Ухвала суду № 3136296, 14.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                              К/скарга №К-32418/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2009    Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Брайка А.І.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Степашка О.І.

при секретарі:             Остапенку Д.О.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Гукової О.Г., Ліфіренко Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія»

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2006

у справі№10/516-04

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія»

до Шосткінської міжрайонної  державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

 ТОВ «Конвалія» подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Шосткінської ОДПІ №1127 від 15.09.2003 про донарахування податку на прибуток в сумі 47700 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19080 грн.

Постановою Господарського суду Сумської області від 01.06.2006 позов задоволено. Визнано недійсним податкового повідомлення-рішення Шосткінської ОДПІ №1127 від 15.09.2003.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 скасовано постанову  Господарського суду Сумської області від 01.06.2006 та прийнято нове рішення, яким ТОВ «Конвалія» в позові відмовлено.

У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюпозивача,  у якій  ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування норм  матеріального права за неповного з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні скарги відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Позивач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем було проведено комплексну документальну перевірку дотримання позивачем податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 по 30.06.2003, за результатами якої було складено акт №737-259/23-127/14024122 від 11.09.2003.

Перевіркою було встановлено, що позивачем в 3 та 4 кварталах 2002 року товари, які отримані відповідно до накладних виписаних у вересні та грудні 2002 року, оприбутковані в жовтні 2002 року та січні 2003 року. У зв'язку з цим було невірно визначено залишки товарів на початок та кінець відповідних кварталів і невірно визначено приріст (убуток) товарних запасів в 3-4 кварталі 2002 року, 1 кварталі 2003 року, 1-му півріччі 2003 року, що призвело до завищення валових витрат та заниження податку на прибуток в сумі 47700 грн. Також встановлено, що в вересні 2002 року позивачем перераховано передоплату в сумі 252920,90 грн., в т.ч. ПДВ – 42153,48 грн. за залізничний транспорт в кількості 26 шт. платіжним дорученням №233 від 27.09.2002 на рахунок ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків ДПА у Сумській області», в 3 кварталі 2002 року до складу валових витрат включено передоплату в сумі 210767,42 грн. та до складу податкового кредиту в 3 квартал 2002 року віднесено ПДВ в сумі 42153,48 грн. відповідно до податкової накладної № 408 від 27.09.2002.

Позивачем при перевірці не надано документів, які б свідчили про факт отримання товару в жовтні 2002 року та січні 2003 року, але ПДВ в сумі 42153,48 грн., включено до податкового кредиту у вересні 2002 року згідно податкової накладної №408 від 27.09.2002  на суму 252920,90 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 42153,48 грн.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №1127 від 15.09.2009.

Зазначене повідомлення-рішення за результатами оскарження в адміністративному порядку залишено без змін.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  платник податку веде обік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми   валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що  податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів підлягають витрати на придбання яких включаються до валових і не підлягають амортизації.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту  5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.

Правила ведення податкового обліку визначені у статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.09.2002 на Українській товарній біржі  між позивачем та Державним підприємством «Управління по експлуатації адмінбудинків державних податкових органів  у Сумській області» було укладено біржовий договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Конвалія» придбано 26 одиниць залізничного транспорту, згідно додатку №1 до договору від 27.09.2002, на суму 252920,90 грн. Термін оплати цистерн був встановлений 27.09.2002, а поставки - після оплати, самовивозом з території ВАТ АК «Свема».

27.09.2002     позивач здійснив оплату в сумі 252920,90 грн. платіжним дорученням №233 на розрахунковий рахунок ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків  державних податкових органів  у Сумській області».

Господарський суд Сумської області, задовольняючи позов,  дійшов висновку, що датою поставки залізничних вагонів слід вважати 13.10.2003, оскільки, враховуючи специфіку  роботи ВАТ АК «Свема», вивіз товарно-матеріальних цінностей з території якого здійснюється на підставі наказів-перепусток встановленої форми, саме у цей день дозволено вивезення товару за межі території стратегічного об’єкту в кількості 21 шт. залізничних цистерн.

Крім того, рішенням Господарського суду Сумської області від 25.08.2004 у справі №8/39, яке набрало законної сили,  з ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів у Сумській області» стягнута на користь позивача вартість відсутніх 5 цистерн у сумі 110300 грн., що спростовує передачу позивачу за договором купівлі-продажу 26 одиниць залізничного транспорту.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що факт отримання  позивачем, через його представника Бродець С.В. за дорученням, від ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів у Сумській області» товару за договором купівлі-продажу від 27.09.2002 підтверджується накладною №175 від 30.09.2002, яка є первинним документом у розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

01.10.2002 між позивачем та ВАТ «АК «Свема» укладено договір зберігання №1, за яким позивач передав, а ВАТ «АК «Свема» прийняло на зберігання 32 одиниці залізничного транспорту зі строком зберігання до 31.10.2002 та з оплатою в розмірі 238,06 грн. за одиницю. Оплата за договором зберігання в сумі 7618 грн. підтверджується податковою накладною №22682 від 30.10.2002.

З огляду на викладене, судова колегія вважає висновки суду апеляційної інстанції, що накази-перепустки №254 та №258 за якими 13.10.2003 позивачем було отримано від ВАТ «АК «Свема» 21 одиницю залізничного транспорту, видані в межах договору зберігання, і не підтверджують дату передачі товару від ДП «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів у Сумській області» позивачу. На користь таких висновків свідчить і той факт, що витрати по оплаті вартості зберігання залізничного транспорту ніс позивач.

Оскільки  залізничний транспорт придбавався позивачем з метою подальшого перепродажу іншим особам, витрати на їх придбання  не підлягають амортизації, а відносяться на валові витрати.

Зазначені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення,  рішення суду апеляційної інстанції прийнято за повного з’ясування обставин справи та їх належної правової оцінки з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                              Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                                            О.М.Нечитайло                                                                                                          

                                                                                                            Н.Г.Пилипчук

                                                                                                             О.І.Степашко