Ухвала суду № 3136055, 18.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-3738/08 та К-3293/08

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

18 листопада 2008 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                       Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Костенка М.І.

                                                                       Рибчинка А.О.

секретар судового засідання                Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 18.11.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скаргиГоловного управління Державного казначейства України в АР Крим та ДПІ у м. Сімферополі на постанову господарського суду АР Крим від 05.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2008

у справі        №2-24/10310-2007А

за позовом   ВАТ «Електромашинобудівний завод «Фірма Селма»

до                   Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

                        Головного управління Державного казначейства України в АР Крим

за участю прокуратури АР Крим

про                            стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 821030 грн.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Електромашинобудівний завод «Фірма Селма»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0000550815/0 від 26.07.2006 про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 821030 грн.

Постановою господарського суду АР Крим від 05.11.2007, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2008 у справі №2-24/10310-2007А позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.01.2005 Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі проведено документальну перевірку податкової декларації з ПДВ ВАТ «Електромашинобудівний завод «Фірма Селма»(технопарк) за жовтень, листопад 2004 року. За результатами перевірки складено акт № 9\23-4\20732066 від 20.01.2005.

На підставі вказаного акту, прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000482301/0 від 20.01.2005, яким суми бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень листопад 2004 року були зменшені в картці особового рахунку платника податків відповідно у сумі 404322грн. та 416708грн., усього 821030грн.

В результаті адміністративного оскарження, скарги залишені без задоволення та винесено нові податкові повідомлення-рішення №0000482301/0 від 18.03.2005, №0000482301\2 від 10.06.2005.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено підпунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168\97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон № 168).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 стаття 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податковою періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетом; відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повно суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яке відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термії після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації» з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятьох основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

На вимогу частини 1 та 2 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 податковий орган шляхом проведення перевірок підтвердив достовірність нарахування бюджетного відшкодування та був зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу Держказначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно підпункту 7.7.6 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168 на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з Державного бюджету на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий орган після закінчення процедури судового оскарження зобов'язаний протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання рішення суду, надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а орган державного казначейства, у свою чергу відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону протягом 5 операційних днів після отримання висновку податкового органу надає платнику податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування на поточний банківським рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція в місті Сімферополі не здійснила бюджетного відшкодування ПДВ позивачу у сумі 821030грн. у встановленому законом порядку та строки.

Доводи ДПІ в місті Сімферополі про те, що згідно листа Державної податкової адміністрації України від 14.04.2006 № 7109/7/16-1317 "Про виконання доручення КМУ від 15.03.2006 №9074/1/1-06 і від 26.03.2006 № 11392/1/1-06" "платники податків які були учасниками технологічних парків, результати діяльності від використання інноваційних і інвестиційних проектів відповідно до законодавства, що діє в період діяльності, необхідно було відображати в податковій декларації по податку на додану вартість (скороченою); при цьому суми ПДВ, які підлягають нарахуванню, залишаються в розпорядженні таких платників, а суми ПДВ, які підлягали зменшенню - не підлягають відшкодуванню з бюджету, а зменшують нарахування подальших звітних періодів., спростовується наступним.

Пункт 1.2. статті 1 Порядку заповнення та надання податкової декларації по ПДВ від 30.05.1997 передбачає необхідність заповнення податкової декларації по ПДВ в скороченій формі учасниками технопарків, до яких відноситься позивач, лише у разі виникнення позитивної різниці суми ПДВ з метою їх зарахування на спеціальні рахунки.

Проте, оскільки чинним законодавством не врегульовано питання відносно форми (повної або скороченої) надання податкової декларації у випадку виникнення в учасника технологічного парку від'ємного значення ПДВ, то в даному випадку слід керуватись приписами статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів, що сама форма декларації (повна чи скорочена) у разі правильного зображення в ній сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню, не є підставою для відмови такому бюджетному відшкодуванню.

Також слід зазначити, що, листи та накази Державної податкової адміністрації України не можуть вносити зміни до закону, яким передбачено право позивача на відшкодування з бюджету вказаної суми.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України в АР Крим та ДПІ у м. Сімферополі задоволенню не підлягають, а ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2008 та постанова господарського суду АР Крим від 05.11.2007 у справі №2-24/10310-2007А – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в АР Кримзалишити без задоволення.

Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2008 та постанову господарського суду АР Крим від 05.11.2007 усправі №2-24/10310-2007А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                          М.О.Федоров

судді:                                                                                                       А.І.Брайко

                                                                                                                  Г.К. Голубєва

                                                                                                                  М.І. Костенко

                                                                                                                  А.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар