Ухвала суду № 3136192, 28.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                              К/скарга №К-16648/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2009    Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука  О.А.

                                       Степашка О.І.

при секретарі:             Остапенку Д.О.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Тістечка Ю.Я.

прокурора:Зарудяної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства «Мар’ян»

на  постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2007

у справі  №5/1594-12/323А

за позовом Приватного підприємства «Мар’ян»

до  Державної податкової інспекції  у Жовківському районі Львівської області

за участю Прокуратури Львівської області

про скасування  податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду Львівської області від 18.12.2006 позов ПП «Мар’ян» задоволено повністю, скасовано  податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському  районі Львівської області №37/23-0/2/1043/23889401 від  04.07.2006, яким донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 673355 грн. та 336678 грн.  штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Львівського  апеляційного господарського суду від 18.06.2007 постанову Господарського суду Львівської області від 18.12.2006 скасовано. В позові відмовлено.

У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюпозивача,  у якій  ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування норм  матеріального права.

Відповідач у  запереченнях  на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення,  рішення суду апеляційної інстанції  – без змін.

Позивач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну перевірку з питань дотримання позивачем  податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 по 31.03.2005, за результатами якої 26.01.2006 складено акт №6/23-0/23889401.

Перевіркою зафіксовано порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження бази оподаткування на суму 3366775,00 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 673355,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №37/23-0/1043/23889401 від 06.02.2006, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1346710 грн., з яких 673355 грн. - основний платіж та 673355 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного узгодження, прийнято податкове повідомлення-рішення  №37/23-0/2/1043/23889401 від 04.07.2006, яким позивачу  визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 1010033,00 грн., з яких 673355,00 грн. - основний платіж та 336678,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п.п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2006 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 26.02.1999 №271 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» (далі - Порядок).

Згідно з зазначеним Порядком, дія пп.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Визначення сільськогосподарського товаровиробника наведено в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» згідно якого - це фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Згідно Інструкції по обліку молодняка тварин, птиці і тварин на відгодівлі в сільськогосподарських підприємствах, затвердженої наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15.01.1997  №7, відповідно до п.1.1 якої - до складу молодняка тварин, птиці і тварин на відгодівлі включають поголів'я, вирощене у власному господарстві та придбане на стороні, а саме: молодняк всіх видів з моменту одержання приплоду до переводу в основне стадо чи вибуття, тварини на відгодівлі, а також поголів'я основного стада птиці, кролів та звірів.

Відповідно до п.1.2 зазначеної Інструкції не включають до складу молодняка тварин, птиці і тварин на відгодівлі поголів'я основного стада продуктивної худоби (корови і бугаї молочного і м'ясного напрямку; свиноматки без тих, що перевіряються, кнурі; конематки і жеребці; вівцематки, барани-плідники та валухи, кози та козли) та робочої худоби (коні, воли тощо).

Суд апеляційної інстанції встановивши, що позивачем придбавались уже дорослі коні вагою від 300-700 кг, з метою подальшого перепродажу  після короткотривалої відгодівлі,дійшов вірного висновку, що позивач не займався їх вирощуванням. Результатом відгодівлі тварин є набута різниця у вазі, тобто приріст ваги, який як продукт власного виробництва становить менше 50 відсотків загальної суми валового доходу позивача, а, отже, застосування пільги передбаченої п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені статтями 225-229  Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції  немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Приватного підприємства «Мар’ян» залишити без задоволення, а  постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2007  - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                              Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                         О.М.Нечитайло                                                                                                                                                                                                                   

                                                                                                            Н.Г.Пилипчук

                                                                                                            О.А.Сергейчук

                                                                                                             О.І.Степашко