Ухвала суду № 3136519, 06.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№  К-7532/06                                                                      

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“06” листопада 2008р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                  Брайка А.І.

                        Пилипчук Н.Г.

Сергейчука А.О.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Полтаві на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.05.2005 року та постанову  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2005 року

у справі  № 3/72

за позовом               Приватного підприємства «Зерноюкрейн»

до                               Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

            У березні 2005 рокуПриватне підприємство «Зерноюкрейн» (далі – ПП «Зерноюкрейн» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі – ДПІ у м. Полтаві) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 31.08.2004р.                        №  0000362600/2.

            В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неправомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення та визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 207735, 00 грн.

            Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.05.2005 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2005 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000362600/2 від 31.08.2004 року, за яким приватному підприємству «Зерноюкрейн» визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 207735 грн., в тому числі основний платіж – 138490 грн. та штрафна (фінансова) санкція – 69245, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ДПІ у м. Полтавіоскаржила їх в касаційному порядку.

            В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи,  колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

            Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами позапланової документальної перевірки приватного підприємства «Зерноюкрейн» за період з 01.07.2000р. по 01.01.2004р. було складено Акт від 23.04.2004р.                         № 3/31034951/35-30-006 (далі – Акт перевірки).

            За даними вказаного Акта перевірки позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат в І кварталі 2001р. вартість послуг зі страхування в сумі 16421,4 тис. грн.  

            На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362600/0/0 від 26.03.2004р., яким позивачу донарахований податок на прибуток в cyмі4 926 400 грн. та штраф в сумі 4 926 400 грн.

            За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до ДПА у Полтавській області воно було скасовано в частині нарахування податку на прибуток в сумі 4 787 910 грн. та штрафу в cyмi4 857 155 грн. Стосовно нарахування податку на прибуток в cyмi138 490 грн. та штрафу в розмipi69 245 грн. податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві залишено без змін.

         При цьому податок на прибуток в cyмi138 490 грн. з урахуванням показників податкової декларації донараховано позивачу за результатами виконання ПП «Зерноюкрейн» iстраховою компанією «ЛЕММА» договору страхування № 06/8972 від 01.02.2001 р.

            Відповідно до вказаного договору був застрахований ризик неповернення позивачем кредиту, отриманого ним в Акціонерному комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 2 від 02.11.2000р.

            Відповідно дост.6 даного договору строк його дії встановлений з 01.02.2001р. до 31.12.2001р.

            Страхова премія, що сплачена страхувальником (ПП «Зерноюкрейн») за цим договором, склала 977 490 грн. У відповідності до ст. 3 договору позивач мав право обирати спосіб сплати страхової премії: або шляхом перерахування на банківський рахунок страховика грошовими коштами, або шляхом передачі векселя.

            Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання ПП «Зерноюкрейн» по сплаті страхової премії фактично виконано шляхом видачі  6 січня та 14 березня 2001 року двох простих векселів номінальною вартістю 10 246 566 грн. та                   6 174 851 грн., якими сплачувались страхові премії за відповідними договорами страхування, що були укладені між тими ж сторонами.

            За результатами зазначеної господарської операції приватне підприємство «Зерноюкрейн» вінесло у 1 кварталі 2001 року до валових витрат суму страхової премії в pозміpi977 490 грн.

             У свою чергу, в касаційній скарзі скаржник вказує на те, що під час проведення перевірки докази фактичного повернення кредиту, який є предметом страхування, раніше зазначеного строку (до 01.11.2001р.) платником не надавались.

            Проте суд касаційної інстанції не може погодитись з даними доводами податкового органу  з огляду на те, що вони спростовуються наступним.

            Відповідно до п.п. 5.4.6. п. 5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94 –ВР страхувальники мають право внести до складу валових витрат витрати зі страхування кредитних ризиків. Пунктом 11.2.1. ст. 11 цього ж Закону встановлено правило, у віповідності до якого датою збільшення валових витрат виробництва (oбiгy) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товapiв (poбіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт, послуг - дата фактичного отримання платником податку  результатів   робіт, послуг.

            При цьому стаття 18 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996р. № 85/96-ВР дозволяє сторонам договору вільно визначати початок перебігу строку для договору страхування та не містить умов щодо обов’язкового попереднього здійснення страхувальником сплати страхових платежів для отримання послуги зі страхування.

         Тобто, після набрання чинності договором страхування № 06/8972 від 01.02.2001 р., страхувальник отримав послугу зі страхування, оскільки з моменту набрання чинності договором ризик страхувальника щодо неповернення кредиту був застрахований, у страховика виникло зобов’язання при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування. Саме з моменту виникнення такого зобов’язання у страховика послуга по страхуванню буде вважатися наданою з огляду на норми Закону України «Про страхування».

            Крім того, висновки податкового органу спростовуються даними наявного в матеріалах справ листа Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» № 06-55 від 02.02.2005р., віповідно до якого кредит, отриманий позичальником - ПП «Зерноюкрейн» за договором № 2 від 02.11.2000р. (що є предметом страхування за договором № 06/8972 від 01.02.2001р.) був повернутий позичальником банку у повному обсязі 12.07.2001 року. Таким чином, договір страхування № 06/8972 від 01.02.2001 р. припинив свою дію саме 12.07.2001 року, а не в 4-у кварталі 2001 року, як про це стверджує відповідач у касаційній скарзі.

            Таким чином, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених з дотриманням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого та апеляційного господарських судів підлягають залишенню без змін.

            Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві   залишити без задоволення, а  рішення Господарського суду Полтавської області від 19.05.2005 року та постанову  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2005 року - без змін.

­­­­­­­­­­­­­Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Брайко А.І.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.  

(підпис)

Сергейчук О.А.

(підпис)

Степашко О.І.

  З оригіналом згідно

  Відповідальний секретар                                               В.Б. Ликова

Відповідальний секретар                                                              Ф.А. Каліушко