Ухвала суду № 31360760, 14.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1014/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б.та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Садового товариства "Оазис" до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року позивач - Садове товариство "Оазис" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Баришівської ОДПІ в Київській області № 00000201730/0 від 01.06.2009 року про сплату 11213,22 грн. податку з доходів фізичних осіб та 22426.44 грн. штрафних санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Садове товариство «Оазис» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Баришівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

У грудні 2008 року посадовими особами Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХП проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Садовим товариством «Оазис» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 10.01.2009 року № 4/23-2-13724573 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Так, під час перевірки податковим органом, зокрема, виявлено, що у період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року позивачем проведено перерахування коштів за вчинені приватними нотаріусами на користь позивача нотаріальні дії та виплату працівникам і членам садового товариства заробітної плати, матеріальної допомоги, коштів за виконану роботу та інших коштів, які не є заробітною платою, без утримання податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 11277 грн. 21 коп., що є порушенням вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4. пункту 7.1 статті 7 та пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889 -1V.

За таких обставин, відповідачем зроблено висновок про заниження Садовим товариством «Оазис» за вказаний вище звітний період суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11277 грн. 21 коп.

На підставі акта перевірки Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.01.2009 р. № 0000201730/0. яким відповідно до приписів підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-111 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 33831 грн. 63 коп. з яких: 11277 грн. 21 коп. - за основним платежем: 22554 грн. 42 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України.

Під час розгляду вказаних вище скарг Державною податковою адміністрацією в Київській області встановлено, що розмір податкового зобов'язання позивача за платежем податок з доходів фізичних осіб визначено Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області з порушенням вимог пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-1У та без дотримання строків давності, передбачених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2 181-НІ, у зв'язку з чим рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області скаргу позивача задоволено частково, а саме: податкове повідомлення - рішення від 26.01.2009 р. № 0000201730/0 скасовано в частині визначення Садовому товариству «Оазис» податкового зобов'язання у загальному розмірі 191 грн. 97 коп., з яких: 63 грн. 99 коп. - за основним платежем та 127 грн. 98 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду Державною податковою адміністрацією в Київській області зазначеної скарги Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області винесено податкове повідомлення рішення з новим терміном сплати податкового зобов'язання № 0000201730/2 від 01.06.2009 р. яким відповідно до приписів підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4. підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 та підпункту 17.1.9 пункт) 17.1 статті 17 Закон)' України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 11213 грн. 22 коп. та застосовано до цього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22426 грн. 44 коп.

Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Доходом з джерелом його походження з України в силу приписів пункту 1.3 статті 1 Закону України № 889-ІV визнається будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за даймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України. її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резидент) на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України: інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України. незалежно від резидентського статус) особи, що їх виплачує (нараховує).

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід: чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року: доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті: іноземні доходи (пункт 3.1 статті 3 Закону України № 889-1V).

Відповідно до підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України № 889-ІV, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом вважається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно - правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Згідно з приписами підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України № 889-ІV, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону,

Пунктом 7.1 статті 7 вищевказаного Закону передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, вказаних у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

У свою чергу, відповідно до пункту 22.3 статті 22 «Прикінцеві положення» Закону України № 889-ІV, у період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р. ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, була встановлена на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України № 889-ІV, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Пунктом 19.2 статті 19 цього Закону встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

У разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України № 889-ІV).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи на Садове товариство «Оазис» як на податкового агента покладено обов'язок утримувати податок з доходів фізичних осіб під час нарахування та виплати оподатковуваного доходу на користь платників податку від здійснення ними на користь позивача діяльності на території України, у тому числі, незалежної професійної діяльності.

Як вже зазначалось вище, під час позапланової виїзної перевірки податковим органом зафіксовано виплату позивачем у період з 27.11.2005 р. по 28.09.2007 р. на користь приватних нотаріусів коштів у загальному розмірі 862 грн. 50 коп. за вчинені ними нотаріальні дії на користь позивача.

Вказані виплати, як зазначає податковий орган та не заперечується представниками позивача, здійснено Садовим товариством «Оазис» без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, в силу приписів пункту 1.3 статті 1 та пункт 3.1 ст. 3 Закону України № 889-ІV доходи від здійснення незалежної професійної діяльності на території України є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб та підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 зазначеного Закону, незалежна професійна діяльність - це діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови, якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту і.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

Статтею 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим статті 4 цього Закону, а також викладацької і наукової у вільний від роботи час.

Відповідно до статті 32 цього Закону, з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.

Законом України «Про прибутковий податок з громадян» не встановлено окремого порядку оподаткування доходів приватних нотаріусів, а тому їх доходи, одержані від здійснення незалежної професійної діяльності, оподатковуються на загальних підставах.

Враховуючи, що Садове товариство «Оазис» при виплаті приватному нотаріусу коштів за надані ним нотаріальні послуги є податковим агентом стосовно платника податку - приватного нотаріуса, позивач зобов'язаний утримати податок з доходів фізичних осіб із суми такої виплати та перерахувати його до бюджету.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення - рішення в цій частині (у сумі 249 грн. 84 коп.).

Щодо невиконання позивачем податкового обов'язку в частині сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 11088 грн. 30 коп., колегія суддів зазначає наступне.

В силу приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, до яких включаються доходи за переліком, що визначений пунктом 4.2 статті 4 вказаного Закону, крім доходів, що перелічені у пункті 4.3 цієї статті.

Таким чином, якщо певний вид матеріального чи нематеріального доходу не визнаний таким, що включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, він не підлягає відображенню в податковій звітності та обкладенню податком на доходи фізичних осіб, якщо податковий орган не доведе протилежне.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.

Так, відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327. за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства податковий орган зобов'язаний: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем в акті перевірки не висвітлено показників, які відображено позивачем у податковій та іншій звітності по податку з доходів фізичних осіб, та не наведено жодних первинних документів, на підставі яких податковим органом обраховано суму доходів, що виплачувалась позивачем у період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р.

Крім того, відповідачем не конкретизовано, які саме матеріальні блага надавались підприємством у цей період.

У свою чергу надані представниками позивача відомості та первинні документи касового обліку із зазначенням сум виплат, проведених на користь фізичних осіб в якості компенсації раніше здійснених ними авансованих платежів та витрат, що понесені ними під час вчинення майнових дій на користь позивача, не співпадають із сумами, що визначені податковим органом у розрахунках.

Під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій представниками відповідача не доведено належними та достатніми доказами розмір та склад коштів, інших матеріальних благ, переданих позивачем фізичним особам - працівникам підприємства та членам садового товариства у період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 року.

Представниками відповідача також не надано пояснень, на підставі яких первинних документів посадовими особами податкового органу визначено суму доходів, на які в подальшому нараховано податок у загальному розмірі 11088 грн. 30 коп.

Будь - яких фактичних даних на підтвердження власних висновків про те, що виплачені підприємством на користь фізичних осіб суми коштів є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб відповідачем також не наведено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.