Ухвала суду № 3136517, 05.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“05” червня 2008р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г. Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2005р.

у справі № 6/114

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікеро-горілчаний завод»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікеро-горілчаний завод» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскаржені ним податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем з порушенням норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2005 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення №0000032620/0 від 20.01.2005 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, в липні 2005 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя оскаржила його в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у встановленому на той час Господарським процесуальним кодексом України порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2005 року в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Після набрання чинності з 01.09.2005 року Кодексом адміністративного судочинства України ухвалою Вищого господарського суду України від 02.11.2005 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя разом з матеріалами справи передано для вирішення Вищому адміністративному суду України.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в січні 2005 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікеро-горілчаний завод» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з придбання та продажу електронно-обчислювальних машин марки ЕС-1046 за період березень-квітень 2001 року.

За результатами проведеної скаржником вказаної вище перевірки відповідачем 18.01.2005 року складено відповідний Акт № 4-Д/26-20/00375527.

Під час проведеної Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя зазначеної вище перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем зменшено відємне значення чистої суми податкових зобовязань з податку на додану вартість за березень 2001 року на суму 3062602 грн. та занижено податок на додану вартість за березень 2001 року у сумі 1087398 грн.

На підставі вказаного Акту податковим органом 20.01.2005 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000032620/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1087398 грн.; №0000042620/0, яким платнику податку зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3062602 грн.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2004 року (справа №5/3/239(02) Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікеро-горілчаний завод» визнано банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобовязань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюється судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідація припинення діяльності субєкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. А частиною 1 ст. 4 цього Закону встановлено, що ліквідація банкрута є однією з судових процедур.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з правомірністю висновків суду першої інстанції відносно того, що в період ліквідаційної процедури субєкта підприємницької діяльності здійснюються заходи лише по задоволенню вже визнаних судом вимог кредиторів в межах справи про банкрутство.

Відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податкових орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація булла надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. п. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобовязання, не було подано та судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобовязання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що випадки, визначені приписами п.п. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 названого Закону, не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки податкова декларація платником податку була подана за той період, коли виникли податкові зобовязання та судом не було встановлено скоєння злочину посадовими особами позивача на час винесення спірного повідомлення-рішення. До того ж кримінальна справа відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький лікеро-горілчаний завод», порушена в 2001 році, до суду на той час не передавалась, і по суті судом не розглядалась.

Таким чином, беручи до уваги те, що фінансово-господарські операції з придбання та продажу електронно-обчислювальних машин марки ЕС-1046 здійснювались позивачем у період березень-квітень 2001 року, а податковим органом визначено йому податкове зобовязання з податку на додану вартість тільки в січні 2005 року, тобто з пропуском встановленого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строку, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000032620/0 від 20.01.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1087398 грн.

Суд касаційної інстанції не погоджується з викладеними в касаційній скарзі доводами відповідача відносно того, що податковий орган в результаті часткового погашення позивачем суми бюджетного відшкодування не визначав йому суму податкового зобовязання, а фактично зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ, з огляду на таке.

По-перше, як вказано в податковому повідомленні-рішенні №0000032620/0 від 20.01.2005 року позивачу визначено суму саме податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, а не зменшено суму бюджетного відшкодування.

По-друге, як вбачається з вказаного податкового повідомлення-рішення воно прийнято податковим органом відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень рішень платникам податків за формою «Р».

Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджених Наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253 (далі Порядок), у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобовязання, складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 2 за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма «Р») та за формою згідно з додатком 6 про завищення суми бюджетного відшкодування (форма «В»).

Тобто, в даному випадку податковим органом податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу суми податкового зобовязання складено відповідно до Порядку саме за формою «Р», а не за формою «В» про завищення суми бюджетного відшкодування, що підтверджує висновки місцевого господарського суду саме про визначення податкового зобовязання платнику податку.

Також, 20.01.2005 року податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000042620/0, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 3062602 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що податковий орган правомірно в даному випадку зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3062602 грн., оскільки приписи п. п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не містять заборони на зменшення суми бюджетного відшкодування після закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Отже, місцевим господарськими судами обґрунтовано відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000042620/0 від 20.01.2005 року, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 3062602 грн.

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових рішень.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обовязки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Проте, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя касаційну скаргу подано до Вищого господарського суду України 01.07.2005 року, тобто до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 108 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) Вищий господарський суд України переглядає за касаційної скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Виходячи із системного аналізу приписів ст. 108 ГПК України та ст. ст. 210, 211 КАС України, судова колегія вважає, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на судове рішення місцевого суду, яка подана до Вищого господарського суду України до набрання чинності КАС України, може бути розглянута Вищим адміністративним судом України без перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 211, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2005 року у справі № 6/114 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий (підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Ф.А. Каліушко