Ухвала суду № 3136508, 16.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№  К-22109/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«16» жовтня 2008 р.         Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                                             Ланченко Л.В.

                                                           Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі:  Меньшиковій О.Я.

за участю представників:

позивача: Скрипник В.Б.

відповідача - 1: Думяк В.О., Шелест В.П., Кудла О.Й.

відповідача-2: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2006 року

у справі  № А-6/16

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Високий перевал ІФ»

до                               1. Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

                                    2.Територіального відділення державного казначейства в Долинському районі Івано-Франківській області 

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості

В С Т А Н О В И В :

            В лютому 2006р. ТзОВ «Високий перевал ІФ» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області та Територіального відділення державного казначейства в Долинському районі Івано-Франківській області  про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 251430 грн., нарахованих на суму бюджетної заборгованості відсотків у розмірі 2388,33 грн., а також  про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 01.02.2006р. № 0000012350/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що в нього виникло право на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2005р., просив відшкодувати суму ПДВ, заявлену до відшкодування та відсотки, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.02.2006р. №0000012350/0, оскільки воно не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач- 1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що виключення,  встановлене пп. 7.7.11 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, стосується лише осіб, які були зареєстровані як  платники ПДВ більше 12 календарних місяців, але обсяги оподатковуваних операцій яких були меншими ніж суми бюджетного відшкодування у випадку нарахування податкового кредиту  такою особою внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.   

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2006р., позовні вимоги ТзОВ «Високий перевал ІФ» задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.02.2006р. №0000012350/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Високий перевал ІФ» бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 251403 грн. Стягнуто з Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області на користь позивача 2599,03 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, достягнуто з ТзОВ «Високий перевал ІФ» у дохід Державного бюджету України 85 грн.  державного мита. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Долинська об’єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В ході касаційного розгляду представники відповідача - 1 (скаржника) підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, та просили її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Представники відповідача-2 у судове засідання не з’явилися.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

            Як встановлено судами попередніх інстанцій, в січні 2006 року Долинською об’єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області  проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість  ТзОВ «Високий перевал ІФ» за період з 01.11.2005р. по 30.11.2005р.

За результатами проведеної Долинською об’єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області перевірки 31.01.2006р.  складено відповідний Акт № 15/235/33450946.

За даними вказаного Акта перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушенняпозивачем п.п. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.  Оскільки ТзОВ «Високий перевал ІФ» зареєстровано як платник податку на додану вартість менше 12 календарних місяців та не проводило діяльність упродовж останніх 12 календарних місяців, що призвело до завищення по декларації за листопад 2005р. суми ПДВ, заявленої до відшкодування на 251 403 грн.

На підставі вказаного Акту 01.02.2006р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ  у розмірі 251403 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Доводи скаржника щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування згідно з пп. 7.7.11 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що дана правова норма містить виключення стосовно осіб, право на нарахування податкового кредиту у яких виникло внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.  

Як було правомірно встановлено судами першої та апеляційної  інстанцій, право на податковий кредит виникло у позивача саме у зв’язку з придбанням за договорами купівлі-продажу від 03.10.2005  основних фондів (цілісного майнового комплексу – бази відпочинку «Високий перевал ІФ») у приватного підприємця Мельника В.Й. вартістю 1520000 грн.(у тому числі ПДВ у розмірі  253333 грн.).

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з підпунктом 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору визначається відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту. А підпунктом 3 пункту 3 названих положень передбачено, що розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.

Судами попередніх інстанцій було помилково застосовані положення ст.ст. 87, 94, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим.

З огляду на викладене, ухвалені в справі судові рішення підлягають зміні в частини розміру стягнутого державного мита та витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

            Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ :

            Касаційну скаргу Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській областізадовольнити частково.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2006р. у справі № А-6/16 змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

            «Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області від 01.02.2006р. №0000012350/0 про зменшення ТзОВ «Високий перевал ІФ» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 251403 грн. визнати недійсним.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Високий перевал ІФ» (77563, Івано-Франківська область, Долинський район, село Вишків, вул. Томинових 141-А, код ЄДРПОУ 33450946) бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 251403 грн. і 1703 грн. 40 коп. державного мита.

В решті позову відмовити.».

            В іншій частині ухвалені в даній справі судові рішення залишити без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена   з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.               

(підпис)

Нечитайло О.М.                

(підпис)

Сергейчук О.А.

(підпис)

Степашко О.І.

  З оригіналом згідно

  Відповідальний секретар                                               В.Б. Ликова