Ухвала суду № 3136352, 21.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                              К/скарга №К-8998/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2009    Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Карася О.В.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Степашка О.І.

при секретарі:             Остапенку Д.О.

за участю представників:

позивача: Суліменка А.А.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва

на постанову Господарського суду  Миколаївської  області від 07.12.2006  та постанову Одеського  апеляційного господарського суду від 22.03.2007

у справі№6/496-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сага»

до  Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва

про зобов’язання вчинити дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2006, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2007, позовні вимоги ТОВ «Сага» задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва  №0000692310/1  від 13.10.2006. Зобов’язано ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва  надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету ТОВ «Сага» 14416 грн. і 42364,63 грн.

У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоювідповідача,  у якій  ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм  матеріального та процесуального права.

Позивач  заперечень  на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції проти задоволення касаційної скарги заперечив.

Відповідач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку із заявленим позивачем бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість за березень 2006 у розмірі 24807 грн. та за квітень 2006 у розмірі 45648 грн. ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень та квітень 2006 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2006 року ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва складено довідку №956-23-31946701 від 29.06.2006, якою відповідач підтвердив суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за березень 2006 року у сумі 8545,22грн. і дійшов висновку щодо неможливості підтвердження суми ПДВ за вказаний період у розмірі 16261,78грн.

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006 року ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва складено акт перевірки №1029-23-31946701 від 03.08.2006, якою відповідач підтвердив суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за квітень 2006 року у сумі 336,38 грн. і дійшов висновку щодо неможливості підтвердження ПДВ за вказаний період у розмірі 42924,62 грн., а також виявлено завищення  позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на суму 1741 грн.

Висновки податкового органу в наведених вище    довідці та акті перевірки стосовно неможливості підтвердження всіх сум ПДВ, заявлених позивачем до відшкодування у березні і квітні 2006 року вмотивовані тим, що податковим органом не отримані відповіді по ланцюгу постачання   за   господарськими   операціями,   які   стали   підставою   для формування податкового кредиту у відповідний звітний період.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду га сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)         бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)        залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Судами попередніх інстанцій встановлено, що суми, включені позивачем до складу податкового кредиту у березні та квітні 2006 року підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, даний факт не заперечується відповідачем. На користь цього висновку свідчить і додатково наданий відповідачем суду апеляційної інстанції акт планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004. по 20.09.2006 №389-23-31946701 від 22.02.2007, який підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій за якими контрагентами позивача були виписані податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит у березні та квітні 2006 року.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, висновки судів про відсутність у відповідача підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні сум ПДВ, визначених у відповідності з приписами наведених вище норм, є правильними.

Враховуючи наявність колізії правових норм, зокрема існування двох частин сьомихст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», які допускають неоднозначне трактування прав та обов’язків  податкових органів, судами правильно застосовано приписи пп.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та прийнято рішення на користь платника податків.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені статтями 225-229  Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -            

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва залишити без задоволення,  а постанову Господарського суду  Миколаївської  області від 07.12.2006  та постанову Одеського  апеляційного господарського суду від 22.03.2007  - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                              Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                         О.В.Карась

                                                                                                            О.М.Нечитайло                                                                                                          

                                                                                                            Н.Г.Пилипчук

                                                                                                            О.І.Степашко