Ухвала суду № 3136187, 22.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-33794/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2009 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та заступника прокурора Дніпропетровської області

на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського судувід 04.10.2006

у справі№ 23/76 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомДержавної податкової адміністрації у Дніпропетровській області

до 1. закритого акціонерного товариства «Павлоградхліб»

2. товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок ДПЗ»

за участю прокуратури Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору та стягнення 1289995,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006 р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 р., в задоволенні позову ДПА у Дніпропетровській області до ЗАТ «Павлоградхліб» та ТОВ «Торговий будинок ДПЗ» про визнання недійсним на підставі ст. 207 Господарського кодексу України / ГК України / договору комісії від 28.04.2004 р., як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та про застосування до відповідачів встановлених ст. 208 цього Кодексу наслідків визнання господарського зобовязання недійсним із стягненням в доход держави із ЗАТ «Павлоградхліб» 1287795,10 грн., а з ТОВ «Торговий будинок ДПЗ» - 2200,00 грн., отриманих за вказаним договором.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на відповідність умов спірного договору щодо ціни продажу переданого ЗАТ «Павлоградхліб» / комітент / на комісію ТОВ «Торговий будинок ДПЗ» / комісіонер / товару /труби нержавіючі/ статтям 189, 190 ГК України, статтям 7, 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та на недоведеність в судовому процесі факту укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В касаційних скаргах ДПА у Дніпропетровській області та заступник прокурора Дніпропетровської області просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій статей 215, 216 Цивільного кодексу України / ЦК України /, статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», пункту 3 частини 1 ст. 7, частин 1, 3 статті 49 КАС України.

Заперечуючи проти касаційних скарг, ЗАТ «Павлоградхліб» просить відмовити в їх задоволенні, вважаючи скарги безпідставними.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до частини 1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що прямо передбачено частиною 2 цієї статті.

Як встановлено частиною 2 ст. 215 ЦК України, нікчемність правочину означає, що його недійсність встановлена законом і що визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. А відтак розгляду в суді підлягає спір про застосування наслідків, передбачених законом в разі укладення такого правочину.

Відповідно до частини 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Передбачені цією нормою санкції мають конфіскаційний характер, знаходяться за межами цивільно-правового регулювання, можуть бути застосовані до сторони правочину судом за вимогою відповідного органу державної влади, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування можливе з дотриманням вимог статті 250 ГК України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору комісії № 012/01 від 28.04.2004 ЗАТ «Павлоградхліб» / комітент / передав ТОВ «Торговий будинок ДПЗ» / комісіонер / для реалізації на експорт товари, що належать комітенту, а саме труби нержавіючі в кількості 297.500 погонних метрів загальною вартістю 1288611,90 грн., або 241820,28 доларів США по курсу НБУ на 28.04.2004.

Згідно акту прийому-передачі від 28.04.2004 базис приймання товару на комісію склад ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» в м. Дніпропетровську.

На виконання договору комісії 18.05.2004 комісіонер уклав з компанією «RSN& F.LLC» / резидент США / зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 14/05, а 07.06.2004 перерахував комітенту виручку від продажу товару в сумі 1287795,10 грн. платіжними дорученнями №№ 22, 23 від 07.06.2004.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зазначений договір комісії не суперечить актам цивільного законодавства, а у сторін договору відсутній умисел на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Проте такий висновок не відповідає правильному застосуванню частини 1 ст. 207 ГК України та частини 1 ст. 228 ЦК України.

В судовому процесі встановлено, що труби нержавіючі, які були передані на комісію згідно договору комісії № 012/01 від 28.04.2004, ЗАТ «Павлоградхліб» придбав у ТОВ «Дельта-Ойл» на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2004, накладної № 404-28/2 від 28.04.2004 та податкової накладної № 19і від 28.04.2004 за 1532542,00 грн., в тому числі ПДВ 255423,77 грн. на умовах поставки товару зі складу ЗАТ «Завод нестандартного обладнання». Оплата за товар здійснена ЗАТ «Павлоградхліб» шляхом перерахування грошових коштів в зазначеній сумі на банківський рахунок продавця 7, 11 та 14 червня 2004 року / т.1, а.с.33 /.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» операцію за наслідками цієї господарської операції з придбання товару у ЗАТ «Павлоградхліб» виникло право в податковому обліку з податку на прибуток за І півріччя 2004 року зменшити суму скоригованого валового доходу на 1277118,33 грн., як на суму валових витрат у звязку з придбанням товару, а в податковому обліку з податку на додану вартість за квітень 2004 року збільшити суму податкового кредиту на 255423,77 грн.

По операції ж з продажу товару на експорт у ЗАТ «Павлоградхліб» виник обовязок збільшити валовий дохід в податковому обліку за І півріччя 2004 року на 1287795,10 грн. / врахуванням витрат на оплату послуг комісіонера /; податкові ж зобовязання з податку на додану вартість підлягають визначенню за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, за підсумком операцій з придбання та продажу товару у ЗАТ «Павлоградхліб» фактично виникло податкових зобовязань на суму 10676,77 грн., а отримано податкову вигоду у вигляді права на податковий кредит з ПДВ на суму 255423,77 грн., що стало можливим внаслідок продажу товару в одному і тому ж звітному податковому періоді за ціною, яка нижче ціни придбання на 243930,01 грн. і яка була визначена умовами договору комісії від 28.04.2004р.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання /підприємцями/ з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику / ст. 44 ГК України /. Це означає, що здійснення господарських операцій субєктом підприємницької діяльності передбачає досягнення певної ділової мети, економічної вигоди. При цьому презумується отримання вигоди у сфері господарювання, а відтак отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності.

Передаюча товару на комісію за ціною, що значно нижче ціни, за яку товар було куплено в цей же день, з дорученням продажу товару на експорт свідчить про намір ЗАТ «Павлоградхліб» при укладені договору комісії на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ, зменшення своїх податкових зобовязань та отримання відшкодування з державного бюджету, тобто договір укладався з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Оскільки ТОВ «Торговий будинок ДПЗ», як комісіонер, зобовязаний був виконати договір комісії на визначених ним умовах, а в судовому процесі не було встановлено обставин, які б свідчили про обізнаність комісіонера з даними бухгалтерського чи податкового обліку комітента щодо відтворення операції з придбання товару / дата, ціна придбання /, а також про його обізнаність щодо діяльності компанії «RSN& F.LLC» / імпортера товару згідно вантажної митної декларації /, підстав для висновку, що при укладені договору комісії це товариство діяло із зазначеною метою, не вбачається.

Про укладення та виконання відповідачами договору комісії від 28.04.2004 податковому органу стало відомо в ході проведення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Павлоградхліб», за результатами якої складено акт від 16.12.2004 № 193/26-31381106 / т.1. а.с.33 /. З позовом, за яким порушено провадження у даній справі, ДПА у Дніпропетровській області звернулась до суду 30.03.2006.

З огляду на це та відповідно до припису ст. 250 ГК України до ЗАТ «Павлоградхліб» не можуть бути застосовані передбачені частиною 1 ст. 208 цього Кодексу наслідки укладення договору комісії від 28.04.2004 з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. А відтак в позові про стягнення в доход держави із ЗАТ «Павлоградхліб» 1287795,10 грн., отриманих за вказаним договором комісії, слід відмовити з наведених вище підстав.

Провадження ж у справі в частині вимог про визнання договору недійсним підлягає закриттю відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України та на підставі пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним договору комісії від 24.08.2004, укладеного між закритим акціонерним товариством «Павлоградхліб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок ДПЗ». Провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Маринчак Н.Є.

підпис Пилипчук Н.Г.

підпис Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.