповідачем вимог законодавства стосовно не сплати узгодженого податкового боргу. Суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задоволив позов відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог, в загальній сумі 219060,92 грн.

З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Житлово-експлуатаційної організації №9 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року у справі №2а-1490/12/0970 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Костів М.В.

Запотічний І.І.