Ухвала суду № 3136197, 20.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-17689/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2009   Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Маринчак Н.Є.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 20.01.09 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуТОВ «Ірен» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 у справі № А-6/277 господарського суду Івано-Франківської області за позовом ТОВ «Ірен» до ДПІ в Рогатинському районі про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ірен» звернулось до суду з позовом до ДПІ в Рогатинському районі про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2007 у справі № А-6/277 позовні вимоги задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №0000222301/0 від 24.03.06 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 2925459 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 585092 грн. всього - 3510551 грн.; податкове повідомлення-рішення відповідача №0000212301/0 від 24.03.06 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 2340067грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1170184 грн. всього - 3510251грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 у справі №А-6/277, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що актом перевірки від 15.03.2005 №19231/32990332 «Про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Ірен» за період з 01.06.04 по 31.12.05» зафіксовано порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР), в наслідок чого завищено валові витрати в 3 кварталі 2005 на суму 11701834 грн. та занижено до сплати податок на прибуток в сумі 2925459 грн., п.п.7.4.1, 7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого останнім завищено податковий кредит в вересні 2005 на суму 2340366,7 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Рогатинському районі 24.03.06 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000222301/0, яким згідно п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-ІІІ), п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону №283/97-ВР визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 3520511 грн., з них 2933759 грн. - основний платіж, 586752 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

№0000212301/0, яким згідно п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, ст.17 Закону №2181-ІІІ, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 3539951 грн., а саме 2359967 грн. - основний платіж, 1179984 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки представниками податкового органу встановлено, що ТОВ «Ірен» (замовник) уклало з ТОВ ТД «Украгроцентр» (виконавець) договір про надання маркетингових (посередницьких) послуг №28/05-04  від 28.05.04 та додаткову угоду №1 до цього договору від 14.06.04 на загальну суму 14042200 грн.

У відповідності до умов договору ТОВ ТД «Украгроцентр» в особі директора Качали В.І. складено акт виконаних робіт, який 12.04.04 підписаний також і директором ТОВ «Ірен» Андрейцівим І.П., згідно якого виконавець маркетингових послуг надав замовнику таких послуг «продукт дослідження»: маркетинг-аналіз на 67 аркушах.

Розрахунки за отримані послуги ТОВ «Ірен» провело шляхом передачі ТОВ ТД "Украгроцентр" власного простого векселя №703364204439 номінальною вартістю 14042200 грн., про що складено акт прийому-передачі векселів, а ТОВ ТД "Украгроцентр" в свою чергу виписало позивачу податкову накладну №12/06 від 12.06.2004 на суму 14042200 грн., в тому числі податок на додану вартість 2340366 грн.

Проте, в акті перевірки зазначено, що позивач відобразив по бухгалтерському та податковому обліку маркетингові послуги, отримані в червні 2004 року на суму 14042200грн. лише у 3 кварталі 2005, а представлені до перевірки документи, зокрема договір про надання маркетингових послуг №28/05-04 від 28.05.04 та акт виконаних робіт від 12.06.2004, стосовно отримання маркетингових послуг від ТОВ ТД "Украгроцентр" не містять інформації про фактично понесені витрати виконавцем на здійснення маркетингових послуг, детального опису досліджень, технології збору які б містили механізм результатів досліджень, комунікацій з ринком товару на митній території України протягом 2004 року та іншої аналітичної інформації, що підтверджувала б факт здійснення маркетингових досліджень та вартість проведених робіт в значно короткий термін.

Таким чином, податковий орган стверджує про безпідставність віднесення позивачем відповідних сум понесених ним витрат по оплаті маркетингових послуг до складу валових витрат та до податкового кредиту спірного податкового періоду, та порушення вимог п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону №283/97-ВР та п.п.7.4.1, 7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що відповідач, діючи в межах наданих йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ повноважень, правомірно визначив позивачу суми податкових зобов’язань та нарахував штрафні (фінансові) санкції, зазначені в оскаржуваних податкових повідомленнях – рішеннях, з огляду на таке.

Як встановлено судами, в результаті оскарження позивачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень до ДПІ у Рогатинському районі та ДПА в Івано-Франківській області податковим органом призначено позапланову документальну перевірку з питань достовірності віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум отриманих маркетингових послуг у вересні 2005 року, за наслідками якої складено довідку №6/231/32990332 від 26.05.2006, якою встановлено, що при проведенні позапланової перевірки 15.03.2005 працівникам відповідача не було надано для дослідження документів бухгалтерського обліку (додаткової угоди №1 до договору №28/05-04 від 14.06.04, акту виконаних робіт, маркетингу-аналізу, виконаного ТОВ ТД «Украгроцентр»), тому в акті перевірки №19231/32990332 від 15.03.2005 фінансово-господарські операції позивача відображено не в повному обсязі та встановлено вищевказані правопорушення.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

До складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону).

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються (п.4.8 ст.4 Закону №168/97-ВР).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що датою фактичного отримання позивачем маркетингових послуг є дата підписання акту виконаних робіт – 12.04.2004, ТОВ ТД «Украгроцентр» ліквідовано 14.07.2004 за рішенням власника, тому твердження позивача про те, що повний комплект документів був йому наданий у вересні 2005 року не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до п.п.5.2.6, 5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді, а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Як встановлено апеляційним господарським судом, обставин для застосування п.п.5.2.6 та 5.2.7 названого Закону не виявлено, що підтверджує неправомірність включення позивачем у вересні 2005р. до податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості маркетингових послуг.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду, що позивачем не доведено факту використання наданих йому маркетингових послуг у власній господарській діяльності

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ТОВ «Ірен» задоволенню не підлягає, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 у справі № А-6/277– залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ТОВ «Ірен»  залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 у справі № А-6/277 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваН.Є. Маринчак А.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар