Ухвала суду № 3136264, 21.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                              К/скарга №К-26767/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2009    Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                             Карася О.В.

                                        Нечитайла О.М.

                                        Пилипчук Н.Г.

                                        Степашка О.І.

при секретарі:             Остапенку Д.О.

за участю представників:

позивача: Максимчук І.Т.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову   Господарського суду Харківської області від 23.03.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006

у справі№АС-27/74-06

за позовомЗакритого акціонерного товариства Українсько-Російська страхова компанія «ВАРТА»

до  Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                                                       ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду Харківської області від 23.03.2006, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006, позовні вимоги ЗАТ Українсько-Російська страхова компанія «Варта» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова   від 14.11.2005 №0000632360/0, від 09.12.2005 №0000712360/1, від 08.02.2006 №0000632360/2.

У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоювідповідача,  у якій  ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм  матеріального права.

Позивач  у запереченнях  на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Відповідач, представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 по 30.09.2005 №2461/22-0/14080209 від 03.11.2005. Згідно яких до складу валових витрат товариство в порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносило та відображало у Декларації про доходи (прибуток) страховика суми витрат, не пов'язаних зі страхуванням, зокрема, комісійної винагороди торговцю цінними паперами, у тому числі за 2003 рік у розмірі 300 грн., за 2004 рік - у розмірі 550 грн., а також зберігання  та переказ цінних паперів, у тому числі за 2003 рік: - у розмірі 157, 77 грн., за 2004 рік у розмірі 1633,14 грн. та за 9 місяців 2005 року - у розмірі 270 грн. При цьому, АТ СК «ВАРТА» не отримувало у періоді, що перевірявся, доходів від операцій з цінними паперами. Отримуючи пасивні доходи від страхової діяльності у вигляді відсотків, отриманих від банку за користування коштами, розміщеними на депозитних рахунках, та коштами, розміщеними на розрахункових рахунках, до складу валових витрат відносило витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності, які розраховано пропорційно питомій вазі отриманих пасивних доходів.

Порядок оподаткування операцій особливого виду встановлено уст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Основним видом діяльності позивача є страхова діяльність.

Згідно з підпунктом 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції із змінами, внесеними Законами від 01.07.2004 та 25.03.2005, якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1. цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 ст.10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

У підпункті 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції із змінами, внесеними Законами від 01.07.2004 та 25.03.2005, визначається, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Зміст підпунктів 7.2.1. та 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції, що була чинною під час спірних правовідносин до внесення змін згідно із Законами від 01.07.2004 та 25.03.2005, в частині визначення порядку оподаткування доходів інших, ніж вищевказані доходи за договорами страхування та перестрахування, не змінився.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій, що позивач, отримуючи доходи інші, ніж страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами страхування, перестрахування, у тому числі доходи у вигляді відсотків за користування коштами, розміщеними на депозитних рахунках та розрахункових рахунках, вправі зменшувати такі доходи на валові витрати, визначені згідно зі ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням обмеження, встановленого підпунктом 7.2.3. п.7.2. ст.7 цього Закону, є правильними.

Щодо віднесення  позивачем  до складу валових витрат витрат у вигляді комісійної винагороди торговцю цінними паперами, витрат на зберігання та переказ цінних паперів, то такі витрати передбачені підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та не підпадають під обмеження встановлені підпунктом 7.2.3. п.7.2. ст.7 цього Закону.

Відповідно до розділу 3 Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика при заповненні рядка 4 Додатку К1 до декларації складається розрахунок валових витрат (відомості КЗ), у якому вказуються валові витрати, пов'язані з отриманням доходів з інших джерел, сума валових внесків. У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір витрат, пов'язаних з отриманням доходів від страхової діяльності та окремо з інших джерел, такий розмір (частка) визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням), у загальній сумі валового доходу страховика.

Стаття 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка передбачає загальний порядок визначення прибутку, що є об'єктом оподаткування, та ст.5 цього Закону, що передбачає перелік витрат, які включаються до складу валових витрат, не пов'язують віднесення витрат до складу валових витрат певного звітного періоду за умови, що у такому звітному періоді були одержані доходи, для отримання яких понесені такі витрати.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем вірно визначено склад валових витрат при визначенні об’єкта оподаткування за доходами, іншими, ніж визначено у підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування  податкового зобов’язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені статтями 225-229  Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

         Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову   Господарського суду Харківської області від 23.03.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                   Головуючий                                                      Л.В.Ланченко

                   Судді                                                                 О.В.Карась

                                                                                              О.М.Нечитайло                                                                                                                                  

                                                                                              Н.Г.Пилипчук             

                                                                                              О.І.Степашко